Синдром Шегрена - це аутоімунне захворювання, при якому активована імунна система, зокрема білі кров’яні клітини, атакує екзокринні залози в організмі. На відміну від залоз внутрішньої секреції, залози внутрішньої секреції не виділяють речовини в кров. До них належать слинні та слізні залози. Синдром може виникати окремо або в поєднанні з іншим аутоімунним захворюванням. Приблизно в 9 разів частіше страждають жінки, віковий діапазон пацієнтів становить від 15 до 65 років.
Причини
Рідко виявляється точна причина аутоімунного захворювання. Важлива генетична схильність, вірусні інфекції в минулому та загальний стан здоров'я.
Симптоми
- сухість слизової - ксеростомія (відсутність слини, сухість губ)
- кератокон’юнктивіт sicca (сухий кератокон’юнктивіт - відсутність сліз, печіння, різання, світлобоязнь, відчуття стороннього тіла в оці)
- хронічний бронхіт
- сухість шкіри, зменшення потовиділення
- загальні симптоми - слабкість, втома, трохи підвищена температура, біль у суглобах, збільшення селезінки, печінки
Для постановки остаточного діагнозу необхідно виконати кілька критеріїв. Кератокон’юнктивіт та ксеростомія оцінюються об’єктивним тестом. Рівень аутоантитіл типу ревматоїдного фактора визначають з крові. Аналізується аналіз крові. Додаткові обстеження, що оцінюють ступінь і ступінь ураження залози, включають тест Ширмера, який проводиться за допомогою смужки фільтрувального паперу, що вбирає рідину. Залежно від ступеня вологості, відповідна залоза може вийти з ладу. Тому одного з симптомів недостатньо для постановки діагнозу, але повинні бути присутніми всі основні симптоми (ксеростомія, кератокон’юнктивіт sicca, свідчення аутоантитіл).
Терапія
Основою лікування та лікування захворювання є постійне зволоження порожнини рота, часте пиття дрібних укусів під час їжі та ретельний догляд за зубами. У пацієнтів підвищений ризик карієсу, оскільки функція слини також полягає у видаленні бактерій з поверхні зубів. Також даються краплі, що замінюють сльози. Пацієнтам з більш важкими симптомами призначають кортикостероїди або імунодепресивну терапію. Тоді лікування є підтримкою, а прогноз інший. Може відбутися ремісія, тобто симптоми можуть стихнути, може стабілізуватися або погіршитися. Тому лікування повинно бути комплексним, а пацієнта слід регулярно контролювати.