Стаття медичного експерта

Атопічний хейліт - це поліетологічне захворювання, де фактори ризику в навколишньому середовищі відіграють важливу роль поряд із спадковістю. Екзогенні фактори ризику сприяють розвитку загострень та хронічного перебігу захворювання. Чутливість до факторів зовнішнього середовища залежить від віку пацієнта та його конститутивних властивостей (шлунково-кишковий тракт, ендокринна, імунна, нервова система). Харчові та повітряні алергени мають важливе значення у розвитку захворювання.

ilive

Код МКБ-10

L20 Атопічний дерматит.

Атопічний хейліт може виникати у дітей у віці від 7 до 17 років (пік активності захворювання спостерігається у дітей у віці 6-9 років). У віці 15-18 років процес зменшується у більшості пацієнтів (до статевого дозрівання). У деяких пацієнтів літнього віку можуть виникати окремі загострення захворювання, часто на тлі виробничих ризиків.

Що викликає атопічний хейліт?

Початок захворювання пов’язано з генетично зумовленою схильністю до аніонної алергії. Хвороба характеризується хронічним рецидивуючим перебігом.

Частота розвитку атонічного хейліту (як і атипового дерматиту) має тенденцію до збільшення, особливо у маленьких дітей. За різними даними, від 10 до 20% усіх дітей мають атопічний тип сенсибілізації із станом IgE. Часто хейліт - єдиний прояв.

Як розвивається атопічний хейліт?

В основі патогенезу захворювання лежить хронічне алергічне запалення шкіри, яке схильне до рецидивів. Атопічний хейліт характеризується ураженням червоних країв губ і рогів у роті. Це часто комбіновані ураження шкіри в підколінній порожнині, згини ліктя, бічні частини шиї, повіки.

Симптоми атопічного хейліту

Атопічний хейліт характеризується сверблячкою (різної інтенсивності), застійною гіперемією, інфільтрацією та ліхінуванням губ та навколишньої шкіри, особливо в куточках рота (підкреслений зразок шкіри). Розроблені тріщини, що створюють умови для асоціації вторинної інфекції.

У гострій стадії захворювання губи гіперемовані, набряклі, з великою кількістю тріщин на червоному краї та в куточках рота (патологічний процес не переходить на слизову оболонку губ). Іноді на сусідній шкірі виникає везикуляція та волога.

Коли гострі події зменшуються, набряки зменшуються, різко виявляється інфільтрація, особливо в куточках рота (у вигляді складеної гармошки).

Атопічний хейліт починається в ранньому дитинстві і триває кілька років, маючи тенденцію до значного поліпшення навесні та загострень восени-зими. Перебіг захворювання характеризується струсом головного мозку.

Як розпізнати атопічний хейліт?

Діагноз атопічного хейліту заснований на клінічних та анамнестичних даних (у дитячому віці - ексудативний діатез).

Значення діагностичних змін у периферичній крові: збільшення кількості лімфоцитів і цинофілів, зменшення кількості Т-лімфоцитів, Т-супресора, збільшення кількості В-лімфоцитів, гіперпродукція IgE в сироватці крові. Алергологічні тести показують, що вони виявляють алерген.

Диференціальна діагностика

Атопічний хейліт диференціюють з ексфоліативним хейлітом та алергічним контактним хейлітом, при якому куточки рота незвичні, а шкіра лихенізована.

[1], [2], [3], [4], [5], [6], [7], [8]

Лікування атопічного хейліту

Лікування передбачає призначення засобів загального впливу:

  • антигістамінні препарати (клемастин, лоратадин, дезлоратадин та ін.);
  • препарати кальцію у легкозасвоюваній формі;
  • стабілізатори мембрани тучних клітин (кетотифен);
  • седативні засоби при порушеннях сну;
  • Ферментні препарати (панкреатин, фестиваль тощо) для повного розщеплення поживних речовин, що надходять з їжею (особливо показано при дисфункції підшлункової залози);
  • сорбенти (поліфенапін, активоване вугілля, ентеросгель);
  • препарати, що нормалізують мікрофлору кишечника (лактулоза, біфідобактерії біфідум, хілак форте);
  • імуномодулятори (за наявності ознак вторинного імунодефіциту).

  • крем 1% пімекролімус (зменшує загострення);
  • глюкокортикоїдний лабіринт (локоїд, мометазон (дугове осадження), метилпреднізолон ацепонат (адвантан), аллометазон (афлодерм), бетаметазон (білодерм).

Під час лікування дотримуються загальних принципів лікування алергічних станів:

  • виключити контакт з домашніми тваринами;
  • щоденне вологе прибирання житлових приміщень;
  • виключити багато м’яких меблів, килимів;
  • Використовувати як постільну білизну синтетичні матеріали (крім пір’я, пучків, вовни);
  • видалення надмірної вологи та спалахів цвілі в житлових районах;
  • дотримуватися гіпоалергенної дієти;
  • санаторно-курортне лікування проводиться в умовах сухого, теплого клімату.