Резюме

Ключові слова: Жовчнокаменна хвороба, дієта, жир, холестерин, клітковина.

Науково-дослідна робота

Анотація

Ключові слова: Хвороби жовчного міхура, дієта, жир, холестерин, клітковина.

Вступ

Холелітіазічна хвороба (CD) відноситься до утворення каменів у жовчному міхурі або жовчних протоках, як правило, вони складаються з кристалів холестерину, хоча можуть складатися з інших речовин (1).

Статистичну значущість різниці між середніми показниками оцінювали, застосовуючи t-критерії Стьюдента, вважаючи достовірними ті, що мають значення р нижче 0,05.

Результати

До дослідження були включені сорок чотири людини з CD; 18 чоловіків та 26 жінок. Загальний середній вік становив 63,8 ± 13,8 року, без статистично значущої різниці (р = 0,453) між чоловіками (65,9 ± 9,7 року) та жінками (62,6 ± 15,7 року). Середній ІМТ для загальної групи становив 28,2 ± 5,8, не знаходячи суттєвої різниці (р = 0,969) між чоловіками (28,2 ± 3,3) та жінками (28,1 ± 6,9). Що стосується розподілу досліджуваних людей за статтю та ІМТ (рис. 1), тоді як жінки мали вищі показники в категорії "Нормальні" (42,9%), потім ожиріння (35,7%) і, нарешті, надмірна вага (21,4%), серед чоловіків категорія з найвищою концентрацією даних мала надлишкову вагу (50%), і ті ж значення представляли категорії Нормальний та Ожиріння. Однак зв'язок між статтю та ІМТ не була статистично значущою (р = 0,144).

дорослих
РИСУНОК 1 Розподіл досліджуваних за статтю та ІМТ (кг/м 2)

У таблиці 1 показано середнє споживання кожної дослідженої поживної речовини. Тільки середнє споживання білка суттєво відрізнялося між чоловіками та жінками (р = 0,031).

ТАБЛИЦЯ 1 Щоденне споживання кожної поживної речовини відповідно до статі. * Статистично значуща різниця.

Аналізуючи відсоток калорій, який кожен макроелемент вносить до загальної калорійності (TCV), білки становили 18%, вуглеводи 41%, а жири - решта 41%. Порівнюючи результати, отримані у зразку, з рекомендаціями, можна помітити, що споживання жиру перевищувало їх більш ніж на 10%, а отже споживання вуглеводів було нижчим за рекомендований (табл. 2).

ТАБЛИЦЯ 2 Вживання макроелементів зразка порівняно з RDA.

Незважаючи на те, що споживання жиру людьми, які досліджувались у зразку, було значно вищим, ніж RDA, те ж саме не сталося зі споживанням насичених жирних кислот (13% від ДКТ), яке, хоча і було вищим, але не на широкий рівень маржа. У цьому випадку чоловіки та жінки були проаналізовані спільно, оскільки, як показано в таблиці 1, значних відмінностей за статтю в середньому споживанні цих поживних речовин не виявлено (Рисунок 2).

РИСУНОК 2 Порівняння між відсотками жиру та насичених жирних кислот, що споживаються в середньому респондентами, та RDA.

Середньодобове споживання холестерину становило 455,4 мг, що перевищує більш ніж на 50% рекомендації, які вказують на вміст, менший ніж 300 мг/день.

ТАБЛИЦЯ 3 Порівняння споживання калорій та макроелементів між людьми з адекватним ІМТ (кг/м 2) та тими, хто страждає від надмірної ваги або ожиріння. ІМТ = Індекс маси тіла. * Статистично значуща різниця.

Клітковина, що споживається в середньому, становила 11,9 г/день, значення набагато нижче рекомендованих (25-30 г/день).

У таблиці 4 наведено середнє споживання вітамінів та мінеральних речовин досліджуваних людей та RDA для дорослого населення. Що стосується споживання мінеральних речовин, середнє споживання натрію було близьким до рекомендованого, те саме відбувалося з фосфором та залізом. Мінералом, середнє споживання якого не відповідало рекомендаціям, був кальцій. Аналізуючи споживання вітамінів, середнє споживання вітаміну В1 та В2 виявилось близьким до рекомендованого. Щодо вітамінів А та С рекомендації були широко перевищені. З іншого боку, середній внесок ніацину становив менше 50% від рекомендованого.

ТАБЛИЦЯ 4 Щоденне споживання вітамінів та мінеральних речовин стосовно РДА.

Обговорення

Вплив тривалого споживання специфічних та різних класів насичених жирних кислот на ризик жовчнокам’яної хвороби у людей досі невідомий, хоча припускають, що більш високе споживання довголанцюгових насичених жирних кислот може збільшити ризик розвитку CD-хвороби у чоловіків (15). Інші роботи показують, що асоціація сильніша у чоловіків, ніж у жінок (5).

Встановлено, що споживання простих цукрів та насичених жирів сильно пов'язане з високим ризиком жовчнокам'яної хвороби (16, 17). На харчовому рівні продукти, багаті на цукор, та хлібобулочні вироби асоціюються з CD (18), але факти все ще є дещо суперечливими (19). Високе споживання рафінованих вуглеводів, пов’язане з низьким споживанням клітковини, збільшить ризик розвитку CD. Нерозчинна клітковина захищає від CD шляхом прискорення кишкового транзиту та зменшення вироблення вторинних жовчних кислот, таких як дезоксихолеві, які пов'язані з насиченням жовчі (15).

Ще немає достатньо доказів, що підтверджують взаємозв'язок між CD та споживанням вітамінів та мінералів, таких як магній, залізо, калій та фосфат. Однак дуже низьке споживання фолієвої кислоти, магнію та вітаміну С було виявлено у жінок із ЦД (20). Крім того, деякі останні роботи свідчать про те, що регулярне вживання добавок з вітаміном С зменшить ризик розвитку цієї патології (21).

Помірне споживання алкоголю захистить від CD, можливо, тому, що це зменшить насичення холестерину в жовчі та спричинить зменшення рівня ЛПВЩ у плазмі (22).

Захисні переваги частого вживання горіхів на CD спостерігаються у обох статей (22). Тривале споживання горіхів пов’язане з меншою масою тіла та меншим ризиком ожиріння та збільшення ваги. Кілька досліджень збіглися, продемонструвавши зв'язок між споживанням горіхів та меншим ризиком розвитку ішемічної хвороби серця та цукрового діабету, хоча докази їх протипухлинного впливу дещо обмежені (26). У когортному дослідженні було зроблено висновок, що чоловіки, які регулярно вживають горіхи (більше 5 разів на тиждень), мають значно менший ризик страждати на КР порівняно з тими, хто їх не вживав або робив це в менших кількостях. Подібним чином споживання горіхів було пов'язано з меншим споживанням насичених жирів і трансжирів, а також більшим споживанням клітковини, полі- та мононенасичених жирів (25). Іншими захисними факторами є дієти, багаті клітковиною, рослинними білками, горіхами, вітаміном С та регулярні фізичні навантаження (22).

Наші результати вказують на те, що люди з CD мають дієту, багату жирами, насиченими жирними кислотами та холестерином, з низьким вмістом клітковини та вуглеводів, і їх дієта не охоплює рекомендацій щодо кальцію та ніацину. Важливо підкреслити, що 87% цих людей не знали про свою хворобу на момент запрошення взяти участь у нашому першому дослідженні, оскільки вони були безсимптомними носіями жовчнокам’яної хвороби. З цієї причини можна очікувати, що його звична дієта на той час не зазнала змін через наявність симптомів.

Ризик CD може бути зменшений шляхом зміни споживання певних компонентів дієти, які, хоча і не повністю визначені, можуть бути згруповані в загальні неспецифічні рекомендації, які можуть допомогти зменшити ризик CD як такі. Ці пропозиції включають збільшення споживання рослинної клітковини, рослинних білків, фруктів, овочів та зернових, мінімізацію споживання жирів, рафінованого цукру, тваринних білків та помірне вживання алкоголю. Взагалі, здорове харчування сприятиме зменшенню ризику не лише CD, але і багатьох інших захворювань.

Список літератури

  1. ФК Брунікарді. Жовчний міхур і позапечінкова жовчовивідна система. Шварц: Принципи хірургії. 8-е видання: McGraw-Hill; 2006 рік.
  2. Brasca AP, Pezzotto SM, Berli D, Villavicencio R, Fay O, Gianguzzo MP, et al. Епідеміологія жовчнокам’яної хвороби в Аргентині: поширеність серед загальної популяції та європейських нащадків. Dig Dis Sci.2000; 45 (12): 2392-8. Epub 2001/03/22.
  3. Everhart JE, Khare M, Hill M, Maurer KR. Поширеність та етнічні відмінності при захворюванні жовчного міхура в США. Гастроентерологія. 1999; 117 (3): 632-9. Epub 1999/08/28.
  4. Kratzer W, Kachele V, Mason RA, Muche R, Hay B, Wiesneth M, et al. Поширеність жовчнокам’яної хвороби щодо куріння, алкоголю, споживання кави та харчування. Дослідження жовчного каменю в Ульмі. Scand J Gastroenterol. 1997; 32 (9): 953-8. Epub 1997/09/23.
  5. Misciagna G, Centonze S, Leoci C, Guerra V, Cisternino AM, Ceo R, et al. Дієта, фізична активність та камені в жовчному міхурі - популяційне дослідження, проведене з урахуванням випадків захворювання на півдні Італії. Am J Clin Nutr. 1999; 69 (1): 120-6. Epub 1999/01/30.
  6. Tsai CJ, Leitzmann MF, Willett WC, Giovannucci EL. Вживання фруктів та овочів та ризик холецистектомії у жінок. Am J Med.2006; 119 (9): 760-7. Epub 2006/09/02.
  7. Hayes KC, Livingston A, Trautwein EA. Вплив дієти на жовчні ліпіди та жовчнокам’яну хворобу. Annu Rev Nutr. 1992; 12: 299-326. Epub 1992/01/01.
  8. Наварро A, Osella AR, Guerra V, Munoz SE, Lantieri MJ, Eynard AR. Відтворюваність та обгрунтованість частотного опитування для оцінки дієтичного споживання та харчових звичок в епідеміологічних дослідженнях раку в Аргентині. J Exp Clin Cancer Res.2001; 20 (3): 365-70. Epub 2001/11/23.
  9. Наварро А, Крістальдо ПЕ, Діас М.П., ​​Ейнард АР. Атлас фотозйомки продуктів харчування: його придатність для кількісної оцінки споживання їжі та поживних речовин під час харчових епідеміологічних досліджень у Кордові, Аргентина. Rev Fac Cien Med Univ Nac Cordoba. 2000; 57 (1): 67-74. Epub 2001/02/24.
  10. Віллет В. Харчова епідеміологія. Видання друге Нью-Йорк, США: Oxford University Press; 1998 1998. 514 с.
  11. Argenfoods. Таблиці хімічного складу продуктів харчування. http://www.unlu.edu.ar/

Отримано: 15.12.2011
Прийнято: 08.08.2012