Помірні фізичні навантаження не знижують рівень ліпопротеїнів у пацієнтів із ожирінням, що страждають від неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП), стверджують дослідники.
Згідно з їх дослідженням, опублікованим Hepatology, у цих пацієнтів фізична активність знижувала лише рівень тригліцеридів та аланінтрасаміназ (АЛТ), але вони також дуже незначні.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) у 2008 році серед осіб старше 20 років У світі 1,5 мільярда страждали від надмірної ваги, і півмільярда з них страждали ожирінням. НАЖХП є дуже поширеним ускладненням ожиріння, викликаючи запалення та рубцювання в печінці, і з часом може призвести до печінкової недостатності.
Попередні дослідження показали, що регулярні фізичні вправи та зниження ваги полегшують порушення обміну речовин, які супроводжують НАЛФД. В ході поточних досліджень, доктор Вашингтонського університету, Сент-Луїс (Міссурі). Семюель Кляйн та його команда дослідили, як програми тренувань, запропоновані Міністерством охорони здоров'я, впливають на рівень холестерину, АЛТ та тригліцеридів у пацієнтів із ожирінням, що страждають на НАЛФД.
Дослідження включало 18 таких пацієнтів, 12 з яких були випадковим чином віднесені до групи фізичних навантажень, а решта 6 осіб сформували контрольну групу. Пацієнти групи фізичної активності лікувались від 30 до 60 хвилин кожні 5 днів протягом 16 тижнів виконували помірно напружені вправи.
Дослідницька група вивчила, наскільки фізична активність впливала на рівень ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПНЩ), внутрішньопечінкового тригліцериду (IHTG) та аполіпопротеїну B-100 (apoB-100).
Їх результати показують, що вміст IHTG У результаті фізичних вправ він зменшився на 10 відсотків, але загальний жир і вага тіла не змінились. До початку програми фізичної активності середня вага тіла становила 103,1 кг, потім 102,9 кг, а загальний жир у тілі становив 38,9 до програми та 39,2 після. Рівень ліпопротеїнів печінки (ЛПНЩ, апоВ-100) не змінювався при фізичному навантаженні.
На підставі результатів, д-р. Клейн дійшов висновку, що покращення метаболізму ліпопротеїнів та стеатозу в попередніх дослідженнях могло бути пов'язано з втратою ваги, а не фізичною активністю.