ВИСНОВОК Діти усіченої родини - це сироти, напівсироти. У XVIII-XIX ст. У 16 столітті за виховання напів осиротілих дітей відповідала насамперед вдова (переважно мати). Однак сім’я допомогла в цьому. Вдова вийшла заміж раніше за жінку з метою виховання своїх неповнолітніх дітей. Управління майном дітей-сиріт та напівсиріт регулярно перевірялося місцевою громадою (радою). Зазвичай для цього завдання призначали людину в префектурі. Сироти придбали своє майно після одруження. До тих пір ці гроші витрачала рада (вона позичала на них відсотки). Зазвичай цією можливістю скористалися багатіші. У найважчій ситуації опинились бідні вдови, яким доводилося кілька разів звертатися до ради, щоб нагодувати своїх дітей. Вихованням сиріт та напівсиріт часто займалися церкви. Тож сироти, напівсироти, завжди турбували місцеву громаду, будь то кривава чи місцева. Однак доля неповнолітніх дітей вважалася найбезпечнішою, коли вдова вдруге вийшла заміж. До цього закликала громада. Тоді повторний шлюб означав стабільність як для вдови, так і для її дітей. Ця установа допомогла забезпечити місце людини в місцевому суспільстві. 9
