Додаток No 1 до повідомлення про зміну, ev. No .: 2019/03902-Z1A
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
Актамон 10 мг
таблетки, вкриті плівковою оболонкою
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Кожна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить монтелукаст натрію, що еквівалентно 10 мг монтелукасту.
Допоміжні речовини з відомим ефектом: 90,7 мг моногідрату лактози в таблетці.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Таблетка, вкрита плівковою оболонкою.
Бежеві, квадратні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, розміром 7,9 мм x 7,9 мм, з тисненням М на одному боці.
4. КЛІНІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
4.1 Терапевтичні показання
Актамон 10 мг призначається для лікування астми як допоміжна терапія пацієнтам віком від 15 років із стійкою астмою легкого та середнього ступеня тяжкості, яким недостатньо контролюють інгаляційні кортикостероїди та які не надають β-агоністів короткої дії "за необхідності" адекватний клінічний контроль астми. У хворих на астму віком від 15 років, яким Актамон 10 мг призначений для лікування астми, Актамон 10 мг може також забезпечити симптоматичне полегшення сезонного алергічного риніту.
Актамон 10 мг також призначений для профілактики астми у пацієнтів віком від 15 років і старшим, переважним компонентом якого є бронхоконстрикція, спричинена фізичними вправами.
4.2 Дозування та спосіб введення
Спосіб введення
Таблетки слід ковтати з великою кількістю рідини.
Дозування
Доза для пацієнтів віком від 15 років із астмою або астмою із сезонним алергічним ринітом становить 10 мг таблеток на день, які слід приймати ввечері.
Терапевтичний ефект Актамону 10 мг на параметри контролю астми виявляється протягом однієї доби. Пацієнтам слід доручити продовжувати приймати Актамон 10 мг, навіть якщо їх астма знаходиться під контролем та в періоди загострення астми. Актамон 10 мг не слід приймати разом з іншими лікарськими засобами, що містять те саме ліки, монтелукаст.
Актамон 10 мг можна приймати з їжею або без їжі.
Корекція дози не потрібна пацієнтам літнього віку або пацієнтам з нирковою недостатністю або печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості. Немає даних щодо пацієнтів з важкою печінковою недостатністю. Дозування однакове для пацієнтів чоловічої та жіночої статі.
Лікування Актамоном 10 мг у поєднанні з іншими методами лікування астми
Актамон 10 мг може бути доданий до існуючої схеми лікування пацієнта.
Коли Актамон 10 мг використовується як допоміжна терапія до інгаляційних кортикостероїдів, Актамон 10 мг не повинен раптово замінювати інгаляційні кортикостероїди (див. Розділ 4.4).
Інші сильні речовини та склади монтелукасту доступні для дітей віком від 6 місяців до 14 років.
- 5 мг жувальних таблеток для педіатричних пацієнтів віком від 6 до 14 років
- 4 мг жувальних таблеток для педіатричних пацієнтів віком від 2 до 5 років
- 4 мг пероральні гранули для педіатричних пацієнтів від 6 місяців до 5 років
4.3 Протипоказання
Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1.
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Діагноз стійкої астми у зовсім маленьких дітей (від 6 місяців до 2 років) повинен ставити педіатр або пульмонолог.
Пацієнтам слід рекомендувати ніколи не застосовувати пероральний монтелукаст для лікування гострих нападів астми та мати у розпорядженні свої звичайні рятувальні засоби для цих випадків. У разі гострого нападу слід застосовувати інгаляційний β-агоніст короткої дії. Якщо пацієнту потрібно більше інгаляцій β-агоніста короткої дії, ніж зазвичай, їм слід якомога швидше проконсультуватися зі своїм лікарем.
Монтелукаст не повинен раптово замінювати інгаляційні або пероральні кортикостероїди.
Немає даних, щоб продемонструвати, що доза пероральних кортикостероїдів може бути зменшена при одночасному застосуванні з монтелукастом.
У рідкісних випадках у пацієнтів, які отримують антиастматичні засоби, включаючи монтелукаст, може розвинутися системна еозинофілія, яка іноді має клінічні ознаки васкуліту, що відповідає синдрому Чурга-Стросса, який часто лікують системною кортикостероїдною терапією. Ці випадки зазвичай, хоча і не завжди, пов'язані зі зменшенням або припиненням пероральної терапії кортикостероїдами. Хоча причинного зв'язку з антагонізмом лейкотрієнових рецепторів не встановлено, лікарі повинні звертати увагу на виникнення у своїх пацієнтів еозинофілії, васкулітичного висипу, погіршення легеневих симптомів, серцевих ускладнень та/або невропатії. Пацієнтів, у яких розвиваються ці симптоми, слід повторно обстежити та провести лікування.
Лікування монтелукастом не впливає на необхідність уникати використання ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних препаратів у хворих на астму, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти.
Повідомлялося про нервово-психічні події у дорослих, підлітків та дітей, які приймали монтелукаст
(див. розділ 4.8). Пацієнти та лікарі повинні бути настороженими щодо нервово-психічних подій.
Пацієнтам та/або вихователям слід доручити повідомити свого лікаря, якщо ці зміни відбудуться
відбуваються. Реципієнти повинні ретельно оцінити ризики та переваги продовження лікування
Актамон 10 мг, якщо трапляються такі події.
Актамон 10 мг містить лактозу. Пацієнти з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози не повинні приймати цей препарат.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Площа під кривою плазмової концентрації (AUC) монтелукасту зменшилася приблизно на 40% у людей, які одночасно отримували фенобарбітал. Оскільки монтелукаст метаболізується CYP 3A4, 2C8 та 2C9, слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні монтелукасту з індукторами CYP 3A4, 2C8 та 2C9, такими як фенітоїн, фенобарбітал та рифампіцин, особливо у дітей.
Монтелукаст може застосовуватися на додаток до інших видів терапії, які зазвичай використовуються для профілактики та хронічного лікування астми. У дослідженнях взаємодії з лікарськими засобами рекомендована клінічна доза монтелукасту не мала клінічно значущого впливу на фармакокінетику таких препаратів: теофіліну, преднізолону, преднізолону, оральних контрацептивів (етинілестрадіол/норетиндрон 35/1), терфенадину, дигоксину та варфарину.
Дослідження in vitro показали, що монтелукаст є потужним інгібітором CYP 2C8. Однак клінічні дослідження лікарської взаємодії, включаючи монтелукаст та розиглітазон (експериментальний субстрат, що представляє речовини, переважно метаболізуються CYP 2C8), показали, що монтелукаст не інгібує CYP 2C8 in vivo. Отже, не очікується, що монтелукаст суттєво змінить метаболізм речовин, що метаболізуються цим ферментом (наприклад, паклітаксел, розиглітазон та репаглінід).
Дослідження in vitro показали, що монтелукаст є субстратом для CYP 2C8, і меншою мірою для 2C9 та 3A4. У клінічному дослідженні лікарської взаємодії із залученням монтелукасту та гемфіброзилу (інгібітора як CYP 2C8, так і 2C9) гемфіброзил збільшував системну експозицію монтелукасту у 4,4 рази. При одночасному застосуванні з гемфіброзилом або іншими потужними інгібіторами CYP 2C8 не потрібно регулювати дозу монтелукасту, проте лікар повинен знати про можливість посилення побічних реакцій.
На основі даних in vitro не очікується клінічно значущих взаємодій лікарських засобів із слабшими інгібіторами CYP 2C8 (наприклад, триметопримом). Одночасне застосування монтелукасту з ітраконазолом, потужним інгібітором CYP 3A4, не призвело до значного збільшення системного впливу монтелукасту.
4.6 Фертильність, вагітність та лактація
Дослідження на тваринах не вказують на шкідливий вплив на вагітність або розвиток ембріона/плода.
Обмежені дані з доступних баз даних вагітних не вказують на причинно-наслідковий зв'язок між монтелукастом та вадами розвитку (тобто дефектами кінцівок), про які рідко повідомлялося у світовому досвіді постмаркетингового дослідження.
Актамон 10 мг слід застосовувати під час вагітності лише за необхідності.
Дослідження на щурах показали, що монтелукаст виводиться з грудним молоком (див. Розділ 5.3). Невідомо, чи виділяється монтелукаст у грудне молоко.
Актамон 10 мг слід застосовувати під час годування груддю лише за необхідності.
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Не очікується, що Монтелукаст впливає на вашу здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами. Однак у дуже рідкісних випадках люди повідомляли про сонливість або запаморочення.
4.8 Небажані ефекти
Монтелукаст оцінювали в клінічних випробуваннях у пацієнтів із стійкою астмою наступним чином:
- 10 мг таблетки, вкриті плівковою оболонкою, приблизно у 4000 дорослих хворих на астму віком від 15 років.
- 10 мг таблетки, вкриті плівковою оболонкою, приблизно у 400 дорослих пацієнтів з астмою та сезонним алергічним ринітом віком від 15 років.
- 5 мг жувальних таблеток приблизно у 1750 хворих на дитячу астму у віці 6-14 років.
- Жувальні таблетки по 4 мг у 851 дитячого пацієнта віком від 2 до 5 років.
- Гранули 4 мг у 175 педіатричних пацієнтів у віці від 6 місяців до 2 років.
Монтелукаст оцінювали в клінічних випробуваннях у пацієнтів з переривчастою астмою наступним чином:
- Гранули 4 мг та жувальні таблетки у 1038 педіатричних пацієнтів у віці від 6 місяців до 5 років.
У клінічних випробуваннях у пацієнтів, які отримували монтелукаст (> 1/100, †), часто повідомлялося про такі побічні реакції, пов’язані з наркотиками.
Порушення крові та лімфатичної системи
підвищена схильність до кровотеч
Порушення імунної системи
реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію
печінкова еозинофільна інфільтрація
розлади сну, включаючи кошмари, безсоння, сомнамбулізм, тривогу, збудження, включаючи агресивну поведінку або ворожість, депресію, психомоторну гіперактивність (включаючи дратівливість, неспокій і тремор **)
розлади уваги, розлади пам’яті
галюцинації, дезорієнтація, суїцидальні думки та поведінка (суїцидальність), дисфемія
Порушення нервової системи
Порушення серця та серця
Дихальні, грудні та середостінні розлади
Синдром Чурга-Стросса (CSS) (див. Розділ 4.4)
Шлунково-кишкові розлади
діарея, нудота, блювота
сухість у роті, диспепсія
Гепатобіліарні розлади
підвищений рівень трансаміназ у сироватці крові (АЛТ, АСТ)
гепатит (включаючи холестатичне, гепатоцелюлярне та змішане ураження печінки)
Порушення шкіри та підшкірної клітковини
синці, кропив'янка, свербіж
вузликова еритема, мультиформна еритема
Порушення з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини
артралгія, міалгія, включаючи судоми м’язів
Загальні розлади та стан на місці введення
астенія/втома, загальна нудота, набряки
* Категорія частоти: визначена для кожної побічної реакції відповідно до частоти, про яку повідомляється у базі даних клінічних випробувань: Дуже часто (≥ 1/10), Часто (≥ 1/100 до 9), відсутні дані про фармакокінетику монтелукасту.
Зниження концентрації теофіліну у плазмі спостерігалось при високих дозах монтелукасту (у 20–60 разів більше рекомендованої дози для дорослих). Цей ефект не спостерігався при рекомендованій дозі 10 мг один раз на день.
5.3 Доклінічні дані про безпеку
У дослідженнях токсичності на тваринах спостерігалися короткочасні невеликі біохімічні зміни рівня АЛТ у сироватці крові,
глюкоза, фосфор і тригліцериди. Симптомами токсичності у тварин були збільшення екскреції слини, шлунково-кишкові симптоми, рідкий стілець та іонний дисбаланс. Ці симптоми виникали при дозі, що перевищувала системну експозицію, що спостерігалася під час клінічного дозування, у 17 разів. У мавп побічні ефекти виникали при дозах від 150 мг/кг/добу (> 232 рази більше системного впливу, що спостерігався при клінічних дозах).
У дослідженнях на тваринах монтелукаст не впливав на фертильність та репродуктивні здібності при системному впливі, який перевищував клінічну системну експозицію в 24 рази. Незначне зниження маси тіла щенят спостерігалося у дослідженні фертильності самок у щурів у дозі 200 мг/кг/добу (> 69 разів більше клінічного системного впливу). У дослідженнях на кроликах спостерігалась більша частота неповного окостеніння при системному опроміненні, що перевищує 24 рази від клінічного системного опромінення, що спостерігався при клінічній дозі, порівняно з супутніми контрольними тваринами. У щурів відхилень не спостерігалося. Встановлено, що Монтелукаст перетинає плацентарний бар’єр і виводиться з грудним молоком тварин.
При тестуванні максимальної дози після одноразової пероральної дози монтелукасту натрію у дозах до 5000 мг/кг у мишей та щурів (15000 мг/м 2 у мишей та 30000 мг/м 2 у щурів) смертей не спостерігалося. Ця доза еквівалентна 25000 разів рекомендованої добової дози для дорослих (залежно від дози у дорослого пацієнта з вагою 50 кг).
Було підтверджено, що монтелукаст не є фототоксичним для мишей при UVA, UVB або видимому спектрі світла при дозах до 500 мг/кг/добу (приблизно> 200 разів, отриманих від системного впливу).
Монтелукаст не був мутагенним у тестах in vitro та in vivo, а також не був канцерогенним у гризунів.