Додаток No 1 до повідомлення про зміну, ід. 2019/04008-ZIA, 2015/06295-Z015/06295-Z
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
Флуоксетин Вітабаланс 20 мг таблетки, вкриті оболонкою
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Кожна таблетка містить флуоксетин гідрохлорид, еквівалентний 20 мг флуоксетину.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Таблетка, вкрита плівковою оболонкою.
Світло-зелена, кругла, опукла таблетка з рискою та діаметром 9 мм.
Таблетку можна розділити на рівні дози.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
- Основні депресивні епізоди.
- Обсесивно-компульсивний розлад.
- Нервова булімія: флуоксетин показаний як доповнення до психотерапії для полегшення прийому їжі та втрати активності.
Діти та підлітки віком від 8 років:
- Помірні та важкі епізоди депресії, якщо депресія не реагує на психологічну терапію після 4-6 сеансів. Антидепресанти слід призначати лише дитині або молодій людині з середньою та важкою депресією у поєднанні з супутньою психологічною терапією.
4.2 Дозування та спосіб введення
Основні депресивні епізоди
Дорослі та пацієнти літнього віку: Рекомендована доза становить 20 мг на день. Дозування слід оцінити та скоригувати, якщо це необхідно, протягом 3 - 4 тижнів від початку лікування, а потім відповідно до клінічних показань. Хоча у деяких пацієнтів при підвищених дозах потенціал побічних реакцій може бути збільшений, за відсутності відповіді на 20 мг дозу можна поступово збільшувати до максимум 60 мг (див. Розділ 5.1). Корегування дози слід проводити ретельно та індивідуально для кожного пацієнта, щоб утримувати пацієнтів на найнижчій ефективній дозі.
Пацієнтів з депресією слід лікувати протягом достатнього періоду часу, принаймні 6 місяців, щоб у них не було симптомів.
Дорослі та пацієнти літнього віку: Рекомендована доза становить 20 мг на день. Хоча потенціал побічних ефектів може збільшуватися у деяких пацієнтів при більш високих дозах, якщо через два тижні спостерігається неадекватна відповідь на 20 мг, дозу можна поступово збільшувати до максимум 60 мг.
Якщо протягом 10 тижнів не спостерігається покращення, слід розглянути можливість лікування флуоксетином. Якщо досягнуто хорошої терапевтичної відповіді, лікування можна продовжувати в індивідуально відрегульованих дозах. Незважаючи на те, що системних досліджень, що відповідають на питання про те, як довго продовжувати лікування флуоксетином, OKP (обсесивно-компульсивний розлад) є хронічним захворюванням, доцільно розглянути можливість продовження лікування пацієнтів більше 10 тижнів. Коригування дози слід проводити ретельно та індивідуально для кожного пацієнта, щоб підтримувати пацієнта на найнижчій ефективній дозі. Необхідність лікування слід регулярно переоцінювати. Деякі лікарі сприяють супутній поведінковій психотерапії пацієнтам, які позитивно відреагували на фармакотерапію.
Довготривала ефективність (більше 24 тижнів) при ОКП не продемонстрована.
Дорослі та пацієнти літнього віку: Рекомендована доза становить 60 мг/добу. Довготривала ефективність (більше 3 місяців) при нервовій булімії не встановлена.
Дорослі: рекомендована доза може бути збільшена або зменшена. Дози, що перевищують 80 мг/добу, систематично не оцінювались.
Флуоксетин можна призначати у вигляді одноразової або розділеної дози під час або між прийомами їжі.
Після лікування ліки залишатимуться в організмі тижнями. Це слід пам’ятати, починаючи та припиняючи лікування.
Діти та підлітки віком від 8 років (старші депресивні епізоди середньої та важкої форми)
Лікування слід розпочинати та контролювати під наглядом фахівця. Початкова доза становить 10 мг. Корегування дози слід проводити з обережністю в індивідуальному порядку, щоб підтримувати пацієнта в найнижчій ефективній дозі.
Через один-два тижні цю дозу можна збільшити до 20 мг/добу. Досвід клінічних випробувань із добовими дозами, що перевищують 20 мг, є мінімальним. Дані про лікування понад 9 тижнів обмежені.
Діти з меншою вагою
Оскільки нижчі рівні в плазмі мають більш високі рівні в плазмі, терапевтичний ефект можна досягти шляхом введення менших доз (див. Розділ 5.2).
Після 6 місяців лікування у педіатричних пацієнтів, які реагують на лікування, продовження лікування слід переоцінити. Якщо клінічна користь не буде отримана протягом 9 тижнів, лікування слід переглянути.
Рекомендується бути обережним при збільшенні дози, і добова доза, як правило, не повинна перевищувати 40 мг. Максимальна рекомендована доза - 60 мг/добу.
У пацієнтів з печінковою недостатністю (див. Розділ 5.2) або у пацієнтів, які одночасно приймають інші лікарські засоби, які можуть взаємодіяти з флуоксетином (див. Розділ 4.5), слід розглянути можливість застосування меншої дози або рідшого прийому (наприклад, 20 мг через день). ).
Симптоми відміни спостерігаються при припиненні прийому флуоксетину
Слід уникати різкого припинення лікування. Після закінчення лікування флуоксетином дозу слід поступово зменшувати протягом принаймні одного-двох тижнів, щоб зменшити ризик реакцій відміни (див. Розділи 4.4 та 4.8). Якщо після зменшення дози або припинення лікування виникають несприятливі симптоми, можна розглянути можливість відновлення раніше призначеної дози. Згодом лікар може продовжувати зменшувати дозу, але ще повільнішими темпами.
Флуоксетин Вітабаланс таблетки, вкриті плівковою оболонкою, призначені лише для перорального застосування.
4.3 Протипоказання
Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1.
Флуоксетин протипоказаний у поєднанні з незворотними, неселективними інгібіторами моноаміноксидази (наприклад, іпроніазидом) (див. Розділи 4.4 та 4.5).
Флуоксетин протипоказаний у поєднанні з метопрололом, який застосовується при серцевій недостатності (див. Розділ 4.5).
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Педіатричне населення - діти та підлітки до 18 років
У клінічних випробуваннях суїцидальна поведінка (спроби самогубства та думки) та ворожість (особливо агресія, суперечлива поведінка та гнів) частіше реєструвались серед дітей та підлітків, які отримували антидепресанти, порівняно з тими, хто отримував плацебо. Флуоксетин слід застосовувати дітям та підліткам у віці від 8 до 18 років для лікування середніх та важких епізодів депресії та не повинен застосовуватися за іншими показаннями. Якщо клінічно необхідно розпочати лікування, за пацієнтом слід ретельно спостерігати, оскільки можуть виникнути суїцидальні симптоми. Крім того, доступні лише обмежені дані про довгостроковий вплив на безпеку у дітей та підлітків, включаючи вплив на ріст, статеве дозрівання та когнітивний, емоційний та поведінковий розвиток (див. Розділ 5.3).
У 19-тижневому клінічному дослідженні спостерігалося зниження зросту та збільшення ваги у дітей та підлітків, які отримували флуоксетин (див. Розділ 5.1). Не встановлено, чи впливає це на досягнення нормального зросту дорослого. Не можна виключати можливість затримки статевого дозрівання (див. Розділи 5.3 та 4.8). Тому під час та після лікування флуоксетином слід контролювати ріст та розвиток пубертату (зріст, вага та шкала Таннера). Якщо одна з них сповільнюється, слід розглянути можливість консультації педіатра.
Про манію та гіпоманію часто повідомлялося в педіатричних дослідженнях (див. Розділ 4.8). Тому рекомендується регулярний моніторинг манії/гіпоманії. Якщо пацієнт переходить у маніакальну фазу, лікування флуоксетином слід припинити.
Важливо, щоб лікар, який призначає лікар, ретельно враховував ризики та переваги лікування з дитиною/маленьким пацієнтом та/або їх батьками.
Висип та алергічні реакції
Повідомлялося про висипання, анафілактоїдні події та прогресуючі системні події, іноді тяжкі (за участю шкіри, нирок, печінки або легенів). Лікування флуоксетином слід припинити у разі висипу або інших проявів алергії, для яких неможливо визначити альтернативну етіологію.
Судоми є потенційним ризиком при прийомі антидепресантів. Як і у випадку з іншими антидепресантами, лікування флуоксетином слід розпочинати з обережністю у пацієнтів, які в анамнезі мали судоми. Лікування слід припинити у будь-якого пацієнта, у якого частота розвитку або збільшення частоти. Флуоксетин не слід застосовувати пацієнтам із нестабільним судомним розладом/епілепсією, а пацієнтам з контрольованою епілепсією слід ретельно стежити (див. Розділ 4.5).
Електросудомна терапія (ЕКТ)
Оскільки випадки тривалих нападів рідко реєструвались у пацієнтів, які отримували флуоксетин, які отримували терапію ЕКТ, рекомендується дотримуватися обережності.
Антидепресантам слід застосовувати з обережністю пацієнтам з анамнезом манії/гіпоманії. Як і всі інші антидепресанти, лікування флуоксетином слід припинити, якщо пацієнт переходить у маніакальну фазу.
Флуоксетин інтенсивно метаболізується печінкою і виводиться нирками. Пацієнтам зі значною дисфункцією печінки рекомендується менша доза, напр. дозування через день. Через 2 місяці флуоксетину 20 мг/добу у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (СКФ 1
Зниження лібідо 3
Незвичайні мрії 4
Аномальний оргазм 5
Суїцидальні думки та поведінка 6
Порушення нервової системи
Акатизія Букоглоссальний синдром
Порушення вуха та лабіринту
Порушення серця та серця
Шлуночкова аритмія, включаючи torsades de pointes
Тривалий інтервал QT на електрокардіограмі
Дихальні, грудні та середостінні розлади
Легеневі події (запальні процеси різної гістопатології та/або фіброз) 9
Шлунково-кишкові розлади
Сухість у роті
Шлунково-кишкові кровотечі 10
Гепатобіліарні розлади
Порушення шкіри та підшкірної клітковини
Підвищена схильність до синців
Токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла)
Порушення з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини
Порушення роботи нирок та сечовиділення
Часте сечовипускання 12
Порушення репродуктивної системи та молочної залози
Гінекологічна кровотеча 13
Розлад еякуляції 14
Загальні розлади та стан на місці введення
Лабораторні та функціональні обстеження
Втрата ваги
Підвищений рівень трансаміназ
Збільшення рівня гамма-глутамілтрансферази
1 Включає анорексію.
2 Включає раннє ранкове пробудження, початкове безсоння, середнє безсоння.
3 Включає втрату лібідо.
4 Включає кошмари.
5 Включає аноргазмію.
6 Включає завершене самогубство, депресивні суїцидальні тенденції, навмисне заподіяння собі шкоди, думки про самоушкодження, суїцидальну поведінку, думки про самогубство, спробу самогубства, хворобливі думки, поведінку, що призводить до самопошкодження. Ці симптоми можуть бути викликані основним захворюванням.
7 Включає гіперсомнію, седацію.
8 Включає припливи.
9 Включає ателектаз, інтерстиціальну хворобу легенів, пневмоніт.
10 Включає найпоширеніші крововиливи в ясна, гематемез, гематохімію, ректальний крововилив, геморагічну діарею, виразковий крововилив в мелену та шлунок.
11 Включає еритему, ексфоліативний висип, теплову висип, висип, еритематозний висип, фолікулярний висип, генералізований висип, макулярний висип, макулярно-папульозний висип, морбіліформний висип, папульозний висип, свербіж, висип.
12 Включає полякізурію.
13 Включає цервікальну кровотечу, дисфункцію матки, маткову кровотечу, генітальну кровотечу, менометрорагію, менорагію, метрорагію, поліменорею, постменопаузальну кровотечу, сильну маткову кровотечу, вагінальну кровотечу.
14 Включає дисфункцію еякуляції, дисфункцію еякуляції, передчасну еякуляцію, затримку еякуляції, ретроградну еякуляцію.
15 Включає астенію.
в) Опис окремих побічних реакцій
Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення: Повідомлялося про випадки суїцидальних думок та суїцидальної поведінки під час або незабаром після лікування флуоксетином (див. Розділ 4.4).
Переломи кісток: епідеміологічні дослідження, що проводились переважно у пацієнтів у віці 50 років і старше, показали підвищений ризик переломів кісток у пацієнтів, які приймали СІЗЗС та ТСА. Механізм, що призводить до цього ризику, невідомий.
Симптоми відміни спостерігаються при припиненні прийому флуоксетину
Припинення лікування флуоксетином часто призводить до симптомів відміни. Запаморочення, порушення чутливості (включаючи парестезію), порушення сну (включаючи безсоння та інтенсивні сни), астенія, неспокій або занепокоєння, нудота та/або блювота, тремор та головний біль є найбільш часто повідомленими реакціями. Загалом, ці події мають легкий та середній ступінь тяжкості та проходять спонтанно; однак у деяких пацієнтів вони можуть бути важкими та/або довготривалими (див. розділ 4.4). Тому рекомендується, якщо лікування флуоксетином більше не потрібно, слід здійснювати поступове припинення шляхом поступового зменшення дози (див. Розділ 4.2 та розділ 4.4).
d) Педіатричне населення (див. розділи 4.4 та 5.1)
Побічні реакції, які спостерігались конкретно або з різною частотою у цій популяції, описані нижче. Частота цих подій базується на впливах педіатричних клінічних випробувань (n = 610).
У педіатричних клінічних випробуваннях поведінка асоціювалася із суїцидом (спроба самогубства та суїцидальні наміри), ворожістю (повідомлялося про події: гнів, дратівливість, агресія, збудження, синдром активації), маніакальними реакціями, включаючи манію та гіпоманію (попередніх епізодів у цих пацієнтів не повідомлялося ) та епістаксис частіше повідомлявся і частіше спостерігався у дітей та підлітків, які отримували антидепресанти, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо.
Повідомлялося також про окремі випадки затримки росту при застосуванні їх у клінічній практиці (див. Також розділ 5.1).
У клінічних випробуваннях у педіатричних пацієнтів лікування флуоксетином асоціювалося зі зниженням рівня лужної фосфатази.
Повідомлялося про окремі випадки небажаних явищ, які потенційно можуть свідчити про уповільнене статеве дозрівання або статеву дисфункцію (див. Також розділ 5.3).
Повідомлення про підозру на побічні реакції
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після отримання дозволу на продаж є важливим. Це дозволяє постійно контролювати співвідношення користь-ризик препарату. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які підозри на побічні реакції до національного центру звітування, перерахованого в Додатку V.
4.9 Передозування
Випадки передозування лише флуоксетином зазвичай були легкими. Симптоми передозування включали нудоту, блювоту, напади, серцево-судинну дисфункцію, починаючи від безсимптомних аритмій (включаючи вузловий ритм та шлуночкові аритмії) або зміни ЕКГ, що вказують на подовження QTc до зупинки серця (включаючи дуже рідкісні випадки зміненого торсом стану ЦНС від збудження до коми. Смертельність, спричинена передозуванням лише флуоксетином, була надзвичайно рідкою.
Рекомендується моніторинг серцевих та життєвих показників, а також загальні симптоматичні та підтримуючі заходи. Спеціальний антидот не відомий.
Примусовий діурез, діаліз, гемоперфузія та обмінна трансфузія навряд чи будуть корисними. Активоване вугілля, яке може використовуватися разом із сорбітом, може бути таким самим чи більш ефективним, ніж блювота або полоскання. Маючи справу з передозуванням, розгляньте можливість передозування кількома ліками. Більш тривалий період пильного медичного контролю може знадобитися у пацієнтів, які приймають надмірну кількість трициклічного антидепресанту, якщо вони також приймали флуоксетин одночасно або недавно.
5. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
5.1 Фармакодинамічні властивості
Фармакотерапевтична група: Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, код АТС: N06AB03.
Флуоксетин є селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну і, ймовірно, відповідає за механізм дії. Флуоксетин практично не має спорідненості до інших рецепторів, таких як α1, α2- та β-адренергічні; серотонінергічний; дофамінергічний; гістамінергічний1; мускаринові та ГАМК-рецептори.
Основні депресивні епізоди: Клінічні випробування у пацієнтів з основними депресивними епізодами проводились порівняно з контролем плацебо та лікарських засобів. Виміряно за шкалою депресії Гамільтона (HAM-D), флюоксетин виявився значно ефективнішим, ніж плацебо. У цих дослідженнях флуоксетин досяг значно вищих показників відповіді (визначених як 50% зниження показника HAM-D) та ремісії порівняно з плацебо.
Відповідь дози: У дослідженнях із фіксованою дозою у пацієнтів з великою депресією існує лінійна залежність доза-реакція, яка не вказує на перевагу з точки зору ефективності при перевищенні рекомендованих доз. Тим не менше, згідно клінічного досвіду, коригування зростаючої дози може бути корисним для деяких пацієнтів.
Обсесивно-компульсивний розлад: у короткотермінових дослідженнях (менше 24 тижнів) флуоксетин виявився значно ефективнішим, ніж плацебо. Терапевтичний ефект був у дозі 20 мг/добу, але більш високі дози (40 або 60 мг/добу) показали вищу частоту відповіді. Ефективність не була продемонстрована в довгострокових дослідженнях (розширена фаза трьох короткочасних досліджень та дослідження профілактики рецидивів).
Нервова булімія: У короткотермінових випробуваннях (менше 16 тижнів) у амбулаторних хворих, які відповідають критеріям DSM-III-R щодо нервової булімії, флуоксетин 60 мг/добу виявився значно ефективнішим, ніж зменшення судомних нападів та активності, ніж плацебо. Однак не можна зробити висновок щодо довгострокової ефективності.
Два плацебо-контрольовані дослідження були проведені у пацієнтів, які відповідають діагностичним критеріям передменструального дисфоричного розладу (ПМДД) згідно з DSM-IV. Дослідження включало пацієнтів з важким порушенням соціальної та трудової функції та стосунків з іншими. Пацієнти, які приймали оральні контрацептиви, були виключені. У першому дослідженні, при безперервній дозі 20 мг на добу протягом 6 циклів, спостерігалося поліпшення первинного показника ефективності (дратівливість, тривожність та дисфорія). У другому дослідженні з періодичним дозуванням лютеїнової фази (20 мг на день протягом 14 днів) протягом 3 циклів було помічено поліпшення первинного параметра ефективності (щоденний запис оцінки тяжкості проблем). Проте, з цих досліджень не можна зробити остаточних висновків щодо ефективності та тривалості лікування.