Додаток № 1 до повідомлення про внесення змін, ev. №: 2020/02475-Z1B
КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
таблетки, вкриті плівковою оболонкою
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
Кожна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 28,7 мг зофеноприлу у вигляді 30 мг зофеноприлу кальцію та 12,5 мг гідрохлоротіазиду.
Допоміжна речовина з відомим ефектом
Кожна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 56,20 мг моногідрату лактози.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Таблетка, вкрита плівковою оболонкою.
Пастельно-червоні круглі злегка двоопуклі 9-міліметрові таблетки, вкриті плівковою оболонкою, із рискою на одному боці.
Штрихова лінія лише допомагає розбити таблетку, щоб її можна було проковтнути легше, і не служить для поділу на рівні дози.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Лікування есенціальної гіпертензії легкого та середнього ступеня.
Комбінована фіксована доза призначена для пацієнтів, у яких артеріальний тиск недостатньо контролюється лише на основі зофеноприлу.
4.2 Дозування та спосіб введення
Перед переходом на комбіновану фіксовану дозу рекомендується титрування дози окремих препаратів (тобто зофеноприлу та гідрохлоротіазиду).
Якщо це клінічно доцільно, можна розглянути можливість прямого переходу від монотерапії до фіксованої комбінації.
Пацієнти без виснаження об’єму та солі
Звичайна ефективна доза - одна таблетка один раз на день.
Пацієнти з підозрою на обсяг або виснаження солі
Застосування Zofaril HCTZ не рекомендується.
Літні люди (старше 65)
Коригування дози не потрібно, якщо люди похилого віку мають нормальні показники кліренсу креатиніну.
Лікування препаратом Зофарил HCTZ не рекомендується літнім людям зі зниженим кліренсом креатиніну (менше 45 мл/хв).
Кліренс креатиніну можна визначити із сироваткового креатиніну за формулою Кокрофта-Голта:
[(140 - вік) х вага (кг)]
72 х сироватковий креатинін (мг/дл)
Цей метод призначений для визначення кліренсу креатиніну у чоловіків. Для визначення кліренсу креатиніну у жінок отримане значення множать на коефіцієнт 0,85.
Безпека та ефективність Zofaril HCTZ у дітей та підлітків не встановлені, і його використання не рекомендується.
Порушення функції нирок та діаліз
У пацієнтів з гіпертонічною хворобою з легкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну> 45 мл/хв) може підтримуватися той самий режим дозування (однакова доза один раз на день), як і у пацієнтів з нормальною функцією нирок.
Пацієнтам з помірною або тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 3), лікування зофеноприлом та іншою супутньою терапією необхідно припинити (див. Розділ 4.5). Нейтропенія оборотна після припинення терапії інгібіторами АПФ.
Псоріаз:
Слід бути обережними при застосуванні інгібіторів АПФ у хворих на псоріаз.
Протеїнурія:
Протеїнурія може виникати, особливо у пацієнтів із раніше існуючою нирковою недостатністю або при призначенні відносно високих доз інгібіторів АПФ. У пацієнтів із захворюваннями нирок в анамнезі необхідно визначати білки в сечі (у першій ранковій сечі) перед початком лікування та.
Пацієнти з діабетом:
У хворих на цукровий діабет, які отримують пероральні гіпоглікемічні засоби або інсулін, протягом першого місяця терапії інгібіторами АПФ слід ретельно контролювати рівень глікемії (див. Розділ 4.5).
Літій:
Як правило, комбінація літію та зофарилу HCTZ не рекомендується (див. Розділ 4.5).
Етнічні відмінності:
Як і інші інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, зофеноприл може бути менш ефективним для зниження артеріального тиску у пацієнтів темношкірого віку.
Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту спричиняють вищий ризик розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів темношкірого віку, ніж у інших.
Вагітність:
Терапія інгібіторами АПФ не повинна починатися під час вагітності. Якщо лікування інгібітором АПФ не вважається необхідним, пацієнтам, які планують завагітніти, лікування слід замінити на інший гіпотензивний засіб із підтвердженим профілем безпеки під час вагітності. Якщо вагітність підтверджена, лікування інгібіторами АПФ слід негайно припинити та, за необхідності, розпочати альтернативну терапію (див. Розділи 4.3 та 4.6).
ГІДРОХЛОРОТІАЗИД
Порушення функції нирок:
Тіазиди можуть посилювати азотемію у пацієнтів із захворюваннями нирок. Кумулятивний ефект цього препарату може проявлятися у пацієнтів із порушеннями функції нирок. Якщо прогресуюча ниркова недостатність стає очевидною, що свідчить про збільшення небілкового азоту, необхідна переоцінка терапії та розгляд питання про припинення терапії діуретиками.
Печінкова недостатність:
Тіазиди слід застосовувати з обережністю пацієнтам із порушеннями функції печінки або прогресуючим захворюванням печінки, оскільки незначні зміни рідинного та електролітного балансу можуть спричинити печінкову кому.
Метаболічні та ендокринні ефекти:
Лікування тіазидами може погіршити толерантність до глюкози. Може знадобитися коригування дози інсуліну або пероральних гіпоглікемічних засобів (див. Розділ 4.5). Під час терапії тіазидами може виникнути прихований цукровий діабет.
Лікування тіазидними діуретиками асоціюється із збільшенням рівня холестерину та тригліцеридів. Терапія тіазидами може спричинити гіперурикемію та/або подагру у деяких пацієнтів.
Червоний вовчак:
Повідомлялося про загострення або активацію системного червоного вовчака при терапії тіазидами.
Немеланомний рак шкіри
Два епідеміологічних дослідження, засновані на Датському національному реєстрі раку, показали підвищений ризик розвитку немеланомного раку шкіри (НМСК) [базаліома (ОЦК) та плоскоклітинний рак, ОЦК]. SCC)] із збільшенням впливу кумулятивної дози гідрохлоротіазид (HCTZ). Фотосенсибілізуючі ефекти HCTZ можуть бути можливим механізмом утворення НМСК.
Пацієнтів, які приймають ГХТЗ, слід інформувати про ризик розвитку НМСК та рекомендувати регулярно перевіряти шкіру на наявність нових уражень та негайно повідомляти про підозри на ураження шкіри. Пацієнтам слід рекомендувати вживати можливих запобіжних заходів, таких як обмежений вплив сонячного світла та УФ-променів, та застосовувати належний захист у разі впливу сонячного світла, щоб мінімізувати ризик раку шкіри. Підозрілі ураження шкіри слід негайно досліджувати, можливо, шляхом гістологічного дослідження біоптатів. Можливо, також доведеться переоцінити використання HCTZ у пацієнтів з НМСК в анамнезі (див. Також розділ 4.8).
Хориоїдальний випіт, гостра короткозорість та вторинна глаукома із закритим кутом:
Сульфаніламід або похідні сульфаніламіду можуть викликати ідіосинкратичну реакцію, що призводить до випіту хоріоїдної клітки із порушенням поля зору, минущою короткозорістю та гострою глаукомою закритого кута. Симптоми включають різке зниження гостроти зору або біль в очах і зазвичай виникають протягом декількох годин або тижнів від початку лікування. Нелікована закритокутова глаукома може призвести до постійної втрати зору. Основне лікування полягає у якнайшвидшій зупинці прийому ліків. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, може знадобитися оперативне медичне або хірургічне втручання. Алергія на сульфонамід або пеніцилін в анамнезі може бути фактором ризику розвитку гострої глаукоми із закритим кутом.
Антидопінговий тест:
Гідрохлоротіазид, препарат цього препарату, може спричинити позитивний аналітичний результат у антидопінговому тесті.
Інший:
Реакції гіперчутливості можуть виникати у пацієнтів з алергією чи бронхіальною астмою в анамнезі або без неї.
Повідомлялося про випадки фоточутливості при застосуванні тіазидних діуретиків (див. Розділ 4.8). Якщо під час лікування виникає реакція світлочутливості, лікування слід припинити. Якщо повторне розпочинання терапії діуретиками вважається необхідним, рекомендується захистити відкриті ділянки від сонця або штучного УФА-випромінювання.
КОМБІНАЦІЯ ЗОФЕНОПРИЛУ І ГІДРОХЛОРОТІАЗИДУ
На додаток до вищезазначених попереджень, які стосуються лікування окремими препаратами, можна спостерігати наступне:
Zofaril HCTZ не рекомендується застосовувати протягом першого триместру вагітності (див. Розділ 4.6).
Пацієнти з нирковою недостатністю:
Через ефект зофеноприлу та гідрохлоротіазиду у пацієнтів з нирковою недостатністю, Зофарил HCTZ не слід застосовувати пацієнтам з помірною та тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 45 та 90 мл/хв).
У пацієнтів з помірною та тяжкою нирковою недостатністю (7-44 мл/хв) швидкість виведення знижується до 50%.
У пацієнтів із термінальною стадією захворювання нирок, гемодіалізом та перитонеальним діалізом рівень елімінації знижений до 25% від нормального рівня елімінації.
Фармакокінетика при печінковій дисфункції Cmax і Tmax у пацієнтів з легкою та середньою помірною дисфункцією печінки після одноразового прийому радіоактивно міченого зофеноприлу подібні до таких у пацієнтів із нормальною функцією. Однак AUC у пацієнтів з цирозом удвічі перевищував норму нормальних пацієнтів, що свідчить про те, що пацієнти з легкою та середньою дисфункцією печінки повинні отримувати половину початкової дози порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки.
Оскільки відсутні фармакокінетичні дані щодо зофеноприлу та зофеноприлату у пацієнтів з важкою дисфункцією печінки, терапія зофеноприлом цим пацієнтам протипоказана.
Гідрохлоротіазид добре всмоктується (65-75%) після прийому всередину. Плазмові концентрації лінійно залежать від дози. Поглинання гідрохлоротіазиду залежить від часу кишкового транзиту; воно вище, коли кишковий транзит повільніший, наприклад при введенні під час їжі. Рівень у плазмі зберігається принаймні 24 години, період напіввиведення із плазми спостерігався між 5,6 та 14,8 години, а піковий рівень у плазмі крові досягався між 1 та 5 годинами після введення.
Тіазиди широко розповсюджені в рідинах організму і в значній мірі зв’язуються з білками плазми (92%), особливо з альбуміном, причому заміщені молекули є найбільш зв’язаними. Це призводить до зниження ниркового кліренсу та тривалої активності. Не виявлено зв'язку між рівнем гідрохлоротіазиду у плазмі крові та ступенем зниження артеріального тиску.
Гідрохлоротіазид виводиться переважно нирками. Більшість тіазидів виводиться у незміненому вигляді із сечею, а понад 95% гідрохлоротіазиду виводиться у незміненому вигляді із сечею протягом 3-6 годин після перорального прийому. У пацієнтів із захворюваннями нирок концентрація гідрохлоротіазиду в плазмі підвищена, а період напіввиведення видовжений. Гідрохлоротіазид перетинає плацентарний бар’єр, але не гематоенцефалічний бар’єр.
5.3 Доклінічні дані про безпеку
Фіксована комбінація зофеноприл/гідрохлоротіазид не виявляла особливої небезпеки для людини на основі гострої токсичності, токсичності повторних доз та генотоксичності.
Репродуктивну токсичність цієї комбінації вивчали на щурах та кроликах, і ні зофеноприл, ні гідрохлоротіазид не були тератогенними. Однак у вагітних щурів та кроликів ця комбінація суттєво підвищувала токсичність для матері, викликану лише зофеноприлом.
Жодних досліджень канцерогенності з комбінацією зофеноприл/гідрохлоротіазид не проводилось.
Дослідження канцерогенності, проведені на мишах та щурах з використанням лише зофеноприлу, не надали доказів канцерогенності.
Доклінічні дані не виявляють особливої небезпеки для людей на основі звичайних досліджень фармакології безпеки, токсичності при повторних дозах, генотоксичності та канцерогенного потенціалу.