Зміст
Вступ
Фізичні вправи можуть покращити функціональну спроможність та якість життя хворих на цироз. Крім того, збільшуючи м’язову масу, а отже і кліренс амонію в м’язах, фізичні вправи можуть зменшити схильність до розвитку енцефалопатії [8]. Однак існують певні сумніви щодо безпеки фізичних вправ у хворих на цироз печінки, оскільки це може посилити їх погіршення гемодинаміки, а отже, ймовірність розвитку таких ускладнень, як шлунково-кишкові кровотечі через варикоз стравоходу та асцит [9]. Крім того, було описано підвищення рівня аміаку в крові після фізичних навантажень у здорових людей та хворих на цироз печінки [6], клінічне значення яких у цих пацієнтів недостатньо добре встановлено. Що стосується харчування хворих на цироз печінки, то недоїдання погіршує прогноз, а дієти з обмеженим вмістом білка, що використовуються без розбору, сприяють недоїданню [3] [5].
Програма, заснована на поєднанні фізичних вправ та харчової підтримки, спрямованих на хворих на цироз печінки, може збільшити м'язову масу і, як наслідок, зменшити концентрацію амонію в плазмі крові та покращити якість їх життя за рахунок підвищення толерантності до зусиль та відчуття суб'єктивного самопочуття. Наше дослідження має на меті оцінити, чи збільшує програма фізичних вправ та дієтичної підтримки для пацієнтів із компенсованим цирозом печінки м’язову масу, толерантність до зусиль та покращує якість життя.
З 20 пацієнтів, включених у дослідження, один пацієнт контрольної групи відмовився після підписання згоди на відмову продовжувати дослідження, а двох пацієнтів групи фізичних вправ виключили через невідповідність програмі. Тому були проаналізовані результати 8 пацієнтів у групі фізичних вправ та 9 пацієнтів у контрольній групі.
Толерантність до зусиль покращилася в групі вправ, як при випробуванні на ходьбу (метри, подолані протягом 6 хв, 332 ± 33/417 ± 33 метри) (p = 0,01), так і на сходах (сходи піднімалися протягом 2 хв, 95 ± 12/132 ± 11 сходів) (р = 0,02). Почуття втоми (оцінене за тестом Борга) зменшилось у групі вправ (2,5 ± 0,5 на початку/0,25 ± 0,11 в кінці програми) (р = 0,04). Крім того, у цій групі якість життя значно покращилася за параметрами загального стану здоров’я (р = 0,03), життєвого тонусу (р = 0,01) та соціальної функції (р = 0,04). Ми не спостерігали значних змін у якості життя в контрольній групі.
| * p = 0,03, ** p = 0,03. pNS в інших параметрах. INR: міжнародне нормоване співвідношення; ARP: активність реніну в плазмі; MDA: малоновий диальдегід; ФЕЗ: оцінка психометричної печінкової енцефалопатії; CFF: критична частота мерехтіння. | ||||
| Білірубін (мкмоль/л) | 24,5 ± 3,9 | 23,3 ± 2,2 | 20,3 ± 4,4 | 17,7 ± 2,7 |
| Альбумін (г/л) | 37,9 ± 1,3 | 40,1 ± 1,2 * | 40,2 ± 1,6 | 42,9 ± 2,0 |
| INR | 1,19 ± 0,03 | 1,18 ± 0,03 | 1,12 ± 0,04 | 1,14 ± 0,03 |
| Креатинін (мкмоль/л) | 69,6 ± 5,9 | 75,7 ± 5,9 ** | 79,8 ± 6,7 | 73,2 ± 4,5 |
| Ниркова клубочкова фільтрація (мл/хв/1,73 м 2) | 108,1 ± 19,1 | 101,2 ± 17,7 | 89,8 ± 9,2 | 96,5 ± 11,6 |
| ARP (нг/мл.ч) | 1,0 ± 0,4 | 1,7 ± 0,6 | 1,8 ± 0,5 | 2,1 ± 1,0 |
| Цистатин С (мг/л) | 0,99 ± 0,06 | 1,01 ± 0,06 | 1,01 ± 0,06 | 1,06 ± 0,07 |
| MDA (мкмоль/л) | 0,10 ± 0,01 | 0,10 ± 0,01 | 0,12 ± 0,01 | 0,12 ± 0,01 |
| Амоній (мкмоль/л) | 76,8 ± 11,4 | 64,2 ± 10,7 | 74,2 ± 13,8 | 57,1 ± 12,1 |
| PHES (оцінка) | 0,13 ± 0,6 | -0,2 ± 0,4 | -1,1 ± 1,2 | -1,0 ± 1,0 |
| CFF (Гц) | 43,1 ± 1,6 | 42,1 ± 1,5 | 43,2 ± 2,6 | 46,9 ± 1,2 |
Незначне, але статистично значуще підвищення рівня креатиніну в плазмі спостерігалось у групі фізичних вправ (69,6 ± 5,9 мкмоль/л/75,7 ± 5,9 мкмоль/л) (р = 0,03). У цій групі не було змін у визначенні ARP, FGR або цистатину С (таблиця 3). Зниження аміаку спостерігалося в обох групах, хоча воно не було статистично значущим. Ні в одній з груп не спостерігалось змін у PHES або CFF. Подібним чином рівні MDA не змінювались наприкінці порівняно з початком дослідження в жодній з двох досліджуваних груп (Таблиця 3). У групі фізичних вправ змін гемодинамічних показників не зафіксовано: середній базовий артеріальний тиск 82,4 ± 5,5, через 3 місяці 80,8 ± 4,1 мм рт.ст., (р = 1); Базова частота серцевих скорочень 68,0 ± 5,0, через 3 місяці 66,3 ± 4,6 уд./Хв (р = 0,73). Під час дослідження жодної групи ускладнень цирозу не було.
Обговорення
Висока частка хворих на цироз, які все ще отримують компенсацію, мають втому, погану толерантність до зусиль та зниження якості життя [1-4], що обмежує їх нормальну активність більшою чи меншою мірою. Здається, ці порушення не пов’язані зі ступенем печінкової недостатності. Існує припущення, що деякі з цих пацієнтів можуть поліпшити стан при помірних фізичних навантаженнях [1], хоча жодних досліджень, що підтверджують це, не проводилось. У нашому дослідженні ми спостерігали, що програма помірних фізичних вправ статистично значно збільшує м’язову масу, толерантність до зусиль та якість життя у пацієнтів із компенсованим цирозом.
Крім того, пацієнти групи фізичних вправ значно покращили результати тестів на толерантність до стресу (тест на ходьбу та східний тест). Це можна пояснити тим, що, розвиваючи м’язи обох нижніх кінцівок та виконуючи вправи на опір верхніх кінцівок, вони досягли б більшої адаптації до зусиль та значного поліпшення відчуття задишки та втоми.
Пацієнти з цирозом печінки мають обмежену якість життя через перебіг захворювання та його ускладнення [4]. Після фізичних вправ ми спостерігали, що всі параметри, як фізичні (загальний стан здоров’я, біль, фізична роль та фізична функція), так і психічні (соціальна функція, життєвий тонус, емоційна роль та психічне здоров’я), покращились у групі вправ. Однак саме загальний стан здоров’я, життєвий тонус та соціальна функція досягли статистичної значущості.
stica. При аналізі аміаку в крові спостерігалося незначне зменшення в обох групах. Ймовірно, той факт, що пацієнти обох груп приймали дієтичні добавки з лейцином, призвів до зниження рівня амонію в крові
в обох [8-10]. У нашому дослідженні включені пацієнти отримували компенсацію, не виявляли асциту, а у випадку варикозу вони проходили профілактику кровотеч бета-адреноблокаторами. Тому ми могли б припустити, що фізичні вправи не матимуть небажаних наслідків для
ці пацієнти [11] [12]. Дійсно, при оцінці безпеки під час дослідження жодної групи ускладнень цирозу не спостерігалося. У групі фізичних вправ не було зафіксовано змін в аналізованих гемодинамічних параметрах. Значне збільшення рівня креатиніну спостерігалося в групі фізичних вправ, хоча відмінностей не було виявлено в ШКФ або в цистатині С (найбільш чутливий параметр для вимірювання функції нирок), тому це збільшення рівня креатиніну пояснювалося збільшенням м'язової маси, а не до погіршення функції нирок.
MDA у крові, типовий альдегідний продукт перекисного окислення ліпідів, помітно підвищений у пацієнтів з цирозом [13]. Наші результати не показали жодних змін у рівнях MDA в кінці програми помірних фізичних вправ порівняно з початком, тому ми можемо зробити висновок, що помірні фізичні вправи у хворих на цироз печінки не збільшують окислювальну шкоду, що було описано у здорових контрольних групах [14].
На закінчення програма помірних фізичних вправ, спрямована на пацієнтів із компенсованим цирозом печінки, збільшує м’язову масу, толерантність до зусиль та покращує якість життя цих пацієнтів. Помірні фізичні навантаження у пацієнтів із компенсованою цирозою циркуляту не збільшують окислювального ураження і є ефективним та безпечним методом лікування.