Ставлення до ожиріння у студентів фізичної культури та розробка програм втручання серед еквадорського населення

  • Автори:Едда Лоренцо Берто
  • Директори дисертацій:Франциско Крус Кінтана (реж. Тес.)
  • Читання: В Університеті Гранади (Іспанія) у 2015 році
  • Ідіома: Іспанська
  • Кваліфікаційний суд дисертації:Марія Н'євес Перес Марфіл (голова), Даніель Лінарес Гірела (секрет), Марія Хосе Кабаньєро Мартінес (речник), Росаріо Феррер-Каскалес (речник), Хуан Мануель Морено Мансо (речник)
  • Предмети:
    • Психологія
      • Психологічне вивчення соціальних проблем
        • Дискримінація
      • Соціальна психологія
        • Ставлення
  • Посилання
    • Дисертація у відкритому доступі в: DIGIBUG
  • Резюме

    • АННОТАЦІЯ Надмірна вага є важливою проблемою як для здоров’я, так і для соціальної та економічної сфери. В даний час ожиріння вважається пандемією, яка не тільки вражає країни з високим рівнем доходу, але також поширена в країнах з низьким та середнім рівнем доходу. Починаючи з 1980 р. Ожиріння збільшилось удвічі в усьому світі. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) вважає це серйозною проблемою охорони здоров’я у всьому світі, і її статистичні дані вказують на те, що у 2008 році 1,4 мільярда дорослих (у віці від 20 років) мали надлишкову вагу. У цій групі понад 200 мільйонів чоловіків та майже 300 мільйонів жінок страждали ожирінням (ВООЗ, 2014).

      студентів

      У багатьох країнах Латинської Америки та Карибського басейну було зафіксовано помітне збільшення поширеності надлишкової ваги та ожиріння серед населення. В Еквадорі говорять про зайву вагу, надмірну вагу та ожиріння на четвертому та п’ятому десятиліттях життя. Результати Національного обстеження здоров’я та харчування показують, що шість із 10 людей у ​​віці від 19 до 60 років мають надлишкову вагу або страждають ожирінням (62,8%), а частота захворюваності вища у жінок (65,5%), ніж у чоловіків (60%), 29% шкільного населення та 26% підлітків також мають надлишкову вагу або страждають ожирінням (Freire et al., 2013). В Еквадорі невідомі економічні та соціальні витрати на людину, сім'ю та суспільство, що генерують ожиріння та неінфекційні захворювання.

      У літературі повідомляється, що поряд з проблемами фізичного здоров’я люди з надмірною вагою стикаються із соціальними проблемами та ситуаціями дискримінації. Дослідження, проведене в США, гарантує, що люди з ожирінням рідше вступають у шлюб (на 20% менше жінок і на 11% менше чоловіків), імовірність того, що вони бідні, більша (на 10% більше для обох статей), жінки заробляють менше грошей (На 7000 доларів менше на рік для жінок, 3000 на чоловіків) (Stunkard & Sorensen, 1993).

      Бібліографія також підкреслює, що люди з ожирінням, крім того, що їх дискримінують або маргіналізують через їх ожиріння, розуміють як дискримінацію через надлишок жиру (Crandall, 1994; Puhl and Brownell, 2001; Teachman, Gapinski, Brownell, Rawlins, and Jeyaram, 2003), вони стикаються з цілою низкою стереотипів, які є соціально стійкими і пов'язані з нещастям, недбалістю зовнішнього вигляду, низькою професійною компетентністю, соціальною ізоляцією, неконтрольованістю і повільністю у своїй поведінці, низькою мотивацією та залежністю (Giel, Thiel, Teufel Mayer and Zipfel, 2010; Lobera, Polo, González and Millán, 2008; Puhl, Moss-Racusin, Schwartz and Brownell, 2008; Wang, Brownell and Wadden, 2004).

      Ці стереотипи також присутні в школі, оскільки приписують учням із зайвою вагою необережність, низький рівень самоконтролю та менший успіх у роботі в класі, менше соціальних міркувань, погані навички співпраці та, загалом, емоційно нестабільні проблеми та проблеми. (Neumark-Sztainer, Story and Harris, 1999). З цієї причини було зазначено, що нерідко викладачі мають нижчі очікування щодо молоді із зайвою вагою, ніж до однолітків середньої ваги (O'Brien, Hunter & Banks, 2007), а також те, що самі важкі студенти гірше сприймають власні когнітивні здібності (Davison & Birch, 2001). У літературі вказується, що стигматизація може призвести до психологічного чи емоційного збитку для людей із надмірною вагою або ожирінням, особливо в дитячому та юнацькому віці (Cornet-te, 2008). Профілактика дитячого ожиріння стала пріоритетом для поліпшення здоров'я населення (Puhl and Latner, 2007).

      Негативне ставлення до людей, що страждають ожирінням, саме по собі є фактором ризику для сприяння їхній участі та дотриманню програм, що передбачають зміни у їхньому способі життя. Однак суперечливі почуття щодо ожиріння та людей, які страждають ним, дедалі частіші у медичних працівників. Вказано, що ця реальність має наслідки для здоров’я та соціальних ситуацій (O'Brien et al., 2007). Серед змінних, пов’язаних з відмовою від програм, роль негативного ставлення до ожиріння, що виявляється професіоналами з фізичної культури, в даний час починає досліджуватися (Sampedro, Quiñones, Márquez & Robles, 2012; Schwartz, Chambliss, Brownell, Blair, and Billington, 2003).

      Незважаючи на те, що література багата щодо наслідків, які надмірна вага та ожиріння мають на фізичне та психологічне здоров'я як дорослих, так і дітей, і підлітків, вона не є достатньою щодо ставлення фахівців з фізичної культури. У проведеному огляді ми не знайшли жодного дослідження з населенням Еквадору. Для того, щоб відповідати глобальній стратегії щодо дієти, фізичної активності та здоров'я, це дослідження пропонується з наступними цілями:

      1. Вивчіть явне та приховане ставлення до ожиріння у студентів фізичної культури Національного університету Чимборасо, Еквадор.

      2. Вивчити наявність або відсутність еестигм щодо ожиріння у студентів фізичної культури.

      3. Перевірити вплив застосування коротких програм втручання на ставлення до ожиріння у студентів з фізичної культури із зони Сьєрра в Еквадорі; визначити з трьох використаних умов міжгрупових контактів, що було більш ефективним у зміні поглядів та оцінці прийняття втручання.

      Для другої мети було використано описовий дизайн поперечного перерізу популяцій за допомогою опитувальників (Montero та León, 2007). Вибірка цього дослідження складалася з усіх студентів, які були зараховані до семестру квітня-серпня 2014 року з питань фізичної культури в Національному університеті Чімбо-Разо, Еквадор. З 80 учасників 15 - жінки (18,8%) та 65 чоловіків (81,3%). Середній вік досліджуваної популяції становив 22 роки, мінімум 18 і максимум 26 років. Індекс маси тіла учасників становив 22,4 ± 1,49 кг/м, між 18, 5 і 24,9 кг/м за даними ВООЗ, усі вони мали нормальну вагу. Для подальшого аналізу вибірку було розділено на дві групи за статтю. Для дослідження стигми ожиріння було проаналізовано кілька таких змінних, як враження, емпатія, стереотипи, тривожність та самооцінка.

      Було помічено, що лише 3,8% учасників дослідження висловили відкриту позитивну думку щодо людей із зайвою вагою. Загалом, за нейтральними критеріями вищий відсоток населення. Жінки здатні висловити більш визначений, але несприятливий критерій стосовно людей із ожирінням. Щодо шкали стереотипів, виявлено, що існує тенденція виявляти негативне сприйняття людей із надмірною вагою та вважати їх невизначеними та непостійними. Жінки вважають, що люди із зайвою вагою в більшій мірі ізольовані, чутливі та чуттєві, ніж чоловіки. Щодо емоцій, жінки відчувають більше ніжності, прихильності, жалості та презирства до людей із зайвою вагою, ніж чоловіки. 73,8% досліджуваного населення має низький рівень самооцінки, не знаходячи кореляції між рівнями самооцінки та оціненими установками.