Запалення малого тазу - це запалення нирок та верхніх сечовивідних шляхів, найчастіше викликане бактеріями, що поширюються (висхідно) з нижніх сечових шляхів.

Захворюваність на запальні захворювання органів малого тазу

Запалення малого тазу може виникати в будь-якому віці та в обох статей, але часто зустрічається у сексуально активних жінок (15-50 років) та чоловіків старше 65 років. Частота його виникнення в дитячому віці залежить від кількох факторів, що спостерігаються у 5% дівчаток та 1-2% хлопців. Це частіше спостерігається у хлопчиків у новонароджених та частіше у дівчаток у більш пізньому віці.

керівництво

Причини запального захворювання органів малого тазу

У здорових людей сечовивідні шляхи, за винятком нижнього відділу уретри, є стерильними. У разі запального захворювання органів малого тазу бактерії з кишечника, оселившись в прямій кишці, найчастіше потрапляють в сечовий міхур через уретру, а потім у ниркову миску через сечоводи і викликають гнійне запалення. Ниркова миска схильна до запалення через сечокам’яну хворобу, будь-яку непрохідність сечовивідних шляхів або порушення розвитку сечовивідних шляхів, параліч сечового міхура, катетеризацію сечового міхура, збільшення передміхурової залози, пологові травми. Значно рідше (5%) бактерії потрапляють у нирки через кров і викликають запалення ниркової миски. Виходячи з клінічної картини, ми розрізняємо неускладнене та ускладнене запалення тазу. У 80-90% неускладнених інфекцій сечовивідних шляхів збудником є ​​Eserichia coli, рідше Staphylococcus saprophiticus, дуже рідко штами Klebsiella, Enterobacter або інші бактерії. У 95% неускладнених запальних захворювань органів малого тазу захворювання викликане одним видом бактерій. У разі ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів рівень участі Eserichia coli зменшується, часто очікується співпатогенна роль декількох стійких до антибіотиків бактерій.

Симптоми запального захворювання органів малого тазу

Гостре запальне захворювання органів малого таза зазвичай починається з високої температури та болю в попереку. Типовими симптомами є сеча стегна і часті подразники сечовипускання. У новонароджених інколи труднощі з годуванням, неспокій і низька температура тіла можуть бути єдиними ознаками. Часто виникає у дітей, нудота, блювота, діарея. Іноді запальні захворювання органів малого тазу також пов’язані з зараженням крові, в цьому випадку спостерігаються клінічні ознаки сепсису. Високий кров'яний тиск може звернути увагу на процес, який затягується. Симптомами хронічного запального захворювання органів малого тазу є слабкість, втрата апетиту, високий кров’яний тиск, анемія.

Перебіг запалення ниркової миски

Ускладнене та неускладнене запальне захворювання органів малого тазу може бути гострим, рецидивуючим або хронічним. Гостре запальне захворювання органів малого таза, яке лікується вчасно і не ускладнюється іншими захворюваннями, зазвичай заживає без ускладнень. Однак у запущених випадках може розвинутися сепсис та абсцес нирки, що загрожує життю пацієнта. У разі частіших рецидивів у чоловіків процес може перейти в хронічну форму, під час якої запас ниркової залози заживає у вогнищах, залишаючи позаду грубі шрами. У разі серйозного двостороннього ураження нирок можна розглянути можливість штучного лікування нирок та трансплантацію нирки.

Діагностика запальних захворювань малого тазу

У разі гострого запального захворювання органів малого тазу в сечі може бути виявлено масивне нагноєння (піурія) або кров (гематурія). Кількість бактерій, що виділяються із сечею, становить не менше ста тисяч на мілілітр (значна бактеріурія). Під час мікробіологічного дослідження збудника можна культивувати та сприйнятливість до антибіотиків визначити за промитою сечею із середньою струменем. Посів крові на дослідження необхідний, особливо у випадках зараження крові. Аналіз крові та інші показники запалення свідчать про важку інфекцію. Тести функції нирок показують відхилення у важких або хронічних випадках.

Тести на прилади (наприклад, УЗД, КТ, пієлографія, ізотопне дослідження) підозрюються у разі підозри на анатомічні відхилення, тривалі або повторні скарги, зараження крові, ускладнене запалення ниркової миски, необхідність операції.

Терапія при запаленні ниркової миски

Основою для лікування запальних захворювань органів малого тазу є лікування антибіотиками. Також використовуються найбільш часто використовувані сполуки бета-лактаму (пеніциліни широкого спектру дії, цефалоспорини) та фторхінолони (ципрофлоксацин, офлоксацин, норфлоксацин). Ефективність лікування антибіотиками слід контролювати повторним посівом сечі. При ефективному лікуванні симптоми зменшуються протягом 48-72 годин. Рекомендований час лікування становить щонайменше 2 тижні, у разі ускладненого запального захворювання органів малого тазу це може бути до 4-6 тижнів. Лікування антибіотиками на термін до шести місяців може бути виправданим при хронічних запальних захворюваннях малого тазу, а в періодичних випадках - на 4-8 тижнів. Іноді може знадобитися усунення потенційних схильних факторів (наприклад, сечокам’яна хвороба) або хірургічне вирішення сильно пошкодженої нирки („розбита нирка“). Оскільки процес, як правило, односторонній, іншої нирки достатньо для виконання функцій відбору.

Профілактика запалення ниркової миски

Не існує способу конкретної профілактики. За умови належної гігієни ризик неускладненого запалення таза може бути зменшений.

Догляд, спосіб життя після запалення тазу

Необхідна регулярна нефрологічна допомога пацієнту із ускладненими запальними захворюваннями малого тазу. Слід своєчасно перевіряти сечу пацієнта на наявність будь-яких рецидивів, щоб можна було лікувати набагато ефективніше.