Тести функції щитовидної залози в нормі
вагітності (третій триместр) та у жінок
при внутрішньопечінковому холестазі вагітності
або з гострим гепатитом під час вагітності

функції

Густаво Пінеда V 1,3, Хайме Агуайо G 1,3, Хосе Рібальта S 1,
Мануель Гонсалес С 1, Умберто Рейєс В 1,2

Робота фінансується Департаментом технічних досліджень Університету Чилі
(Проект M1500) та FONDECYT (Проекти 88/467 та 1970915).
1 кафедра медицини (Східний кампус) та 2 Інститут біомедичних наук, факультет
медицини Чилійського університету; 3 Інститут удосконалених медичних досліджень (IEMA). Сантьяго
З Чилі.

Холестаз гравідарум (ХГ) або «внутрішньопечінковий холестаз вагітної» характеризується великим шкірним свербінням та біохімічними ознаками легкого холестазу, які з’являються у другій половині вагітності та швидко зникають після пологів. Це було виявлено у багатьох країнах та у різних етнічних груп: кавказці, південноамериканські індіанці, афроамериканці, китайці тощо. Його поширеність завжди була вищою у Швеції, Фінляндії та Чилі, ніж в інших країнах, зауваживши, що вона має сезонні коливання, частіше взимку та значно рідше влітку 1-5. Починаючи з 1975 р. Ця поширеність помітно зменшилась у Швеції та Чилі 3 .

Причина ГХ невідома, але вважається, що вона пов’язана із статевими гормонами, зокрема естрогенами та прогестероном, метаболіти яких впливають на утворення та секрецію жовчі 6,7. Ми постулювали, що ГХ має багатофакторний патогенез: імовірно генетична печінкова метаболічна схильність буде взаємодіяти з екзогенними факторами, що спричинить захворювання та модулює його тяжкість.

ПАЦІЄНТИ ТА МЕТОД

Пацієнти. Нормальні вагітні жінки: обстежено 13 здорових вагітних жінок, яких контролювали в пологовому будинку нашої лікарні в період з липня 1983 року по червень 1986 року. Жодна з них не страждала на зоб, захворювання щитовидної залози або свербіж під час поточної або попередньої вагітності. Нормальні тести функції печінки перевіряли на 2 або 3 зразках крові, взятих протягом останніх тижнів вагітності. Дев'ять з них (69%) були багатонародженими, в діапазоні від 1 до 3 вагітностей, без ГХ.

Холестаз гравідарум (ХГ): Обстежено 26 пацієнтів із шкірним свербінням, який з’явився протягом третього триместру раніше нормальної вагітності, при цьому рівень здорових вагітних у сироватці крові загальних жовчних солей (натще) та/або амінотрансфераз перевищував відповідну верхню межу. Шістнадцять (61%) були багатоплідними, а в 32 попередніх вагітностях 26 (81%) мали ГХ. Двох пацієнтів досліджували під час близнюкової вагітності; обидві були багатородовими з ГХ під час усіх попередніх вагітностей. За чотирма пацієнтами спостерігали дві вагітності та одну - три вагітності поспіль. Тому ми вивчили 31 вагітність у 26 пацієнток; лише у одного не було КГ, в результаті залишилося 30 вагітностей, уражених ХГ. У 24 з цих вагітностей свербіж почався до 32 тижня (медіана: 28 тижнів; ранній початок на 19 тижні).

Гострий гепатит у вагітних: Було вивчено 4 пацієнтки з гострим гепатитом, що розпочався у другому триместрі вагітності, з характерною клінічною картиною, а також прямим переважанням гіпербілірубінемії та рівня амінотрансфераз у сироватці крові в три і більше разів вище норми та нормальної ехотомографії живота. Етіологічним діагнозом було «гепатит не А, не В»: вони мали негативні IgM-анти-А і HBsAg, без анамнезу прийому алкоголю або гепатотоксичних препаратів; ми все ще не мали сироваткового маркера для вірусу С. Всі були багатонародженими і жоден не мав ГХ, загалом у п’яти попередніх вагітностях.

Пацієнтами, які входили до цих трьох груп, були кавказькі чилійські жінки, мешканки східного району Сантьяго. Її співвідношення вага/зріст (з урахуванням гестаційного віку) було нормальним. За попередні 6 місяців жоден не отримував гормони щитовидної залози, кортикостероїди або препарати, що містять йод.

Тести функції печінки (РН). Рівні загального та прямого білірубіну, аланіну та аспартатамінотрансфераз та загальної кількості лужних фосфатаз вимірювали звичайними методами, а концентрацію загальних жовчних солей у сироватці в сироватці крові за допомогою ферментативного методу Mashige et al. 12. У здорових вагітних жінок РН проводили два-три рази (з інтервалами щотижня або раз на два тижні) протягом третього триместру вагітності. У пацієнтів з ГХ їх проводили з інтервалом в тиждень, повторюючи два дні після пологів, а потім один раз на місяць, до нормалізації. У пацієнтів з гострим гепатитом РН повторювали щотижня до повного одужання від захворювання.

Тести функції щитовидної залози (PFT). Рівні сироватки 3, 3 ?, 5-трийодтироніну (Т3), 3, 3 ?, 5 ? - трийодтироніну (зворотний Т3, rT3), загального тироксину (Т4), вільного тироксину (FT4) та тиреотропного гормону (TSH) вимірювали за допомогою стандартизованих раніше методик RIA 13-15. Вимірювання ТТГ повторювали через 30 хв після в/в введення 200 мкг тиреотропін-вивільняючого гормону («тиреотропін-вивільняючий гормон», TRH) 13,16. Всі вимірювання проводились на зразках, взятих під час голодування, з 8:00 до 10:00 год. У нормальних вагітних жінок ПФТ вимірювали між 25 та 38 тижнями вагітності (медіана: 35 тижнів). У вагітностей, уражених ГХ, ПФТ вимірювали між 2 та 13 тижнями після настання свербежу (медіана: 5 тижнів). У вагітних із гострим гепатитом вимірювали ПФТ між 13 і 29 тижнями вагітності (медіана: 21 тиждень), через 3 - 12 тижнів після початку гепатиту.

Виведення йоду з сечею. Її вимірювали у зразках сечі, відібраних протягом 24 год, методом арсеніт-церинової кислоти натрію за допомогою автоаналізатора (Technicon Instrument Co, Сан-Франциско, Каліфорнія). Виведення креатиніну з сечею вимірювали звичайними методами.

Статистичний аналіз. Результати виражали як середні значення ± стандартне відхилення (SD), а міжгрупові відмінності порівнювали з t-критерієм Стьюдента для неспарених даних, приймаючи як значущі відмінності зі значенням p £ 0,05.

Етичний контроль. Дослідження було схвалено Комітетом з медицини Департаменту технічних досліджень Університету Чилі. Це було дозволено акушерами, відповідальними за догляд за пацієнтами, на рішення яких про перебіг вагітності наше дослідження не вплине. Пацієнти добровільно погодились на це.

Тести функції печінки. У таблиці 1 узагальнено їх результати у вагітних із ГХ або з гострим гепатитом. Гіпербілірубінемія була виявлена ​​лише під час п’яти вагітностей, уражених ГХ (в межах від 1,2 до 2,2 мг/дл). Пацієнти з гострим гепатитом мали значно вищий рівень загальної кількості жовчних солей, білірубіну та аспартатамінотрансферази в сироватці крові, ніж пацієнти з ГХ. Рівні загальної лужної фосфатази в сироватці крові суттєво не відрізнялись у вагітних із ГХ або з гострим гепатитом; більшість із цих значень потрапляли в діапазон, який спостерігався у третьому триместрі нормальної вагітності. У хворих на ГХ РН нормалізувався в безпосередньому періоді післяпологового періоду, за винятком семи випадків, коли загальний вміст лужних фосфатів у сироватці крові відновлював нормальність.