Нові дослідження показали, що пластикові дитячі пляшечки виділяють величезну кількість мікропластику під час приготування суміші. На думку експертів, між нагріванням та мікропластиковими викидами існує тісний взаємозв'язок: чим тепліша рідина (поживна речовина або вода, яка використовується для її стерилізації), тим вищі мікропластичні викиди.
Дослідники вивчали викиди пластику дитячих пляшок під час приготування суміші, дотримуючись рекомендацій міжнародних організацій. Було підраховано, скільки мікропластику може проковтнути 12-місячна дитина в 48 країнах та регіонах.

спричиняє

Було показано, що дитячі пляшки з поліпропілену можуть викидати близько 16 мільйонів мікропластмас і кілька трильйонів менших частинок нанопласту на літр. Стерилізація та високотемпературна вода значно збільшують мікропластичні викиди: якщо температура води підвищується з 25 до 95 градусів Цельсія, викиди збільшуються з 0,6 млн до 55 млн частинок.

Інші вироби з поліпропілену, такі як чайники або закусочні, виділяють аналогічну кількість мікропластику, зазначають дослідники.
Згідно з дослідженням по регіонах та регіонах, найбільшу кількість мікропластиків щодня можуть вживати діти в Океанії (2,1 млн.), Північній Америці (2,28 млн.) Та Європі (2,61 млн.).
Однак цю кількість можна значно зменшити, змінивши сучасний спосіб стерилізації та приготування формули. Стерилізовану дитячу пляшечку необхідно прополоскати принаймні три рази кип’яченою водою, охолодженою до кімнатної температури, і нагріти в пластиковому нагрівачі, відмінному від скляного (нержавіюча сталь або нержавіюча сталь).

Також, готуючи формулу, гарячу воду слід готувати в непластиковому нагрівачі, а формулу слід готувати в непластиковій ємності із водою близько 70 градусів Цельсія. Готову суміш слід охолодити до кімнатної температури і перелити у пластикову дитячу пляшечку високої якості. Дослідники рекомендують не нагрівати готову суміш у пластиковому контейнері чи мікрохвильовій печі та не струшувати енергійно суміш у дитячій пляшці.

Поліпропілен - це термопластичний полімер, що виробляється хімічною промисловістю і широко використовується. Окрім поліетилену та ПВХ, це третій за поширеністю полімеризаційний пластик.