Залізо є важливим мікроелементом в організмі людини. Загальний вміст заліза в організмі дорослого становить приблизно 4 г, більша частина якого (75%) міститься в гемоглобіні еритроцитів, що забезпечує транспортування молекули кисню до різних органів та клітин. Крім того, залізо міститься в різних запасах в організмі (печінка, селезінка, кістковий мозок), а також зв’язується з іншими молекулами білка (міоглобіном, гемопротеїнами). Залізо, яке міститься в крові (плазмі) (близько 0,1% від загального вмісту заліза), зв’язане з транспортним білком, трансферином, тоді як у тканинах воно пов’язане з феритином.
Щоденна потреба в залізі організму дорослого становить приблизно 1 мг внаслідок відшарування кишкового епітелію та клітин шкіри ця потреба зростає до 3 мг у жінок дітородного віку через менструальні кровотечі. Зазвичай, приблизно Щоденну потребу в залізі можна доповнити у співвідношенні поглинання 1/3. Адекватне надходження вітаміну С є значним для засвоєння заліза у відновленій формі, однак оксалати, фосфати та кислоти в деяких злаках (фітинова кислота) зменшують кишкове всмоктування.

анемії рівень заліза

Причини дефіциту заліза: неправильне харчування; напр. вегетаріанство, збільшення використання напр. дитинство, вагітність, лактація; мальабсорбція, кровотечі різного походження (важкі менструації, шлунково-кишкові кровотечі); запалення, пухлини.

Наслідки дефіциту заліза: анемія, що характеризується блідим кольором шкіри, зниженням фізичної та розумової працездатності, розтріскуванням куточка рота, спиною цвяхів, підвищеною схильністю до отруєння свинцем.

Отруєння залізом, передозування: надмірне споживання заліза може спричинити відкладення заліза (гемосидероз) та пошкодження тканин (фіброз) у різних органах, тоді як отруєння залізом може спричинити важкі симптоми блювоти та діареї. Навіть при гемохроматозі через надмірне всмоктування заліза відкладення заліза є причиною різних уражень органів: печінки, легенів, підшлункової залози, серця, суглобів тощо.

Сироваткове залізо одне не дає інформації, що має достатню діагностичну цінність для оцінки гомеостазу заліза, доцільно доповнювати його такими тестами: трансферин, феритин, розчинний рецептор трансферину.

При залізодефіцитній анемії рівень заліза та феритину в сироватці крові знижується, а рецептори трансферину та розчинного трансферину зростають.
При хронічній анемії рівень заліза в сироватці крові знижується, концентрація трансферину та феритину зростає, а рівень розчинних рецепторів трансферину є нормальним.
Гемохроматоз: концентрація заліза та феритину в сироватці крові зростає, тоді як концентрація трансферину та розчинного трансферрину зменшується.

Рекомендується не застосовувати пероральні добавки заліза принаймні за 2 тижні до тестування.

Вільям Дж. Маршалл: Клінічна хімія, с.340-341.
Антал Сабо, Барна Васхарелі: Вступ до лабораторної медицини с. 80-81.
Міклош Секелі: Основи патофізіології с. 464-465.