Компіляція надихаючих та незабутніх віршів, щоб ваша фантазія витала.

Слово «поезія» походить від латинського poiesis, що означає «якість створення, виконання чи виробництва». Це творчий акт, де естетика та краса проявляються через слово. Поезія - це літературний жанр, пов’язаний з виразною здатністю та художньою чутливістю, який набуває форми вірша, а іноді і прози.

анонімних

У цій статті ви знайдете добірка коротких віршів відомих та анонімних авторів.

Найкращі короткі вірші

Існує незліченна кількість поетів і поет-жінок, які подарували нам частину своєї художньої чутливості завдяки чудовим текстам.

У цій статті ви знайдете короткі вірші відомі латиноамериканські та іспанські автори, а також деякі анонімні поети.

1. Тут (Октавіо Пас)

Мої кроки на цій вулиці

Проїжджайте по цій вулиці

Справжній лише туман.

2. Генералу (Хуліо Кортазар)

Регіон брудних рук безшерстих пензлів

дітей догори дном від зубних щіток

Зона, де щур облагороджує себе

і там незліченна кількість прапорів, і вони співають гімни

І хтось підбурює тебе, сукин сину,

медаль на грудях

І ти гниш однаково.

3. Кожного разу, коли я думаю про тебе (Анонім)

Щоразу я думаю про вас,

очі розплакались;

і дуже сумно цікаво,

бо я тебе так люблю?

4. Синдром (Маріо Бенедетті)

У мене досі майже всі зуби

майже все моє волосся і дуже мало сивого

Я можу робити і відміняти любов

підніматися сходами по дві за раз

і бігти метрів за сорок за автобусом

так що я не повинен відчувати себе старим

але серйозна проблема полягає в тому, що раніше

Я не помітив цих деталей.

5. Ясними ночами (Глорія Фуентес)

Ясними ночами,

Я вирішую проблему самотності буття.

Я запрошую місяць, і з моєю тінню нас троє.

6. Орфографії гармонії (Антоніо Мачадо)

Правопис гармонії

хто репетирує недосвідчену руку.

вічного фортепіано

що я слухав у дитинстві

мріяти. Не знаю з чим,

з чимось, що не прибуло,

все, що зникло.

7. Прощання (Алехандра Пісарник)

Убий його світло кинутим вогнем.

Закоханий птах піднімає свою пісню.

Стільки голодних істот у моєму мовчанні

і цей маленький дощик, який супроводжує мене.

8. Безсонні (Габріела Містраль)

Оскільки я зараз королева і була жебраком

Я живу в чистому треморі, що ти мене покидаєш,

і я прошу вас, блідий, щогодини:

Ти все ще зі мною? О, не йди! "

Я хотів би робити марші посміхаючись

і довіряючи тепер, коли ви прийшли;

але навіть уві сні я боюся

і я запитую між снами: "Ти не пішов?"

9. Rima LX (Густаво Адольфо Бекер)

Моє життя - пустка,

линяє квітка, до якої я торкаюся;

що по-моєму фатально

хтось сіє зло

щоб я його забрав.

10. Я пам’ятаю, що пішов (Nezahualcoyotl)

Як мені їхати?

Чи не залишу я нічого за собою на землі?

Як має діяти моє серце?

Чи ми прийшли жити даремно,

щоб проростати на землі?

Залишимо хоча б квіти

Залишимо хоча б пісні

11. Твої очі - зірка (Анонім)

Твої очі - зірки,

твої губи, оксамит,

і така любов, як та, яку я відчуваю,

приховати це неможливо.

12. Американські гірки (Ніканор Парра)

На півстоліття

Рай урочистого дурня.

Поки я не прийшов

І я влаштувався зі своїми американськими гірками.

Підніміться, якщо хочете.

Звичайно, я не відповідаю, якщо вони підуть вниз

Злив крові з рота та ніздрів.

13. Коли море кругле (Анонім)

Коли море кругле

і сонце перестає світити,

це буде день

в якому я можу забути вас.

14. Америка, я не даремно називаю твоє ім'я (Пабло Неруда)

Я не даремно називаю ваше ім'я.

Коли я тримаю меч на серці,

коли я тримаю витік у своїй душі,

коли біля вікон

новий ваш день пронизує мене,

Я є і перебуваю у світлі, яке мене виробляє,

Я живу в тіні, яка визначає мене,

Я сплю і прокидаюсь у твій найважливіший світанок:

солодкий, як виноград, і страшний,

водій цукру та покарання,

просочена спермою вашого роду,

смоктаний кров'ю вашого спадку.

15. Шість струн (Федеріко Гарсія Лорка)

змушує мрії плакати.

Ридання душ

втікає через рот

І як тарантул,

плете велику зірку

полювати зітхання,

що плавають у вашому чорному

дерев'яна цистерна.

16. Моє маленьке деревце (Антоніо Гарсія Тейейро)

його золоті гілки.

Заздрий вітер

Сьогодні він не має філій

Сьогодні він не мріє

моє тихе дерево

моє маленьке деревце.

17. Криза (Франсіско Гальвес)

Ваш голос здається з іншого часу,

більше не має того теплого тону

від раніше, ані співучасть

завжди, це лише слова

і його прихильність тепер стримана:

у ваших повідомленнях немає жодного повідомлення.

18. Я не я (Хуан Рамон Хіменес)

це проходить поруч, не бачачи цього,

що іноді я побачу,

і про це іноді я забуваю.

Той, хто мовчить, безтурботний, коли я говорю,

той, хто прощає, солодкий, коли я ненавиджу,

той, хто гуляє там, де мене немає,

той, який залишиться стояти, коли я помру ...

19. Менше живота (Мігель Ернандес)

Менше живіт,

все бентежить.

Менше живіт,

Менше живіт,

Менше живіт,

пил без світу.

Менше живіт,

Менше живіт

чіткий і глибокий.

20. Моя віра (Педро Салінас)

Я не довіряю троянді

стільки разів, що я це робив

мене руками.

Я не вірю іншому

дочка сонця і приправи,

наречена вітру.

З вас, чого я ніколи не робив,

з вас, хто ніколи не робив вас,

Я тобі довіряю

21. Поет - притворство (Фернандо Пессоа)

Поет - претендент.

Прикинься так повністю

що навіть вдає, що це біль

біль, який ти справді відчуваєш,

І, від болю, який вони прочитали,

читати ваші читачі приходять,

не ті два, які він мав,

але тільки той, якого вони не мають.

І ось він потрапляє в життя,

відволікаючий розум,

і повороти, іграшковий шлейф

що називається серцем.

22. На вухо дівчині (Федеріко Гарсія Лорка)

Я не хотів тобі нічого говорити.

два божевільних дерева.

Вітру, сміху та золота.

Я не хотів тобі нічого говорити.

23. Я люблю, ти любиш ... (Рубен Даріо)

Любити, любити, любити, любити завжди, з усім

істота і з землею, і з небом,

зі світлом сонця та темрявою бруду:

любов до всієї науки і любов до всіх бажань.

А коли гора життя

бути важким і довгим, і високим, і повним прірв,

любіть безмежність, на якій поширюється любов

І згоріти від злиття наших самих грудей!

24. Мадемуазель Ізабель (Blas de Otero)

Мадемуазель Ізабель, блондинка та француженка,

з дроздів під шкірою,

Не знаю, той чи цей, о мадемуазель

Ізабель, співай у ньому або якщо він у цьому.

Принцеса мого дитинства; твоя принцеса

обіцянка, з двома грудьми гвоздики;

Я, я звільняю його, він крейда його, він. ви. о Ізабель,

Ізабель твій сад тремтить на столі.

Вночі ви випрямляли волосся,

Я заснув, розмірковуючи про них

а на вашому рожевому тілі: метелик

рожево-білі, завуальовані фатою.

Полетіла назавжди від моєї троянди

-мадемуазель Ізабель - і з мого неба.

25. Ножі в квітні (Пер Гімферрер)

Я ненавиджу підлітків.

Їх легко пожаліти.

Є гвоздика, яка замерзає в зубах

і як вони дивляться на нас, коли плачуть.

Але я йду набагато далі.

У його погляді я розрізняю сад.

Світло плює на плитку

зламана арфа інстинкту.

Бурхливо кутає мене

ця пристрасть самотності

що молоді тіла впали

а потім спалити в одному пучку.

Тож я стану таким?

(Життя тут зупиняється)

У тиші полум’я верби.

Варто було бути щасливим.

26. Любов (Сальвадор Ново)

Любити це ця сором’язлива тиша

близько до вас, не знаючи ви,

і пам’ятай свій голос, коли йдеш

і відчути тепло вашого привітання.

Любити - це чекати на вас

ніби ти є частиною заходу сонця,

ні до, ні після, щоб ми були самі