КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
ГЕМАНГІОЛ 3,75 мг/мл, розчин для прийому всередину
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
1 мл розчину містить 4,28 мг пропранолол хлориду, що еквівалентно 3,75 мг основи пропанололу. Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Прозорий безбарвний до злегка жовтуватий розчин для прийому всередину з фруктовим запахом.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
HEMANGIOL призначений для лікування проліферативних гемангіом немовлят, які потребують системного лікування:
· Гемангіоми або функції, що загрожують життю,
· Виразкова гемангіома, пов’язана з болем та/або неадекватною реакцією на прості заходи з догляду за ранами,
· Гемангіоми з ризиком постійних рубців або спотворення.
Лікування слід розпочинати у немовлят у віці від 5 тижнів до 5 місяців (див. Розділ 4.2).
4.2 Дозування та спосіб введення
Лікування ГЕМАНГІОЛОМ повинні розпочинати лікарі, які мають досвід діагностики, лікування та моніторингу гемангіом у немовлят, в контрольованих клінічних умовах, де є достатнє обладнання для управління побічними явищами, включаючи побічні реакції, що вимагають термінових дій.
Дозування виражається на основі пропранололу.
Рекомендована початкова доза становить 1 мг/кг/добу, яка розділена на дві окремі дози по 0,5 мг/кг кожна. Рекомендується збільшувати дозу до терапевтичної дози, що контролюється медичним шляхом, наступним чином: 1 мг/кг/добу протягом 1 тижня, потім 1 мг/кг/добу протягом 1 тижня і потім 3 мг/кг/добу як підтримуючу дозу.
Терапевтична доза становить 3 мг/кг/добу, яку слід вводити у 2 окремих дозах по 1,5 мг/кг, одного ранку та одного раннього вечора, з мінімальним інтервалом між дозами 9 годин. Його слід давати під час або незабаром після годування.
Якщо дитина не їсть і не повертається, рекомендується пропустити дозу.
Якщо дитина сплюне дозу або не прийме цілі ліки, додаткову дозу приймати не слід до наступної запланованої дози.
Під час фази титрування дози будь-яке збільшення дози повинен спрямовувати і контролювати лікар у тих самих умовах, що і при призначенні початкової дози. Після фази титрування дози лікар коригує дозу на основі змін маси тіла вашої дитини.
Клінічний моніторинг стану дитини та корекція дози слід проводити принаймні щомісяця.
Тривалість лікування:
HEMANGIOL слід вводити протягом 6 місяців. Припинення лікування не вимагає поступового зменшення дози.
У невеликої частини пацієнтів симптоми повторюються після припинення лікування. Лікування можна відновити за тих самих умов із задовільною реакцією.
Спеціальні групи пацієнтів
Через відсутність даних про клінічну ефективність та безпеку HEMANGIOL не слід застосовувати дітям віком до 5 тижнів.
У клінічних випробуваннях з HEMANGIOL відсутні дані щодо клінічної ефективності та безпеки, які б рекомендували застосовувати його дітям віком від 5 місяців.
Немовлята з порушеннями функції печінки або нирок
Через відсутність даних цей лікарський засіб не рекомендується застосовувати немовлятам з порушеннями функції печінки або нирок (див. Розділ 4.4).
Для перорального застосування
HEMANGIOL слід давати під час або незабаром після годування, щоб уникнути ризику гіпоглікемії. Ліки слід вводити дитині безпосередньо в рот за допомогою перорального шприца зі шкалою мг основи пропранололу, який постачається з флаконом з пероральним розчином (інструкції див. У розділі 3 в інструкції з експлуатації).
Не струшуйте флакон перед використанням.
При необхідності ліки можна розводити в невеликій кількості дитячого молока або в яблучному або апельсиновому соку, що відповідає віку. Не кладіть ліки в цілу пляшку.
Дітям із вагою менше 5 кг ліки можна змішувати з однією чайною ложкою (приблизно 5 мл) молока, а у дітей, вага яких перевищує 5 кг, зі столовою ложкою (приблизно 15 мл) молока або фруктового соку і давати у вигляді дитяча пляшечка. Суміш слід приймати протягом 2 годин.
HEMANGIOL слід вводити та годувати однією людиною, щоб уникнути ризику гіпоглікемії. При введенні кількома людьми хороший зв’язок необхідний для забезпечення безпеки дитини.
4.3 Протипоказання
· Недоношені діти, які ще не досягли встановленого віку 5 тижнів (скоригований вік обчислюється шляхом віднімання кількості тижнів передчасних пологів від фактичного віку).
· Грудне вигодовування дітей, якщо мати лікується ліками, протипоказаними пропранололу.
· Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1.
· Астма або бронхоспазм в анамнезі.
· Атріовентрикулярна блокада другого або третього ступеня.
· Розлад синусового вузла (включаючи синоатріальну блокаду).
· Брадикардія нижче таких меж:
Вік
Частота пульсу
(уд./хв)
· Низький кров'яний тиск нижче наступних меж:
Вік
Артеріальний тиск (мм рт. Ст.)
· Неконтрольована наркотиками серцева недостатність.
· Важкі порушення периферичного артеріального кровообігу (феномен Рейно).
· Немовлята, схильні до гіпоглікемії.
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Ризики, пов’язані з пропранололом, необхідно переглянути перед початком лікування пропранололом. Потрібно провести аналіз медичних карток та повне клінічне обстеження, включаючи частоту серцевих скорочень, прослуховування серця та легенів.
Якщо є підозра на порушення серцевої діяльності, перед початком лікування слід проконсультуватися з фахівцем для встановлення будь-яких пов’язаних протипоказань.
У разі гострої бронхолегеневої патології початок лікування слід відкласти.
Завдяки своїй фармакологічній дії пропранолол може індукувати або посилювати брадикардію або порушення артеріального тиску. Якщо частота серцевих скорочень падає від вихідного рівня більше ніж на 30 ударів на хвилину, слід діагностувати брадикардію. Брадикардія визначається наступними межами:
Вік
Частота пульсу
(уд./хв)
Після першого застосування та після кожного збільшення дози слід контролювати клінічний контроль, включаючи артеріальний тиск та частоту серцевих скорочень, принаймні раз на годину протягом принаймні 2 годин. У разі симптоматичної брадикардії або брадикардії нижче 80 ударів на хвилину слід негайно звернутися до фахівця.
У разі тяжкої та/або симптоматичної брадикардії або гіпотонії, що виникають у будь-який час лікування, лікування слід негайно припинити та звернутися до фахівця.
Пропранолол пригнічує реакцію ендогенних катехоламінів на корекцію гіпоглікемії. Він маскує адренергічні попереджувальні ознаки гіпоглікемії, особливо тахікардію, тремор, занепокоєння та голод. Може погіршити гіпоглікемію у дітей, особливо у випадку голоду, блювоти або передозування.
Ці випадки гіпоглікемії, пов’язані із застосуванням пропранололу, у виняткових випадках можуть виникати у вигляді судом та/або коми.
Якщо з’являються клінічні ознаки гіпоглікемії, дитині слід випити підсолоджений розчин рідини, і лікування слід тимчасово припинити. Потрібний належний контроль за дитиною, поки симптоми не зникнуть.
У дітей із цукровим діабетом частоту контролю рівня глюкози в крові слід збільшити.
Порушення дихання
У разі інфекції нижніх дихальних шляхів, пов’язаної з задишкою та задишкою, лікування слід тимчасово припинити. Можна вводити бета2-агоністи та інгаляційні кортикостероїди. Після повного одужання дитини може бути розглянуто можливість повторного введення пропранололу. Якщо симптоми повторюються, лікування слід назавжди припинити.
У разі ізольованого бронхоспазму лікування слід назавжди припинити.
У пацієнтів із застійною серцевою недостатністю симпатична стимуляція може бути важливим компонентом для підтримки функції кровообігу, а пригнічення бета-блокадою може призвести до більш серйозної недостатності.
Наявні дуже обмежені дані про безпеку пропранололу у пацієнтів з PHACE.
У пацієнтів із синдромом PHACE із серйозними порушеннями мозкового кровообігу пропранолол може збільшити ризик інсульту, знижуючи артеріальний тиск та послаблюючи потік через заблоковані, звужені або стенотичні судини.
Через можливу артеріопатію, пов’язану із синдромом PHACE, немовлятам з великими інфантильними гемангіомами обличчя слід ретельно обстежити голову та шию за допомогою магнітно-резонансної ангіографії та візуалізації серця, включаючи дугу аорти, при розгляді питання про лікування пропранололом.
Необхідна консультація фахівця.
Пропранолол переходить у грудне молоко. Матері, які отримують пропранолол, які годують своїх дітей, повинні повідомити свого лікаря про грудне вигодовування.
Випічка або ниркова недостатність
Пропранолол метаболізується в печінці та виводиться нирками. Через недостатньо даних у дітей пропранолол не рекомендується застосовувати пацієнтам із порушеннями функції нирок або печінки (див. Розділ 4.2).
У пацієнтів із тенденцією до важкої анафілактичної реакції, незалежно від походження, особливо йодовмісними контрастними речовинами, терапія бета-блокаторами може призвести до погіршення реакції та стійкості до лікування адреналіном у звичайних дозах.
Бета-адреноблокатори призведуть до ослаблення рефлекторної тахікардії та збільшення ризику гіпотонії. Слід повідомити анестезіолога, що пацієнт лікується бета-блокаторами.
Якщо у пацієнтів планується хірургічне втручання, терапію бета-адреноблокаторами слід припинити принаймні за 48 годин до операції.
Повідомлялося про випадки гіперкаліємії у пацієнтів з великою виразковою гемангіомою. У цих пацієнтів слід проводити моніторинг електролітів.
Повідомлення про погіршення захворювання спостерігалося у хворих на псоріаз. Тому необхідно ретельно продумати необхідність лікування.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Через відсутність специфічних досліджень у дітей пропранолол відомі лише тим лікарським взаємодіям, які спостерігаються у дорослих. Для комбінацій слід враховувати наступні 2 ситуації (які не є взаємовиключними):
· Немовлята, яким дають будь-які інші ліки, особливо ліки, перелічені нижче,
· Немовлята, які годують грудьми матері, які приймають будь-які інші ліки, особливо перелічені нижче. У цьому випадку слід розглянути можливість припинення годування груддю.
Необхідний детальний клінічний моніторинг будь-якої порушеної переносимості пропранололу.
Не рекомендується одночасне застосування
Блокатори кальцієвих каналів, що викликають брадикардію (дилтіазем, верапаміл, бепридил) Одночасний прийом пропранололу може спричинити зміну автоматизму (надмірна брадикардія, зупинка синусів), синоатріальні та атріовентрикулярні порушення провідної системи та підвищений ризик шлуночкових аритмій із торсом.
Цю комбінацію слід застосовувати лише під час ретельного клінічного та ЕКГ-моніторингу, особливо на початку лікування.
Взаємодії, що вимагають уваги
Препарати, що впливають на серцево-судинну систему
· Пропрафенон має негативні інотропні та бета-блокуючі властивості, які можуть додати властивостей пропранололу, незважаючи на дослідження для їх підтвердження у здорових добровольців.
· Метаболізм пропранололу знижується при одночасному застосуванні хінідину, що призводить до збільшення концентрації крові в два-три рази та до клінічної бета-блокади вищого ступеня.
· Аміондарон - це антиаритмічний засіб з негативними хронотропними властивостями, який може бути
додати до ефектів, що спостерігаються за допомогою β-адреноблокаторів, таких як пропранолол. Очікуються несправності в автоматиці та провідної системі через придушення симпатичного механізму компенсації.
· Метаболізм внутрішньовенного лідокаїну сповільнюється при одночасному застосуванні пропранололу, що призводить до 25% збільшення концентрації лідокаїну. Повідомлялося про токсичність лідокаїну (неврологічні та серцеві побічні явища) після одночасного прийому з пропранололом.
Глікозиди наперстянки, а також бета-блокатори уповільнюють атріовентрикулярну провідність і зменшують частоту серцевих скорочень. Одночасне застосування може збільшити ризик брадикардії.
Слід бути обережними при призначенні дигідропіридину пацієнтам, які приймають бета-блокатори. Обидва препарати можуть спричинити гіпотонію та/або серцеву недостатність у пацієнтів, чия функція серця частково контролюється через адитивні інотропні ефекти. У разі надмірної дистальної вазодилатації одночасне застосування може зменшити реакцію симпатичного рефлексу.
Антигіпертензивні засоби (інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, діуретики, альфа-адреноблокатори незалежно від показань, антигіпертензивні засоби центральної дії, резерпін тощо)
У поєднанні з бета-адреноблокаторами препарати, що знижують артеріальний тиск, можуть спричинити або збільшити гіпотонію, особливо ортостатичну гіпотензію. Для антигіпертензивних препаратів центральної дії бета-адреноблокатори можуть посилити явище відскоку при гіпертонії після різкого припинення прийому клонідину та пропранололу слід припинити за кілька днів до припинення прийому клонідину.
Препарати, що впливають на несерцево-судинну систему
Пацієнти з гемангіомою у немовлят можуть бути під загрозою, якщо вони приймають або приймають одночасно кортикостероїди, оскільки пригнічення надниркових залоз може призвести до втрати регуляції кортизолу та підвищеного ризику гіпоглікемії. Це також стосується немовлят, яких годують грудьми матері, які приймають кортикостероїди у високих дозах або при тривалому лікуванні.
Нестероїдні протизапальні засоби
Повідомлялося, що нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ) послаблюють антигіпертензивний ефект бета-блокаторів.
Препарати, що викликають ортостатичну гіпотензію
Препарати, що індукують постуральну гіпотензію (похідні нітратів, інгібітори 5-фосфодіестерази, трициклічні антидепресанти, антипсихотики, дофамінергічні агоністи, леводопа, аміфостин, баклофен ...) можуть посилити дію бета-блокаторів.
Одночасне застосування індукторів ферментів, таких як рифампіцин або фенобарбітал, може знизити рівень пропранололу.
Всі бета-адреноблокатори можуть маскувати певні симптоми гіпоглікемії: серцебиття та тахікардію. Слід бути обережними при одночасному застосуванні пропранололу з гіпоглікемічною терапією пацієнтам із цукровим діабетом, оскільки це може продовжити гіпоглікемічну реакцію на інсулін. У цьому випадку повідомте свого доглядача та збільште частоту контролю рівня цукру в крові, особливо на початку лікування.
Препарати, що знижують ліпід
Одночасне застосування холестираміну або колестиполу з пропранололом призвело до зниження концентрації пропранололу до 50%.
Галогеновані анестетики можуть пригнічувати скоротливість міокарда та компенсаторну судинну реакцію при одночасному застосуванні з пропранололом. Для запобігання бета-блокаді можуть застосовуватися препарати, що стимулюють бета-рецептори.
4.6 Фертильність, вагітність та лактація
Не стосується
Годуючі матері: див. Розділ 4.4 та розділ 4.5.
Хоча в літературі зафіксовано деякі оборотні наслідки для фертильності у дорослих самців і самок щурів, які отримували високі дози пропранололу, дослідження на молодих тваринах не показало впливу на фертильність (див. Розділ 5.3).
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Не стосується.
4.8 Небажані ефекти
Підсумок профілю безпеки
У клінічних випробуваннях з проліферативною гемангіомою немовлят найчастіше повідомлялося про побічні реакції у немовлят, які отримували ГЕМАНГІОЛ, порушення сну, погіршення інфекцій дихальних шляхів, наприклад бронхіти та бронхіоліти, пов’язані з кашлем та лихоманкою, діареєю та блювотою.
Побічні реакції, про які повідомляється в програмі невідкладної допомоги та в літературі, як правило, були пов’язані з гіпоглікемією (і пов’язаною подією, такою як гіпоглікемічний напад) та загостренням інфекцій дихальних шляхів із респіраторним дистрессом.
Табличний перелік побічних реакцій
У наступній таблиці перелічені побічні реакції, про які повідомляли за будь-якої дози та тривалості лікування у трьох клінічних дослідженнях, в яких брали участь 435 пацієнтів, які отримували препарат ХЕМАНГІОЛ.
у дозі 1 мг/кг/день або 3 мг/кг/день протягом максимальної тривалості лікування 6 місяців.
Частота їх визначається відповідно до наступного правила: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до