КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
Цей препарат підлягає подальшому моніторингу. Це дозволить швидко отримати нову інформацію про безпеку. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які підозри на побічні реакції. Інформацію про те, як повідомляти про побічні реакції, див. У розділі 4.8.
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
Вакікс 4,5 мг, вкриті плівковою оболонкою
Вакікс 18 мг таблетки, вкриті плівковою оболонкою
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Wakix 4,5 мг, вкрита плівковою оболонкою
Кожна таблетка містить 5 мг пітолізанту гідрохлориду, що еквівалентно 4,45 мг пітолізанту.
Вакікс 18 мг таблетка, вкрита плівковою оболонкою
Кожна таблетка містить 20 мг пітолізанту гідрохлориду, що еквівалентно 17,8 мг пітолізанту. Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Таблетка, вкрита плівковою оболонкою
Wakix 4,5 мг, вкрита плівковою оболонкою
Біла, кругла, двоопукла таблетка, вкрита плівковою оболонкою, діаметром 3,7 мм, з одним боком позначена «5».
Вакікс 18 мг таблетка, вкрита плівковою оболонкою
Біла, кругла, двоопукла, вкрита плівковою оболонкою таблетка діаметром 7,5 мм із позначкою «20» на одній стороні.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Wakix призначається дорослим для лікування нарколепсії з катаплексією або без неї (див. Також розділ 5.1).
4.2 Дозування та спосіб введення
Лікування повинен розпочинати лікар, який має досвід лікування порушень сну.
Wakix слід застосовувати у найнижчій ефективній дозі, залежно від реакції та толерантності окремого пацієнта, застосовуючи титрування вгору, щоб не перевищувати дозу 36 мг/добу:
- Тиждень 1: початкова доза 9 мг (дві таблетки 4,5 мг) щодня,
- 2 тиждень: дозу можна збільшити до 18 мг (одна таблетка 18 мг) на день або зменшити до 4,5 мг (одна таблетка 4,5 мг) на день,
- 3 тиждень: Дозу можна збільшити до 36 мг (дві таблетки по 18 мг) на день.
Дозу можна зменшити (до 4,5 мг на день) або збільшити (до 36 мг на день) у будь-який час на розсуд лікаря та реакцію пацієнта.
Загальну добову дозу слід давати як одну дозу вранці під час сніданку.
Оскільки дані про довгострокову ефективність обмежені (див. Розділ 5.1), лікар повинен регулярно оцінювати, чи є лікування ще ефективним.
Дані щодо застосування літнім людям обмежені. Тому дозу слід регулювати відповідно до функції нирок та печінки.
Порушення функції нирок
Максимальна добова доза у пацієнтів з нирковою недостатністю повинна становити 18 мг.
Порушення функції печінки
У пацієнтів з помірною печінковою недостатністю (клас В за Чайлдом-П'ю) добову дозу можна збільшити до максимум 18 мг через два тижні після початку лікування (див. Розділ 5.2).
Пітолісант протипоказаний пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки (клас С за Чайлдом-П'ю) (див. Розділ 4.3).
Корекція дози не потрібна пацієнтам із легким порушенням функції печінки.
Безпека та ефективність застосування пітолісанту у дітей віком від 0 до 18 років не встановлені. Дані відсутні.
Вища системна експозиція (до 3 разів вища) спостерігається у поганих метаболізаторів CYP2D6 порівняно з екстенсивними метаболізаторами CYP2D6. Збільшення дози повинно враховувати цей вищий вплив у графіку титрування дози, що збільшується.
Для перорального застосування.
4.3 Протипоказання
Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1.
Важка печінкова недостатність (клас С за Чайлд-П'ю).
Грудне вигодовування (див. Розділ 4.6).
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Пітолісант слід застосовувати з обережністю пацієнтам з психічними розладами в анамнезі, такими як сильна тривога або велика депресія із загрозою суїцидальних думок.
Печінкова або ниркова недостатність
Питолісант слід застосовувати з обережністю пацієнтам із нирковою або помірною печінковою недостатністю (клас В за Чайлдом-П'ю), а режим дозування слід коригувати відповідно до розділу 4.2.
Шлунково-кишкові розлади
Повідомлялося про шлункові розлади при застосуванні пітолісанту, тому його слід застосовувати з обережністю пацієнтам із шлунковими розладами, пов’язаними зі шлунковою кислотою (див. Розділ 4.8), або при одночасному застосуванні із подразниками шлунку, такими як кортикостероїди або НПЗЗ.
Пітолісант слід застосовувати з обережністю пацієнтам із важким ожирінням або тяжкою анорексією (див. Розділ 4.8). У разі значної зміни ваги лікар повинен переоцінити лікування.
Порушення серця та серця
У двох дослідженнях, що вивчали інтервал QT, надтерапевтичні дози пітолісанту (від 3 до 6 разів терапевтичної дози, тобто від 108 до 216 мг) призвели до легкого та помірного подовження інтервалу QTc (10-13 мс). У клінічних випробуваннях не було виявлено специфічного сигналу серцевої безпеки при терапевтичних дозах пітолісанту. Пацієнти з серцевими захворюваннями, які одночасно лікуються іншими препаратами, що продовжують інтервал QT, або препаратами, які, як відомо, підвищують ризик розладів реполяризації, або пацієнтами, які одночасно лікуються препаратами, що значно підвищують Cmax та AUC пітолізанта (див. Розділ 4.5)., Або за пацієнтами з тяжкою нирковою або помірною печінковою недостатністю (див. розділ 4.4) слід ретельно спостерігати (див. розділ 4.5).
Повідомлялося про судоми на моделях тварин у високих дозах (див. Розділ 5.3). У клінічних випробуваннях повідомлялося про погіршення епілепсії у одного пацієнта з епілепсією. Слід бути обережними у пацієнтів з важкою формою епілепсії.
Жінки дітородного віку
Жінки дітородного віку повинні застосовувати ефективні засоби контрацепції під час лікування та принаймні 21 день після припинення лікування (виходячи з періоду напіввиведення пітолісанту/метаболітів). Пітолісант може знизити ефективність гормональної контрацепції. Тому, якщо пацієнт застосовує гормональну контрацепцію, слід застосовувати альтернативний метод ефективної контрацепції (див. Розділи 4.5 та 4.6).
Слід уникати комбінації пітолісанту із субстратами CYP3A4 із вузьким терапевтичним діапазоном (див. Розділ 4.5).
У клінічних випробуваннях не спостерігалося ефекту відскоку (повернення симптомів після припинення/припинення лікування). Однак після припинення лікування пацієнти повинні спостерігатися.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Трициклічні або тетрациклічні антидепресанти (наприклад, іміпрамін, кломіпрамін, міртазапін) можуть погіршити ефективність пітолісанта, оскільки вони мають антагоністичну дію на рецептор гістаміну H1 і, ймовірно, погіршать дію ендогенного гістаміну, що виділяється в мозок в результаті лікування.
Антигістамінні препарати (антагоністи рецепторів Н1), які проникають через гематоенцефалічний бар’єр (наприклад, фенірамін-гідроген-малеат, хлорфенірамін, дифенідрамін, прометазин, мепірамін), можуть погіршити ефективність пітолізанта.
Засоби, що подовжують інтервал QT, або речовини, які, як відомо, збільшують ризик розладів реполяризації
У поєднанні з пітолісантом слід ретельно спостерігати за пацієнтом (див. Розділ 4.4).
Препарати, що впливають на обмін пітолісантів
Одночасне застосування пітолісанту з рифампіцином у декількох дозах значно знижує середню Cmax пітолісанта приблизно на 39% та його коефіцієнт AUC приблизно на 50%. Тому слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні пітолісанту з сильними індукторами CYP3A4 (такими як рифампіцин, фенобарбітал, карбамазепін, фенітоїн). Слід бути обережними при одночасному застосуванні звіробою (Hypericum perforatum) з пітолісантом через його сильну індукуючу дію на CYP3A4. У разі комбінації обох препаратів, пацієнт повинен проходити клінічний моніторинг та коригувати дозу під час цієї комбінованої терапії та протягом одного тижня після закінчення індукторної терапії.
Комбінація пітолісанту з пробенецидом знижує AUC пітолісанту приблизно на 34% у клінічному дослідженні, що містить багато доз.
Одночасне застосування пітолісанту з пароксетином значно збільшує середню Cmax пітолісанта приблизно на 47% та його співвідношення AUC0-72h приблизно на 105%. Слід бути обережними через збільшення в 2 рази експозиції пітолізанта при одночасному застосуванні з інгібіторами CYP2D6 (такими як пароксетин, флуоксетин, венлафаксин, дулоксетин, бупропіон, хінідин, тербінафін, синакальцет). Під час цієї комбінованої терапії можна розглянути дозування.
Препарати, на метаболізм яких може впливати пітолісант
- Підкладки CYP3A4 та CYP2B6
На основі даних in vitro пітолісант та його основні метаболіти можуть індукувати CYP3A4 та CYP2B6 у терапевтичних концентраціях та CYP2C, UGT та P-gp шляхом екстраполяції. Клінічні дані про ступінь цієї взаємодії відсутні. Тому слід уникати комбінації пітолісанту із субстратами CYP3A4 із вузьким терапевтичним діапазоном (наприклад, імунодепресанти, доцетаксел, інгібітори кінази, цизаприд, пімозид, галофантрин) (див. Розділ 4.4). Для інших субстратів CYP3A4 та CYP2B6 (наприклад, ефавіренц, бупропіон), CYP2C (наприклад, репаглінід, фенітоїн, варфарин), P-gp (наприклад, дабігатран, дигоксин) та UGT (наприклад, морфін, парацетамол, іринотекан) слід діяти з обережністю, тому їх слід обережно, тому їх слід обережно, тому їх слід обережно, спостерігається клінічно.
Слід уникати комбінації оральної контрацепції з пітолізантом та використовувати інший надійний метод контрацепції.
Пітолісант у кількості 1,33 визначаєM демонструє інгібування OCT1 (транспортерів органічних катіонів 1) вище 50%, тоді як екстрапольоване значення IC50 пітолісанта становить 0,795 мкМ.
Хоча клінічне значення цього ефекту не встановлено, рекомендується з обережністю призначати пітолісант із субстратом OCT1 (таким як метформін (бігуаніди)) (див. Розділ 5.2).
Комбінація пітолісанту з модафінілом або оксибатом натрію як звичайне лікування нарколепсії оцінювалась у здорових добровольців у терапевтичних дозах. Клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій лікарських засобів з модафінілом або оксибатом натрію не спостерігалося.
Дослідження взаємодії проводили лише у дорослих.
4.6 Фертильність, вагітність та лактація
Жінки дітородного віку
Жінки дітородного віку повинні застосовувати ефективні засоби контрацепції під час лікування та принаймні 21 день після припинення лікування (виходячи з періоду напіввиведення пітолісанту/метаболітів). Пітолісант/метаболіти можуть знизити ефективність гормональної контрацепції. Тому, якщо жінка використовує гормональну контрацепцію, слід застосовувати альтернативний метод ефективної контрацепції (див. Розділ 4.5).
Відсутні дані або обмежена кількість даних про застосування пітолісанту вагітним жінкам. Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність, включаючи тератогенність. Встановлено, що пітолісант/метаболіти перетинають плаценту щурів (див. Розділ 5.3).
Пітолісант не слід застосовувати під час вагітності, якщо потенційна користь не перевищує потенційний ризик для плода.
Дослідження на тваринах показали виведення пітолізанта/метаболітів з молоком. Тому годування груддю протипоказано під час лікування пітолісантом (див. Розділ 4.3).
Дослідження на тваринах показало вплив на параметри сперми без суттєвого впливу на репродуктивну здатність чоловіків та зменшення відсотка живих плодів у оброблених самок (див. Розділ 5.3).
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Пітолісант має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.
Пацієнтам з аномальним рівнем сонливості, які приймають пітолісант, слід повідомити, що рівень їх неспання може не нормалізуватися. Пацієнтів з надмірною денною сонливістю, включаючи тих, хто приймає пітолісант, слід часто обстежувати на рівень сонливості та, відповідно, не рекомендувати їздити за кермом та не виконувати інші потенційно небезпечні дії.
4.8 Небажані ефекти
Підсумок профілю безпеки
Найпоширенішими побічними реакціями, про які повідомляли при застосуванні пітолісанту, були безсоння (8,4%), головний біль (7,7%), нудота (4,8%), тривога (2,1%), дратівливість (1,8%), запаморочення (1,4%), депресія (1,3%) ), тремор (1,2%), порушення сну (1,1%), втома (1,1%), блювота (1,0%), запаморочення (1,0%), диспепсія (1,0%), збільшення ваги (0,9%), біль у верхній частині живота ( 0,9%). Найбільш серйозними побічними реакціями препарату є аномальна втрата ваги (0,09%) та викидень (0,09%).
Табличний перелік побічних реакцій
Побічні реакції, про які повідомляли при застосуванні пітолісанту в клінічних випробуваннях, в яких брали участь більше 1094 пацієнтів з нарколепсією та іншими показаннями, перераховані нижче як переважні терміни MedDRA за класифікацією системних органів та частотою. Частоти визначаються наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до 90%) і приблизно рівний розподіл між еритроцитами та плазмою.
Обмін пітолізантів у людини повністю характеризується. Основними некон'югованими метаболітами є похідні, гідроксильовані в різних положеннях, та розщеплені форми пітолісанта, що призводить до неактивного основного метаболіту у вигляді карбонової кислоти, що міститься в сечі та сироватці. Вони утворюються під дією цитохромів CYP3A4 та CYP2D6. Виявлено кілька кон'югованих метаболітів, причому основний (неактивний) два кон'югати гліцину кислого метаболіту пітолісанта та глюкуронід метаболіту кетону моногідроксильованого ненасиченого пітолісанта.
На мікросоми печінки пітолісант та його основні метаболіти не суттєво пригнічують дію цитохромів CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19, CYP2C8, CYP2B6, CYP2E1 та CYP3A4 та ізоформ дифосфату уридин-глюкуронозил UG UT UG UT UG UT UG UT UG UT UG UT UG UT UG UT UG UT UG UT UG UT UG UT UG UT UG UT UG UT UG UT UG UT UG UT UG UT UG UT UG UT UG UT UG UT UG UT UG UT UG UT UG UT UG UT UG UT UG UT UG UT UG UT UG UT UG UT UG UT UG UT у терапевтичній дозі. Пітолісант - інгібітор CYP2D6 з помірною ефективністю (IC50 = 2,6 мкМ).
Пітолісант індукує CYP3A4, CYP1A2 та CYP2B6 in vitro. Очікуються клінічно значущі взаємодії з субстратами CYP3A4 та CYP2B6 та екстраполяція на субстрати UGT, CYP2C та P-gp (див. Розділ 4.5).
Дослідження in vitro припускають, що пітолісант не є ні субстратом, ні інгібітором Р-глікопротеїну людини або білка, відповідального за стійкість до раку молочної залози (BCRP). Пітолізант не є субстратом OATP1B1, OATP1B3. Пітолісант не є значущим інгібітором OAT1, OAT3, OCT2, OATP1B1, OATP1B3, MATE1 або MATE2K у досліджуваній концентрації. 1,32 мкМ пітолісант демонструє більш ніж 50% інгібування OCT1 (транспортер органічного катіону 1), з екстрапольованим значенням IC50 пітолізанта 0,795 мкМ (див. Розділ 4.5).
Пітолісант має період напіввиведення з плазми 10-12 годин. Після багаторазових введень стійкий стан, коли рівень сироватки збільшується приблизно до 100%, досягається через 5-6 днів прийому. Між індивідуальна мінливість порівняно висока, деякі добровольці знаходять профіль із віддаленими високими значеннями (відсутність проблем з толерантністю).
Елімінація відбувається переважно за допомогою сечі (приблизно 63%) через неактивний некон'югований метаболіт (BP2,951) та кон'югований гліцин метаболіт. 25% дози виводиться із повітрям, що видихається, і невеликою часткою (Контакт Правила та умови використання Довідка Зворотній зв'язок Конфіденційність Файли cookie