ВІДНОСИНИ МІЖ ВИЗЕРНИМ ОЖИРЕННЯМ І КАРДІОМЕТАБОЛІЧНИМИ ФАКТОРАМИ
Ожиріння - це хронічне прогресуюче захворювання, яке характеризується накопиченням жиру з безліччю специфічних для органу патологічних наслідків, які суттєво впливають як на захворюваність, так і на якість та тривалість життя людини з ожирінням. Клінічні та епідеміологічні дослідження вказують на тісний взаємозв’язок між розширенням жирової тканини (центральної, вісцеральної) жирової тканини та розвитком кардіометаболічних факторів ризику. Жирова тканина в даний час вважається "продуктивним" ендокринним органом, що синтезує і виділяє, наприклад лептин, адипонектин, вільні жирні кислоти, інтерлейкін 6, фактор некрозу пухлини α, інгібітор активатора плазміногену - 1 з потенціюванням розвитку резистентності до інсуліну. Інсулінорезистентність в подальшому призводить до розвитку кардіометаболічних факторів ризику. Ці фактори ризику включають різний ступінь порушення толерантності до глюкози (прикордонна глюкоза натще, порушення толерантності до глюкози до цукрового діабету 2 типу), атерогенна дисліпідемія, артеріальна гіпертензія, протромботичні та протизапальні захворювання. Ці кардіометаболічні фактори ризику часто пов'язані з метаболічним синдромом. Метою цього огляду є наближення до патофізіології взаємозв'язку між вісцеральним ожирінням та вищезазначеними кардіометаболічними факторами ризику. .
ВІДНОСИНА ВІЗЕРНОГО ОЖИРІННЯ ДО ФАРКТОРІВ КАРДІОМЕТАБОЛІЧНОГО РИЗИКУ
Ожиріння - це прогресуюча хвороба небажаного накопичення жиру, яка має множинні, специфічні для органів патологічні наслідки, що збільшують захворюваність та знижують якість та тривалість життя. Кілька клінічних та епідеміологічних досліджень показують, що абдомінальне ожиріння набагато тісніше пов'язане з кардіометаболічними факторами ризику. Жирова тканина синтезує та виділяє різноманітні фактори: лептин, адипонектин, вільні жирні кислоти, інтерлейкін 6, фактор некрозу пухлини альфа, інгібітор активатора плазміногену 1, який багато сприяв або погіршував резистентність до інсуліну. Інсулінорезистентність пов'язана з розвитком кардіометаболічних факторів ризику, таких як порушення рівня глюкози натще, порушення толерантності до глюкози, цукровий діабет 2 типу, атерогенна дисліпідемія, артеріальна гіпертензія, протромботичний та прозапальний стан. Ці фактори ризику тісно пов’язані з метаболічним синдромом. Мета цієї статті - пояснити взаємозв'язок патофізіології вісцерального ожиріння з кардіометаболічними факторами ризику.