Дослідники вивчають білих ведмедів навколо моря Бофорта біля північного узбережжя Аляски.
Великі хижаки полюють на тюленів, плаваючи між сушею та морськими крижаними покривами. Однак через масштабне танення крижаних полів їм доводиться долати дедалі більші відстані, загрожуючи здоров’ю та виживанню себе та наступного покоління.
У дослідженні, опублікованому в журналі Polar Biology, дослідники Геологічної служби США (USGS) першими представили дані про полярних ведмедів великої дальності. "Цей ведмідь безперервно проводив 232 години у воді з температурою 2-6 градусів Цельсія і за цей час подолав 687 миль", - сказав зоолог Джордж М. Дарнер. Це білий ведмідь вперше зумів пройти весь свій шлях міграції.
Дослідники прикріпили до жіночого екземпляра нашийник, оснащений супутниковим трекером, і два місяці спостерігали, як тварина відвідує свої мисливські угіддя. Температурний реєстратор, імплантований під нашийник, та шкіра ведмедя дали змогу точно визначити, коли тварина була у воді.
Неймовірне випробування передбачало серйозні жертви з боку ведмедя. "По дорозі він також втратив 22 відсотки жиру в організмі та однорічного цуценя", - сказав Дарнер.
Природні умови в Біафуртському морі ускладнюють життя білих ведмедів, наголосив експерт в інтерв'ю ВВС. "Раніше морський лід низької щільності залишався влітку вздовж континентального шельфу моря Бофорта, тобто тваринам доводилося долати значно менші відстані між ізольованими крижаними полями і сушею", - сказав він.
Арктичні білі ведмеді харчуються холодом, харчуючись багатими калоріями кільчастими тюленями (Pusa hispida). Вони полюють на свою здобич на менших крижаних покривах разом зі змінами навколишнього середовища. "Через рівень залежності від морського льоду вони стали однією з найбільших жертв кліматичних змін", - підкреслив Дарнер. Червоний список Всесвітнього союзу охорони (МСОП) перелічує білих ведмедів як вразливі види і вважає глобальне потепління найбільшою загрозою для середовищ існування тварин.
Інші види фауни здатні мати подібні рекордні показники. Чудова королева метелик (Danaus plexippus) подорожує до 3200 кілометрів між Північною Америкою та Мексикою. Однак міграційна подорож займає більше часу, ніж тривалість життя крихітної комахи, тому подорож на зворотній шлях чекає на представників нового покоління. Скопа (Pandion haliaetus) зі Швеції проїде 6700 кілометрів за 45 днів до того, як через Іспанію досягне зимових місць в Африці. Сірі кити на північному сході Тихого океану проводять шлюбний сезон біля узбережжя Нижньої Каліфорнії, Мексика, звідки вони мігрують майже двадцять тисяч миль до своїх кормових районів у морі Бофорта на Алясці. Під час щорічної міграції між національним парком Серенгеті в Танзанії та заповідником дикої природи Масаї-Мара в Кенії стадо близько 1,2-1,5 мільйонів гну, антилопи та зебри вирушає на дослідження нових зелених зон, багатих на їжу.