Вагітність близнюків є найпоширенішим ускладненням після допоміжних репродуктивних методів (АРТ). Намагаючись зменшити рівень захворюваності, все більше і більше центрів застосовують єдиний захід передачі ембріонів. Однак, незважаючи на ці заходи, було помічено, що існує високий ризик розмноження ембріонів, властивий АРТ, механізм якого залишається невідомим. У цій роботі ми представляємо низку випадків та огляд літератури про можливі механізми та теорії, що беруть участь у цих подіях.

Вагітність близнюків є найбільш частим ускладненням методів допоміжної репродукції. Стратегія зменшення захворюваності багатьох центрів ЕКО прийняла політику передачі одиночного ембріона. Однак, незважаючи на ці зусилля, ризик багатоплідної вагітності все ще присутній, і механізми його виникнення невідомі. Ми представляємо низку випадків та огляд літератури, де обговорюються теорії та можливі задіяні механізми.

Ключові слова

Ключові слова

ембріонів


ВСТУП

Вагітність близнюків вважається акушерським ускладненням через високу частоту передчасних пологів, що спостерігається у цих пацієнтів, що тягне за собою високу перинатальну захворюваність та смертність для плода (1). Також у матері підвищений ризик ускладнень, таких як гіперемезис, гестаційний цукровий діабет, гіпертонія, анемія, крововиливи, кесарево розтин та післяпологова депресія (2-4).

Природні випадки вагітності близнюками становлять 1-1,5% (5), порівняно з 19,4% від того, що оцінюється ESHRE для методів допоміжної репродукції (6). Показник, який залишався незмінним протягом останніх 10 років (6).

Ймовірно, пошук найкращих результатів у методах допоміжної репродукції став причиною того, що багато клінік не хочуть зменшувати кількість ембріонів за один перенос (6), внаслідок чого багатоплідна вагітність є найчастішим ускладненням репродуктивного лікування (7).

Протягом декількох років пропагується політика проведення вибіркової передачі одиночного ембріона (eSET), особливо в Північній Європі, Австралії та Японії (8), однак у цих випадках все ще може бути багатоплідна вагітність.

Вісімнадцять випадків подвійної або потрійної вагітності від перенесення одиночного ембріона (SET) були опубліковані в літературі (9, 10). Хоча вагітність близнюками після СЕП зазвичай вважається монозиготною, шість із перелічених випадків відповідають двояйцевим близнюкам і вважається результатом перенесення ембріонів на додаток до природного зачаття (10).

Ми представляємо три випадки багатоплідної вагітності в нашому центрі на основі СЕТ та огляду літератури.


ЦІЛЬ

Представити низку випадків та обговорити теорії механізмів, що беруть участь у розмноженні ембріонів у випадках передачі одиночного ембріона.


АМБІТ

Приватний центр репродукції в Мурсії.


ДИЗАЙН

Презентація серії справ та огляд літератури. Для огляду були використані наступні бази даних: Medline, Pubmed, Pubmed Central. Використовувались ключові слова: передача одиночного ембріона; монозиготна близнюкова вагітність; дизиготність ЕКО; одноразова передача бластоцисти; багатоплідна вагітність.


КЛІНІЧНІ СПРАВИ


Випадок 1

Жінки та чоловіки, обидва 34 роки, мають вторинне безпліддя 2 роки. 1 до 1 вагітна жінка, клінічний діагноз ендометріозу, керований комбінованими пероральними контрацептивами, та чоловік з діагнозом астенозооспермія, які отримували антиоксиданти.

Через загальну кількість базальних фонових антральних фолікулів 5 та результат семінограми було вирішено провести лікування AR. Контрольована гіперстимуляція яєчників проводиться рекомбінантним ФСГ та менотропінами у дозах 150 та 75 МО відповідно. Він розвиває два фолікули (> 18 мм), отримуючи після фолікулярної аспірації два ооцити метафази II. Проводиться ICSI, запліднюючи обидва ооцити, і на другий день ембріонального розвитку є лише один ембріон з 4 клітинами, ступінь фрагментації 1, якість А (ASEBIR), другий ембріон вироджується. Перенесення проводять на 2-й день ембріонального розвитку без ускладнень. Через 14 днів після перенесення було отримано значення бета-фракції hCG 800 мО/мл, а ультразвуковий діагноз вагітності двійнятами був проведений через 1 місяць після перенесення. Пренатальні ультразвукові тести підтверджують бікориальну та біамніотичну вагітність близнюками, обидва плоди жінки, здорові.


Випадок 2

Жінки та чоловіки, обидві 33 років, мають вторинне безпліддя 2 роки. Вагітна жінка 1 до 1, діагноз ендометріозу IV ступеня (ASRM) проводився хірургічно, з рецидивом та подальшим лікуванням аналогами GnRH протягом 6 місяців. Чоловік з діагнозом тератоспермія.

Пацієнт проходить лікування АР з донорством ооцитів. Контрольований протокол гіперстимуляції яєчників у донорів виконується із загальною дозою 1500 МО менотропінів. Після фолікулярної аспірації отримують п’ятнадцять ооцитів метафази II. Проводиться звичайне ЕКО, запліднення 12 ооцитів, а на третій день ембріонального розвитку переноситься 8-клітинний ембріон із фрагментацією 1 ступеня якості А (ASEBIR). З 11 ембріонів, що залишились, 8 були вітрифіковані, що відповідало вимогам згідно з класифікацією ASEBIR. Через 14 днів після перенесення було отримано значення бета-фракції hCG 461, а ультразвуковий діагноз вагітності близнюків був проведений через 1 місяць після перенесення. Проводиться діагноз монохоріальної та двоамніотичної вагітності близнюків, обидва плоди жінки. На 32,5 тижні вагітності вона показала передчасний розрив мембран, пройшовши консервативне лікування для введення індукторів зрілості легенів. На 34,2 тижні вагітності дві здорові дівчинки народжуються шляхом евтотичного розродження та вагою 1990 г та 2120 г відповідно.


Випадок 3

41-річній жінці та 40-річному чоловікові поставили діагноз: недостатність яєчників. Процедура запліднення in vitro проводиться з донорськими ооцитами. Застосовують звичайний протокол стимуляції центру менотропінами 1500 МО, відновлюючи 7 ооцитів, на яких проводять ІКСІ та запліднення 4. На 2-й день ембріонального розвитку переносять 2 ембріона, обидва з 4 клітинами, ступінь фрагментації 1 та якість (АСЕБІР). Через 14 днів після перенесення отримують бета-фракцію 700 мО/мл. На 9,3 тижні УЗД виявлено 3 гестаційні мішечки.


ОБГОВОРЕННЯ

Вважається, що одиночна вагітність, задумана заплідненням in vitro, має підвищений ризик несприятливих перинатальних наслідків, таких як: передчасні пологи, низька вага при народженні та перинатальна смертність (11). Якщо ми також враховуємо, як уже згадувалося раніше, багатоплідна вагітність є найпоширенішим ускладненням лікування безпліддя (7), і що вагітність близнюками також має несприятливі перинатальні результати порівняно з одноплідною вагітністю, з точки зору передчасних пологів, кесаревого розтину, недоношеності низька вага при народженні та вроджені вади (7, 12, 13), ми можемо припустити, що вагітність близнюками, зачата вкрай складною допоміжною репродукцією, матиме особливий ризик, про який ми повинні бути напоготові.

Хоча вагітність близнюками після АРТ переважно є дизиготною, збільшення монозиготної вагітності спостерігається у 2-12 разів більше, ніж у загальній популяції (14-16). Важливість цього полягає у більшому ризику монозиготної вагітності над дизиготою (14).

У національному огляді в Сполучених Штатах Америки (США) Кантер та співавт. (17) спостерігали захворюваність на монозиготних близнюків 2,24% (95% ДІ 2,07-2,41). Стратифікуючи їх результати за днем ​​розвитку ембріона на момент перенесення, вони виявили, що ця частота захворюваності нижча у ембріонів на стадіях розщеплення (1,71% ДІ95% 1,45-1,97), ніж у ембріонів 5 та 6 днів (2,50% 95% ДІ). 2,28-2,73) (17). Ця пропорція спостерігається роками (18).

Інші цікаві спостереження за їх результатами включають те, що на 2 і 3 день передачі, вік матері