Синоніми назви захворювання:
- Синдром Золлінгера-Еллісона
- Синдром Золлінгера-Еллісона
- Гастрінома
- Шлунково-кишкова пухлина
- Синдром Золлінгера-Еллісона
- Гастріном
- Гастринсекретуюча пухлина
- G-клітинна пухлина
Основні дані:
- Чоловік: Може статися в будь-якому віці
- Самка: Може траплятися в будь-якому віці
Опис хвороби:
- Підвищена секреція шлункової кислоти, спричинена пухлинами підшлункової залози, рідко дванадцятипалої кишки або злоякісними пухлинами, що продукують гастрин, з незвичною локалізацією, множинною картиною A з виразковою діареєю та водянистою діареєю
Курс захворювання:
- Основою зображення зазвичай є (50%) пухлина підшлункової залози, рідше (40%) доброякісна або злоякісна пухлина сплетення. Причина пухлин невідома. Він не починається в підшлунковій залозі з G-клітин (клітин, що продукують гастрин). Більшість з них локалізовані в районі хвоста підшлункової залози, вони виявляють багаторазове виникнення, їх розмір може бути різним. Вони метастазують пізно, але регулярно (найчастіше), найчастіше в регіонарні лімфатичні вузли та печінку. У 20% випадків коло є частиною множинного ендокринного аденоматозу 1 типу. Зображення може з’явитися у будь-якому віці, але найчастіше зустрічається у середньовічних чоловіків.
Виділений пухлиною гастрин відповідає за симптоми. Гастрин посилює секрецію шлункової кислоти парієтальними клітинами шлунка, що призводить до гіперплазії слизової. Гастрин також викликає прискорене подрібнення шлунка. Велика кількість кислого шлункового секрету, що надходить у дванадцятипалу кишку, збільшує секрецію жовчної підшлункової залози. Розведення вмісту дванадцятипалої кишки, осадження жовчних кислот та інактивація панкреатичної ліпази також погіршують засвоєння жирів.
Клінічні ознаки: аномальна локалізація, множинні (множинні), супутні скарги на виразку шлунка або дванадцятипалої кишки, які часто мають більш серйозний характер і не реагують на звичайне противиразкове лікування. Екстремальна секреція шлункової кислоти є характерною особливістю водної діареї, пов’язаної з болем у животі, яка не викликає гіпокаліємії (низький рівень калію в організмі). Іноді діарея може протікати без виразок, що заважає рокам розвивати синдром Золлінгера-Еллісона. Іноді піднімається стеаторея. Порушення всмоктування вітаміну В12 невідоме.
Ускладнення: характерні виразкові ураження, перфорація, утворення стенозів.
Діагноз синдрому Золлінгера-Еллісона грунтується на характерних скаргах. Множинна і незвична локалізація процедур візуалізації (рентгенологія, ендоскопія), потовщені ураження шлунково-кишкового тракту виявляють надзвичайно велику кількість виділень. Додаткові процедури візуалізації (УЗД, комп’ютерна томографія/КТ/магнітно-резонансна томографія/МРТ) не завжди можуть виявити пухлину. Секреція шлункової кислоти не дуже висока, вона не посилюється під впливом подразників. Рівень гастрину високий у сироватці крові. Діагностиці допомагають провокаційні тести, які показують підвищення рівня гастрину при синдромі Золлінгера-Еллісона.
У лікуванні розпочався новий розділ з ефективними інгібіторами секреції кислоти. За допомогою цих засобів можна ефективно зменшити скарги та симптоми, необхідні на тлі інших симптоматичних хірургічних рішень (повне видалення шлунка, ваготомія). Через можливість виявлення пухлини та її злоякісної пухлини виправдане хірургічне видалення. У метастатичних випадках хіміотерапію можна проводити з невеликим успіхом.