реміснича або побутова обробка хутра. Кількість гільдій та майстерень було одним із найпоширеніших ремесел у Словаччині з часів Середньовіччя. Свідчення Кошицької гільдії хутра 1307 року - це найдавніша згадка про ремісничу гільдію в цій місцевості. На кінець 18 століття тут було задокументовано 80 гільдій хутра. Кушнірі зашивали овечу шкіру, ягнят, лисиць, вовків та ведмедів у зимові кожухи, хутряні жилети без рукавів, шуби довжиною до пояса, до колін і до щиколотки, куртки, накидки на тканини, рідше рукавички та ковдри. Для сільського споживача вони використовували переважно овече хутро, спочатку природного кольору. Кушнірі виготовляли типи шуб відповідно до вимог споживачів та створювали декори, що відповідають регіональним типам та варіантам народного одягу. Більшість кушнірів у Словаччині працювали лише на місцевий ринок. Виняток становили Liptovský Svätý Mikuláš (залізничні шуби тут виготовляли на замовлення угорської держави, продукція також продавалась на ринках південної Польщі) та Mošovce (експорт шуб до Галичини). Прагнучи залучити клієнтів навіть серед жителів міст, кушніри пристосували виробництво з вирізами та аксесуарами до міської моди з початку 20 століття.
Автор: Ясна Габурова
| шуба, шуба, зарядка |
| Калявський, М.: Хутряна промисловість Словаччини після скасування гільдій. У: Vlastivedný časopis, roč. 27, 1978, 94-96. Палічкова-Паткова, Ю.: Догляд за народним хутром у Словаччині. Братислава 1981. Шпіш, А.: Ремесло в Словаччині в період існування гільдії. Братислава 1972. |
галерея
Енциклопедія є результатом реалізації Концепції піклування Словацької Республіки про традиційну народну культуру, яка була затверджена урядом Словацької Республіки 8 серпня 2007 року.
ЛІДЕР ПРОЕКТУ
Мгр. Ст. Володимир Кисель, Центр традиційної народної культури, SĽUK
ГЛАВНИЙ РЕДАКТОР
Доктор філософії Габріела Кілянова, к.т.н., Інститут етнології SAS
МЕНЕДЖЕР ПРОЕКТУ
Мгр. Катаріна Новакова, доктор філософії, кафедра етнології та неєвропейських студій, Факультет мистецтв, UCM