Молібден присутній лише в дуже малих кількостях в організмі людини, проте він є важливим мікроелементом, оскільки відіграє роль у функції багатьох ферментів. Один із цих ферментів перетворює вміст жиру та вуглеводів у продуктах в енергію. Хоча інші ферменти відіграють важливу роль у синтезі ДНК та РНК, в утилізації організмом заліза, існують такі, які допомагають запобігти дії деяких шкідливих речовин.
Молібден відповідає за збалансоване функціонування нервової системи, запобігаючи розвитку карієсу, захворювань ясен та порожнини рота. Це може зменшити симптоми алергії та астми. У чоловіків він відіграє помітну роль у підтримці потенції та родючості. Його наявність забезпечує добробут людей. Цей мікроелемент також використовується при лікуванні деяких захворювань, таких як хвороба Хрона, хвороба Вільсона та деяких видів раку.
Природні джерела молібдену: м’ясо та субпродукти - нирки, печінка, свинина та баранина - злаки - ячмінь, пшениця, жито, коричневий рис -, бобові - червона квасоля, сочевиця -, темно-зелені листові овочі - шпинат, капуста. Також його можна знайти в молоці, олійних культурах, цільнозернових продуктах, горіхах, помідорах, але навіть у бджолиному пилку.
В організмі може розвинутися дефіцит молібдену. У легших випадках це спричиняє порушення серцевого ритму та обміну речовин, нервозність та емоційний дисбаланс. У більш важких випадках слід очікувати зниження толерантності до стресу, проблем з нервовою системою та зорових розладів. Також може статися передозування цього мікроелемента, і в цьому випадку печінка набрякає, біль, пов’язаний із наявним артритом, посилюється, і кількість міді також може різко впасти.
Молібден може засвоюватися навіть у невеликих кількостях в організмі людини, головним чином через дихальні шляхи та травну систему. Він накопичується в печінці, нирках і кістках. Абсорбція може бути заблокована, якщо в організмі занадто багато міді або кремнію, а занадто велика кількість білка може перешкодити всмоктуванню молібдену, щоб організм потім міг його використовувати. Цей мікроелемент може засвоюватися в 60-70 відсотків натуральної їжі, тоді як до 90 відсотків дієтичних добавок.
Підпишіться на нашу розсилку сьогодні!
Заповніть форму для реєстрації, щоб ми могли надати вам актуальну інформацію.
Деякі дослідження показали, що високий вміст молібдену та міді в ґрунті може спричинити подібні до подагри захворювання, запалення та деформації колін, рук та ніг та набряк печінки.
А китайське дослідження повідомило, що пацієнти, котрі харчувалися внутрішньовенно, викликали симптоми інтоксикації через брак молібдену. Це пов’язано з тим, що фермент, якому був би потрібен цей мікроелемент, не міг запобігти токсичній дії сульфідів, що накопичуються в крові. У пацієнтів виникали симптоми інтоксикації - головний біль, нудота, блювота, прискорене серцебиття, прискорене дихання, але їх скарги вирішувались, як тільки вони отримували молібденову добавку.