Артеріальна гіпертензія, яку часто називають лише гіпертонією, - це високий кров'яний тиск в артеріях кровоносної системи. Артеріальну гіпертензію можна розглядати як одну із цивілізаційних хвороб, і її захворюваність зростає пропорційно досягнутому рівню цивілізованості суспільства. Артеріальна гіпертензія є поширеним захворюванням населення.

сандоз

Факторами ризику артеріальної гіпертензії є:

• надмірна вага або ожиріння

• неправильний спосіб життя (відсутність фізичних вправ, неправильна дієта, стрес, куріння)

• високий рівень сечової кислоти в крові

Однак спадкові передумови для розвитку цього захворювання також відіграють свою роль. Первинною (есенціальною) артеріальною гіпертензією називають високий кров'яний тиск, який не є наслідком іншого захворювання. Вторинна артеріальна гіпертензія є результатом іншого встановленого захворювання, напр. нирки, ендокринна або кровоносна система. Для його лікування необхідно усунути причину. Легенева артеріальна гіпертензія - гіпертонія в легеневому кровообігу - це окреме захворювання з різними причинами, проявами та наслідками. Артеріальний тиск - важливий показник. Значення артеріального артеріального тиску вище 140 мм рт. Ст. Для систолічного тиску та вище 90 мм рт. Ст. Для діастолічного тиску вважаються високими і їх слід лікувати.

Систолічний тиск - це тиск, який відповідає фазі скорочення серця. Це найвищий тиск, який здатне створювати серце під час скорочення. Діастолічний тиск - це найнижчий тиск у серці і відповідає часу наповнення серця кров’ю.

Невилікуваний високий кров'яний тиск є фактором ризику розвитку інших захворювань системи кровообігу. Сюди можуть входити атеросклероз, інсульт, ішемічна хвороба серця та інші захворювання кровоносної системи, пов’язані з пошкодженням судинної стінки або захворюваннями інших органів, спричиненими порушенням припливу крові до крові.

Гіпертонія лікується за допомогою режиму - зміна способу життя (більше фізичних вправ, втрата ваги, менше стресу, відмова від куріння) та коригування дієти (менше солі, менше тваринного жиру, обмеження алкоголю, достатня кількість клітковини), або комбінацією режиму та ліків для зменшення крові тиск - гіпотензивний. Будь-які труднощі слід завжди консультувати з лікарем.

Дисліпідемія або гіперліпопротеїнемія - це група метаболічних захворювань масового характеру, які характеризуються патологічно підвищеним або зниженим рівнем ліпідів та ліпопротеїдів у плазмі крові. Вони виникають внаслідок посиленого синтезу або зниженого катаболізму частинок ліпопротеїнів, що забезпечують транспорт плазми жирних речовин (холестерин (СН), тригліцериди (ТГ), фосфоліпіди та жирні кислоти).

Гіперліпопротеїнемія поділяється на 3 основних типи:

• ізольована гіперхолестеринемія (лише підвищення рівня холестерину)

• ізольована гіпертригліцеридемія (лише підвищення рівня тригліцеридів)

• змішана гіперліпідемія (збільшення обох)

Гіперліпопротеїнемії є або первинними, генетично обумовленими, більшість з яких є, або вторинними, що є супутньою ознакою іншого основного захворювання.

Холестерин

Холестерин - жирна речовина. Це дуже важливо для організму, оскільки це частина кожної клітини, це основний будівельний матеріал для деяких гормонів і одночасно для виробництва жовчних кислот. Людський організм виробляє холестерин здебільшого в клітинах печінки. Холестерин також потрапляє в організм з раціону через всмоктування в тонкому кишечнику.

Ліпопротеїни - це частинки, які несуть жири в крові. Існує три основних типи ліпопротеїдів. Ліпопротеїн низької щільності (ЛПНЩ) - це ліпопротеїн, що утворюється після зв’язування холестерину з білком. ЛПНЩ переважно транспортує холестерин з печінки в організм і, як правило, вважається найбільш ризикованим ліпопротеїном. Його висока концентрація призводить до високого рівня холестерину, що також збільшує ризик розвитку атеросклерозу. Частинки ЛПНЩ містять аполіпопротеїн В (ApoB), який має вирішальне значення для зв’язування з рецепторами ЛПНЩ клітин.

Ліпопротеїн високої щільності (ЛПВЩ) транспортує в основному холестерин у крові, бере участь у його виведенні з тканин назад у печінку і тим самим захищає від атеросклерозу. Ліпопротеїни дуже низької щільності (ЛПНЩ) транспортують переважно тригліцериди з печінки до жирової тканини крові. Його кількість у крові збільшується при гіперліпопротеїнеміях, цукровому діабеті або ожирінні.

Рекомендований рівень загального холестерину в крові здорової людини (так звана холестеринемія) становить до 5,0 ммоль/л. Кажуть, що рівень від 5,0 до 6,5 ммоль/л підвищений. Людям з таким рівнем холестерину слід приділяти більше уваги своєму харчуванню та коригувати свій спосіб життя. Вище ніж 6,5 ммоль/л рівень вважається небезпечним. Люди з таким високим рівнем холестерину мають більший ризик розвитку серцево-судинних захворювань, тому вони повинні перебувати під наглядом лікаря. У разі підвищеного значення для пацієнта важливо знати не тільки його загальний рівень холестерину, але і рівень т.зв. "Хороший" ЛПВЩ і "поганий" холестерин ЛПНЩ у крові. Це пов’язано з тим, що підвищений рівень холестерину ЛПНЩ (понад 3 ммоль/л) спричиняє відкладення надлишку холестерину в стінках судин, де він утворює атеросклеротичні бляшки. В результаті судини втрачають свою еластичність і простір для кровотоку звужується. Холестерин ЛПВЩ, навпаки, виконує захисну функцію, оскільки кров позбавляється від надлишку холестерину (він повертає його назад у печінку, де розщеплюється та переробляється).

З одного боку, холестерин необхідний, але занадто висока концентрація в крові може завдати шкоди організму. Серцево-судинні захворювання, які включають напр. ішемічна хвороба серця, інфаркт або інсульт спричиняють понад 50% усіх смертей у Чеській Республіці. Підвищений рівень холестерину, який страждає майже на 70% дорослого населення Чехії, є одним з найсерйозніших факторів ризику цих захворювань.

Лікування

Якщо ні модифікація способу життя, ні дієта з низьким вмістом холестерину не можуть адекватно скорегувати рівень ліпідів у крові, рекомендується лікування за допомогою препаратів, що знижують рівень холестерину, гіполіпідемічних препаратів.

Для фармакологічної терапії дисліпідемій в монотерапії використовуються такі основні групи гіполіпідеміків:

• інгібітори всмоктування холестерину в кишечнику

• інгібітори всмоктування жовчних кислот (смоли)

Якщо монотерапія не покращить стан пацієнта, лікар зможе перейти на комбінацію гіполіпідемічних препаратів. Вибір препарату або його комбінації залежить від віку пацієнта, супутніх захворювань та інших супутніх ліків.