КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
НовоНорм 2 мг таблетки
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Кожна таблетка містить 2 мг репаглініду.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Таблетки репаглініду персикові, круглі та опуклі з гравірованим логотипом Novo Nordisk (бик Апіса).
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Репаглінід призначається дорослим із цукровим діабетом 2 типу, у яких гіперглікемію вже неможливо задовільно лікувати дієтою, втратою ваги та фізичними вправами. Репаглінід також показаний дорослим із цукровим діабетом 2 типу у поєднанні з метформіном, коли лише лікування метформіном недостатнє.
Лікування слід розпочинати як дієтичну добавку та фізичні вправи для зниження рівня глюкози в крові залежно від їжі.
4.2 Дозування та спосіб введення
Репаглінід вводять безпосередньо перед їжею та титрують індивідуально для оптимізації контролю глікемії. На додаток до звичайного контролю рівня глюкози в крові та/або сечі, лікар повинен регулярно контролювати рівень глюкози в крові, щоб визначити мінімальну ефективну дозу для пацієнта. У відповідь на лікування контролюється рівень глікованого гемоглобіну у пацієнта. Необхідний регулярний моніторинг, щоб виявити недостатнє зниження рівня глюкози в крові за рекомендованої максимальної дози (так звана первинна недостатність) та виявити втрату адекватної реакції на зниження рівня глюкози в крові після початкового періоду ефективності (так звана вторинна недостатність).
Короткочасного прийому репаглініду може бути достатньо протягом періоду тимчасової втрати контролю у пацієнтів з діабетом 2 типу, як правило, добре компенсованого дієтою.
Дозу повинен визначати лікар відповідно до потреб пацієнта.
Рекомендована початкова доза - 0,5 мг. Між двома етапами титрування має бути один-два тижні (залежно від реакції глюкози в крові).
Якщо пацієнти переходять від іншого перорального гіпоглікемічного засобу, рекомендована початкова доза становить 1 мг. Підтримуюча доза
Рекомендована разова максимальна доза - 4 мг, прийнята під час основного прийому їжі. Загальна максимальна добова доза не повинна перевищувати 16 мг.
Клінічних досліджень у пацієнтів віком> 75 років не проводилось.
Репаглінід не впливає на захворювання нирок (див. Розділ 5.2).
Вісім відсотків разової дози репаглініду виводиться нирками, а загальний плазмовий кліренс зменшується у пацієнтів з нирковою недостатністю. Чутливість до інсуліну підвищується у хворих на цукровий діабет з нирковою недостатністю, тому слід дотримуватися обережності при титруванні дози у цих пацієнтів.
Клінічних досліджень у пацієнтів з печінковою недостатністю не проводилось.
Ослаблені або недоїдають пацієнти
У ослаблених або недоїдаючих пацієнтів початкову та підтримуючу дози слід ретельно титрувати та ретельно підбирати необхідну дозу, щоб уникнути гіпоглікемії.
Пацієнти, які отримували інші пероральні гіпоглікемічні засоби
Пацієнти можуть переходити безпосередньо з інших пероральних гіпоглікемічних засобів на репаглінід. Точна залежність між дозуванням репаглініду та іншими пероральними протидіабетичними препаратами не встановлена. Рекомендована максимальна початкова доза для цих пацієнтів - 1 мг, прийнята перед основним прийомом їжі.
Репаглінід можна застосовувати у комбінації з метформіном у випадках, коли сам метформін не здатний контролювати рівень глюкози в крові в достатній мірі. У цих випадках слід підтримувати дозу метформіну та одночасно вводити репаглінід. Початкова доза репаглініду становить 0,5 мг перед основним прийомом їжі, контролюючи рівень глюкози в крові, як і при монотерапії.
Безпека та ефективність репаглініду у дітей віком до 18 років не встановлені. Дані відсутні.
Репаглінід приймають перед основним прийомом їжі (тобто безпосередньо перед їжею).
Дози зазвичай приймають за 15 хвилин до їжі, але можуть прийматися від 30 хвилин до їжі до безпосередньо перед наступним прийомом їжі (тобто відразу після другого, третього або четвертого прийому їжі протягом дня). Пацієнтам, які пропустили їжу (або додали додаткову їжу), слід доручити пропустити (або додати) дозу з цією їжею.
У разі одночасного застосування інших лікарських засобів див. Розділи 4.4 та 4.5 щодо визначення дози.
4.3 Протипоказання
• Підвищена чутливість до репаглініду або будь-якої з допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1.
• Цукровий діабет 1 типу, негативний С-пептид.
• Діабетичний кетоацидоз, з комою або без неї.
• Важкі проблеми з печінкою.
• Одночасне застосування гемфіброзилу (див. Розділ 4.5).
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Репаглінід слід призначати, якщо рівень глюкози в крові поганий, а симптоми діабету зберігаються, незважаючи на відповідні зусилля з дієтою, фізичними вправами та втратою ваги.
Коли пацієнт, який стабілізується на пероральному протидіабетичному засобі, зазнає стресу, такого як лихоманка, травма, інфекція або хірургічне втручання, він може втратити глікемічний контроль. У цей період може знадобитися припинити лікування репаглінідом та тимчасово перейти на інсулінотерапію.
Репаглінід, як і інші речовини, що впливають на секрецію інсуліну, може спричинити гіпоглікемію.
Поєднання з секретагогами інсуліну
Ефект зниження рівня глюкози в крові може зменшуватися з часом під час лікування пероральними гіпоглікемічними препаратами у пацієнтів. Це може бути пов’язано з прогресуючою тяжкістю діабету або зниженою реакцією на препарат. Це явище відоме як вторинна недостатність, на відміну від первинної терапії, коли препарат неефективний у пацієнтів, які отримують його вперше. Оцінити, чи є у пацієнта вторинна терапія не вдалося, можна лише після регулювання дози та дотримання дієти та фізичних вправ.
Репаглінід зв'язується з певними ділянками з короткочасною дією на ß-клітини. Застосування репаглініду у разі вторинної недостатності секретагогів інсуліну клінічно не вивчалось. Клінічні випробування, що вивчали комбінації з іншими секретагогами інсуліну, не проводились.
Поєднання з інсуліном нейтрального протаміну Хагедорна (NPH) або тіазолідиндіонами
Проведені дослідження комбінованої терапії з інсуліном NPH або тіазолідиндіонами. Однак, слід визначати профіль користь-ризик порівняно з іншими комбінованими методами лікування.
Поєднання з метформіном
Комбінована терапія з метформіном пов’язана з підвищеним ризиком розвитку гіпоглікемії.
Якщо пацієнт, який стабілізується на будь-якому пероральному гіпоглікемічному засобі, зазнає стресу, такого як лихоманка, травми, інфекції або хірургічне втручання, може статися втрата контролю глікемії. У таких випадках може знадобитися припинити лікування репаглінідом та тимчасово призначити лікування інсуліном. Гострий коронарний синдром Застосування репаглініду може бути пов'язане зі збільшенням частоти гострого коронарного синдрому (наприклад, інфаркту міокарда), див. Розділи 4.8 та 5.1.
Репаглінід слід застосовувати з обережністю або уникати пацієнтам, які приймають лікарські засоби, що впливають на метаболізм репаглініду (див. Розділ 4.5). Якщо необхідне одночасне застосування, слід ретельно контролювати рівень глюкози в крові та проводити пильний клінічний контроль.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Відомо, що багато препаратів впливають на метаболізм репаглініду. Тому лікар повинен розглянути можливі взаємодії:
Дані in vitro свідчать, що репаглінід переважно метаболізується як CYP2C8, так і CYP3A4. Клінічні дані у здорових добровольців підтверджують гіпотезу про те, що CYP2C8 є найважливішим ферментом, який бере участь у метаболізмі репаглініду з CYP3A4, який відіграє незначну роль, але відносна користь CYP3A4 може бути збільшена, якщо інгібувати CYP2C8. Таким чином, метаболізм, а отже і кліренс репаглініду, можуть змінюватися речовинами, які впливають на ферменти цитохрому Р-450 шляхом інгібування або індукції. Слід бути обережними при одночасному застосуванні інгібіторів CYP2C8 та 3A4 з репаглінідом.
На основі даних in vitro репаглінід виглядає субстратом для ефективної печінкової абсорбції (органічний аніон, що транспортує білок OATP1B1). Речовини, що інгібують OATP1B1, можуть також мати здатність підвищувати концентрацію репаглініду в плазмі, як показано для циклоспорину (див. Нижче).
Наступні речовини можуть збільшити і/або пролонгувати гіпоглікемічний ефект репаглініду: гемфіброзил, кларитроміцин, ітраконазол, кетоконазол, триметоприм, циклоспорин, Deferasirox, клопідогрель, інші протидіабетичні лікарські засоби, інгібітори моноаміноксидази (МАО betiobenzylbenzylbenzene енантіомери), nesel, НПЗЗ, октреотид, алкоголь та анаболічні стероїди.
У здорових добровольців одночасне застосування гемфіброзилу (600 мг двічі на день), інгібітора CYP2C8 та репаглініду (0,25 мг одноразово) збільшувало AUC репаглініду у 8,1 та Cmax у 2,4 рази. Період напіввиведення було продовжено з 1,3 до 3,7 годин, що може призвести до посилення та подовження ефекту зниження рівня глюкози в крові репаглініду, а концентрація репаглініду в плазмі крові через 7 годин збільшилася в 28,6 рази гемфіброзилом. Одночасне застосування гемфіброзилу та репаглініду протипоказане (див. Розділ 4.3).
Одночасне застосування триметоприму (160 мг двічі на добу), слабкого інгібітора CYP2C8 та репаглініду (0,25 мг одноразово) підвищувало AUC, Cmax та t½ (1,6-кратне, 1,4-кратне та 1,2-кратне відповідно) репаглініду, із статистично незначним впливом на рівень глюкози в крові. Цей недостатній фармакодинамічний ефект спостерігався при меншій за терапевтичну дозі репаглініду. Оскільки профіль безпеки цієї комбінації не встановлений для доз репаглініду, що перевищує 0,25 мг та 320 мг для триметоприму, слід уникати одночасного застосування триметоприму з репаглінідом. Якщо необхідне одночасне застосування, слід ретельно контролювати рівень глюкози в крові та проводити ретельний клінічний контроль (див. Розділ 4.4).
Рифампіцин, потенційний індуктор CYP3A4, але також CYP2C8, діє як індуктор, так і інгібітор метаболізму репаглініду. Сім днів попередньої обробки рифампіцином (600 мг) з подальшим одночасним введенням репаглініду (одноразова доза 4 мг) призвели до зниження AUC на 50% (комбінований ефект індукції та гальмування) на 7 день. Коли репаглінід вводили через 24 години після останньої дози рифампіцину, спостерігалося 80% зниження AUC репаглініду (ефект самої індукції). Отже, при одночасному застосуванні рифампіцину та репаглініду може знадобитися коригування дози репаглініду, яке повинно базуватися на ретельному контролі лише рівня глюкози в крові). Приблизно через два тижні після припинення лікування рифампіцином індуктивна дія рифампіцину вже не проявляється. Не можна виключати, що інші індуктори, напр. фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, звіробій можуть мати подібний ефект.
Вивчали вплив кетоконазолу, прототипу потужного та конкурентоспроможного інгібітора CYP3A4, на фармакокінетику репаглініду у здорових пацієнтів. Одночасне застосування 200 мг кетоконазолу збільшило репаглінід (AUC та Cmax) у 1,2 рази, а профілі глюкози в крові змінювались менш ніж на 8% при одночасному застосуванні (4 мг репаглініду в одній дозі). Одночасне застосування 100 мг ітраконазолу, інгібітора CYP3A4, також спостерігалося у здорових добровольців, при цьому AUC збільшилася в 1,4 рази. Не було значного впливу на рівень глюкози у здорових добровольців.
У дослідженні взаємодії на здорових добровольцях одночасне введення 250 мг кларитроміцину, потужного інгібітора механізму CYP3A4, незначно збільшило AUC репаглініду в 1,4 рази та Cmax у 1,7 рази та збільшило середню AUC інсуліну в 1,5 рази та пікову концентрацію 1,6- скласти. Точний механізм цієї взаємодії не ясний.
У дослідженні, проведеному на здорових добровольцях, одночасне застосування репаглініду (разова доза 0,25 мг) та циклоспорину (повторна доза 100 мг) збільшило AUC репаглініду у 2,5 рази та Cmax репаглініду у 1,8 рази. Оскільки взаємодії з дозами, що перевищують 0,25 мг для репаглініду, не встановлено, слід уникати одночасного застосування циклоспорину та репаглініду. Якщо комбінація виявляється необхідною, необхідно провести ретельний клінічний моніторинг та контроль рівня глюкози в крові (див. Розділ 4.4).
У дослідженні взаємодії на здорових добровольцях одночасне застосування деферазироксу (30 мг/кг/добу, 4 дні), слабкого інгібітора CYP2C8 та CYP3A4 та репаглініду (разова доза, 0,5 мг) призвело до збільшення системної експозиції репаглініду ( AUC) до 2,3-кратного (90% ДІ [2,03-2,63]) контролю, 1,6-кратного (90% ДІ [1,42-1,84]) збільшення Cmax та незначного значного зниження глікемії. Оскільки взаємодії з дозами репаглініду, що перевищують 0,5 мг, не встановлено, слід уникати одночасного застосування деферазироксу з репаглінідом. Якщо ця комбінація виявляється необхідною, слід провести ретельний клінічний моніторинг та контроль рівня глюкози в крові (див. Розділ 4.4).
У дослідженні взаємодії на здорових добровольцях одночасне введення клопідогрелю (300 мг початкової дози насичення), інгібітора CYP2C8, збільшення експозиції репаглініду (AUC0-∞) у 5,1 рази та експозиції репаглініду збільшувалось при продовженні дози (добова доза 75 мг). (AUC0 - ∞) в 3,9 рази. Спостерігалося незначне, значне зниження рівня глюкози в крові. ß-адреноблокатори можуть маскувати симптоми гіпоглікемії.
Одночасне застосування циметидину, ніфедипіну, естрогену або симвастатину з репаглінідом, усіма субстратами CYP3A4 не суттєво змінило фармакокінетичні параметри репаглініду.
Репаглінід не мав клінічно значущого впливу на стійку фармакокінетику дигоксину, теофіліну або варфарину при застосуванні здоровим добровольцям. Отже, коригування дози цих речовин при одночасному застосуванні з репаглінідом не потрібне.
Наступні речовини можуть зменшити гіпоглікемічний ефект репаглініду:
оральні контрацептиви, рифампіцин, барбітурати, карбамазепін, тіазиди, кортикостероїди, даназол, гормони щитовидної залози та симпатоміметики.
Якщо ці ліки призначаються або припиняються пацієнтом, який приймає репаглінід, пацієнт повинен ретельно контролюватися на предмет зміни рівня цукру в крові.
Коли репаглінід застосовують у комбінації з іншими препаратами, які переважно виводяться з жовчю, такими як репаглінід, слід враховувати їх можливі взаємодії.
Досліджень взаємодії у дітей та підлітків не проводилось.
4.6 Фертильність, вагітність та лактація
Дослідження репаглініду не проводились у вагітних жінок. Репаглінід не слід призначати вагітним жінкам.
Жодних досліджень з репаглінідом у жінок, які годують груддю. Репаглінід не слід застосовувати жінкам, які годують груддю.
Дані досліджень на тваринах, що вивчають вплив на ембріональний та нащадковий розвиток, а також екскрецію в грудне молоко описані в розділі 5.3.
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
NovoNorm не має прямого впливу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами, але може спричинити гіпоглікемію.
Пацієнтам слід доручити вживати запобіжних заходів, щоб уникнути гіпоглікемії під час керування автомобілем. Це особливо важливо для тих пацієнтів, які мають знижену здатність, не знають про попереджувальні ознаки гіпоглікемії або мають часті гіпоглікемії. За цих обставин слід враховувати здатність керувати автомобілем.
4.8 Небажані ефекти
Підсумок профілю безпеки
Найчастіше повідомляються побічні реакції - це зміни рівня глюкози в крові, напр. гіпоглікемія. Частота цих реакцій залежить від індивідуальних факторів, таких як харчові звички, дозування, фізична активність та стрес.
Табличний перелік побічних реакцій
На підставі досвіду роботи з репаглінідом та іншими протидіабетичними препаратами повідомляється про такі побічні реакції: Частоту визначають як: загальну (≥1/100 для зв’язку Умови використання Довідка Зворотній зв'язок Конфіденційність Файли cookie