Автоматизована система, розроблена експертами, виявляє великих ссавців, що плавають на поверхні води та поблизу неї, за допомогою супутникових знімків дуже високої роздільної здатності та програмного забезпечення для обробки зображень. Дослідники провели тестові розрахунки на площі Голфо-Нуево площею 113 квадратних кілометрів на півострові Аргентина Валдес, районі, відомому тим, що південні кити (Eubalaena australis) народжують там своїх дитинчат.
У статті, опублікованій у журналі Plos One, експерти зазначили, що метод представляє величезний прогрес порівняно з попередніми обчислювальними спробами з космосу і може революціонізувати методи підрахунку китів. В даний час такі переписи проводяться на березі або на борту кораблів та літаків, але ці процедури можуть охоплювати лише невелику територію. Однак автоматизований супутниковий метод дозволяє оглянути набагато більшу територію океану за набагато менших витрат.
"У міру збільшення роздільної здатності супутникових зображень і розвитку наших методів аналізу зображень ми зможемо спостерігати набагато більше видів, навіть в інших областях", - підкреслив Пітер Фретвелл з Британської антарктичної дослідницької програми (BAS). "Також можна було б підрахувати цілі популяції та відстежувати їх міграцію з часом", - додав експерт.
Дослідники використали один з найдосконаліших комерційних супутників для спостереження Землі, що доступні на даний момент (WorldView-2). Як вони сказали, незважаючи на те, що вони є величезними тваринами, кити все ще складають лише кілька пікселів на супутникових знімках, повідомляє BBC News.
При ручному аналізі зображень, зроблених з місця дослідження, експерти виявили 55 "ймовірних" і 23 "можливих" китів, а також 13 істот поблизу поверхні. Автоматичне сканування виявило 89 відсотків можливих китів. Незважаючи на успіх, Фретуел зазначив, що метод має обмеження. Наприклад, каламутна або каламутна вода буде заважати тесту. Однак дослідники вважають, що підрахунок супутників може стати надзвичайно корисним екологічним інструментом.
Південні гладкі кити були чудовими мішенями для дослідження, оскільки на початку 20 століття ці тварини були майже на межі зникнення. Завдяки повільному, приповерхневому переміщенню вони стали чудовим місцем полювання. Їх кількість дещо збільшується, але за відсутності належного методу визначення чисельності їхньої популяції важко сказати, скільки саме.