мораїса

Дискримінація за статтю та віком: справа Карвальо Пінто де Соуса Мораїса проти Португалії[1]

Справа перед Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ) стосувалася заявниці, яка стверджувала, що рішення Верховного адміністративного суду Португалії про зменшення компенсації моральної шкоди, призначеної їй, ґрунтується на дискримінації за ознакою статі та віку та як таке ст. 14 (недискримінація) у поєднанні зі ст. 8 (Право на повагу до приватного та сімейного життя) до Конвенції про захист прав людини та основних свобод ("Конвенція").

Заявниці було заподіяно шкоду внаслідок медичної процедури, яка заважала їй мати статеві контакти. За цю шкоду національна влада їй присудила матеріальну та моральну шкоду. Однак у своєму рішенні від 9 жовтня 2014 року Верховний адміністративний суд Португалії зменшив цю компенсацію на тій підставі, що заявниця раніше страждала від хвороби внаслідок хвороби, а також зазначив, що у неї було 50 дітей та двоє дітей час операції., де стать вже не такий важливий, як у молодшому віці, оскільки його важливість зменшується з віком. [2]

Заявник вважав ці міркування дискримінаційними та не мають жодних наукових підстав. Вона також посилалася на аналіз португальської судової практики, який показує чіткі відмінності у підході до компенсації чоловікам та жінкам, що стосується їх статевого життя. У справах, подібних до чоловіків заявника (у тому ж, але старшому віці), вони отримували вищу компенсацію, ніж заявник. [3]

Уряд Португалії захистився перед ЄСПЛ, аргументуючи це тим, що Вищий адміністративний суд не мав наміру дискримінувати заявника, але рішення базувалося на належній оцінці справи, в якій Вищий адміністративний суд врахував труднощі заявника було розпочато до зловживання лікарем. Що стосується оскаржуваного аргументу, Уряд визнав, що це був невдалий вибір слів, і, щодо інших справ, Уряд вказав на індивідуальний підхід до цих справ [4].

Розглянувши справу, ЄСПЛ виніс рішення на користь скаржника.

ЄСПЛ визнав, що при вирішенні позовів про відшкодування моральної шкоди у процедурах відповідальності національні суди можуть враховувати вік заявників, як це було тут. Однак, згідно з ЄСПЛ, питання, про яке йдеться тут, полягає не в тому, щоб враховувати вік чи стать як такі, а припущення, що сексуальність не така важлива для 50-річної жінки та матері двох дітей, як для молодшого віку. Ця презумпція згідно з ЄСПЛ Відображає традиційне уявлення про жіночу сексуальність, яке в принципі пов'язане з пологами і яке, таким чином, ігнорує фізичне та психологічне значення сексуальності для самореалізації жінки як людини. Окрім необхідної умови для оцінки [засудження], у конкретній справі заявника Верховний адміністративний суд не врахував інші аспекти жіночої сексуальності. Іншими словами, у цій справі Вищий адміністративний суд застосував загальну презумпцію, не намагаючись перевірити її обґрунтованість у конкретній справі самої заявниці, якій на момент проведення даної операції було п'ятдесят років [5].

Суд відхилив аргумент уряду про те, що у справі Вищого адміністративного суду це були лише невдалі слова і чітко підкреслювало, що вік та стать заявника були явно вирішальними чинниками остаточного рішення, що вплинуло на різницю в лікуванні на основі цих підстав.[6]

ЄСПЛ також базував свою оцінку Спеціального доповідача ООН з прав людини на незалежності суддів та адвокатів від 29 червня 2015 року, рекомендацій Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок в Португалії, який закликав країну боротися з дискримінацією гендерні стереотипи та інші звіти, що вказують на стійкі упередження та сексизм у португальській судовій системі та прецедентній практиці [7]. Таким чином, ЄСПЛ також опосередковано посилався на верховенство права та принцип рівності, які підриваються упередженнями судів.

ЄСПЛ також вказав на чіткі відмінності між оцінкою подібних справ стосовно чоловіків і жінок: «У цьому врегульованому фактичному контексті Суд не може не помітити протилежності між справою заявника та підходом, прийнятим у двох рішеннях [національних судів] 2008 та 2014 рр. щодо заяв про неправомірну поведінку лікарів у двох [чоловіків] пацієнтів, яким було п’ятдесят п’ять і п’ятдесят дев’ять років. У цих випадках Верховний суд вирішив, що той факт, що чоловіки більше не можуть мати нормальних статевих стосунків, впливає на їх самооцінку і призводить до "величезного удару" та "важкої психічної травми". ... З цих справ випливає, що національні суди брали до уваги той факт, що чоловіки не можуть мати статеві контакти та те, як це впливає на них, незалежно від їх віку. На відміну від справи заявника, Вищий адміністративний суд [у цих справах] не врахував, чи мали позивачі дітей, чи не брав до уваги інші фактори. Зокрема, у своєму рішенні від 4 березня 2008 року він зазначив, що той факт, що оскаржувана операція залишила заявника імпотенційним та нестримним, є достатнім для підтвердження того, що завдана нематеріальна шкода. [8]

На підставі вищезазначених аргументів ЄСПЛ постановив, що Португалія порушила заборону дискримінації (стаття 14) у зв'язку з правом на приватне та сімейне життя (стаття 8) Конвенції у справі заявника.

Підготував: JUDr. Зузана Штевулова

[1] Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Карвальо Пінто де Соуса Мораїс проти Португалії" від 25.07.2017, заява No. 17484/15