За прогнозами, навіть через 60 років буде помітна різниця між умовами населення Східної та Західної Європи. Хоча вища народжуваність у більш розвинених країнах Північної та Західної Європи супроводжується більшою тривалістю життя та вищим дефіцитом імміграції, регіони Східної та Південної Європи все ще характеризуються нижчою народжуваністю, нижчою тривалістю життя та високою міграцією молоді, згідно з даними Всесвітнього дня населення., 11 липня 2018 р. " в.

еміграція

Населення Європейського Союзу

Населення ЄС-28 на 1 січня 2017 року становило 511,5 мільйонів, що на 1,2 мільйона більше, ніж роком раніше. Зростання населення не припинявся з 1960 року, і в цілому 104,8 мільйона людей, або 26 відсотків, проживали в союзі понад півстоліття. Більше половини цього збільшення відбулося в період до 1980 р., Після чого зростання сповільнилося.

Починаючи з 1960 року, населення збільшилось на 73,3 мільйона як баланс народжуваності та смертності, що становить 70 відсотків цього приросту. В результаті зниження родючості протягом останніх десятиліть та збільшення міграції, ефект народної репродукції, що збільшує чисельність населення, неухильно зменшується. У 2015 році скорочення позитивного балансу перетворилося на природну втрату ваги. Це пояснювалось головним чином значним профіцитом смертності у 5,6 відсотка майже у всіх державах-членах. Вперше в цьому році приріст населення на 1,7 мільйона був повністю обумовлений позитивним сальдо міжнародної міграції. Наступного року, у 2016 році, було зафіксовано невеликий (20 000 осіб) природний приріст, тож 1,2-мільйонне збільшення на 98 відсотків також пояснюється позитивним сальдо міжнародної міграції.

Держави-члени Союзу зростають і занепадають

Напрямок та фактори зміни чисельності населення різнились у різних держав-членів. У 2016 році з країн-членів ЄС-28 чисельність населення зменшилась у 10 країнах, а зросла у 18. Останні, за винятком трьох, характеризувались поєднанням природного відтворення та надлишку імміграції. Із цих двох факторів імміграція відіграла важливу роль у більшості країн. Найвищі надлишки міграції були на Мальті (19 на тисячу), Люксембурзі (16 на тисячу), Швеції (12 на тисячу) та Австрії (7,5 на тисячу), а найвищий природний приріст спостерігався в Ірландії (7,0 на тисячу), Кіпрі (4,7 на тисячу).), Люксембург (3,6 на тисячу) та Франція (2,8 на тисячу). З країн зі зростаючим населенням зменшення чисельності населення через природний спад в Німеччині, Фінляндії та Польщі було компенсовано надлишком міграції. У випадку Іспанії природний приріст був настільки малим, що збільшення майже повністю відбулося за рахунок міграції.

Населення зменшилось у 10 країнах-членах ЄС. Більшість із них серед нових країн Центральної та Східної Європи, за винятком 3 країн Південної Європи. Сальдо народжуваності та смертності було негативним у кожній із країн, що занепадали, поміркованим надлишком міграції лише в 3 державах, Естонії, Італії та Греції. Населення Литви скорочувалось найшвидшими темпами (-14 на тисячу), при цьому другий за величиною природний спад (-3,7 на тисячу) був пов'язаний з найбільшою еміграцією в Союзі (-11 на тисячу). Втрати населення внаслідок міжнародної міграції все ще були значними в Латвії (-6,2 на тисячу) та Хорватії (-5,4 на тисячу), а найбільший природний спад був зафіксований у Болгарії (-6,0 на тисячу).

Очікувані тенденції чисельності населення в Європейському Союзі

Згідно з базовою версією прогнозів щодо чисельності населення Євростату10, населення Союзу буде продовжувати зростати повільними темпами до середини 21 століття, досягнувши піку в 529,1 мільйона в 2045 році, збільшившись на 3,4% порівняно з 2017 роком. Після цього тенденція буде повільно знижуватися, врешті-решт зменшивши населення до 518,8 млн. До 2080 року. На кінець прогнозованого періоду прогнозована чисельність населення становитиме лише 7,3 мільйона, що на 1,4 відсотка перевищує поточну кількість людей, які проживають у країнах-членах ЄС. Оскільки народжуваність, як очікується, зросте помірно, але нижче репродуктивних рівнів, а перспективи життя продовжуватимуть покращуватися протягом найближчих десятиліть, можна прогнозувати значну природну втрату ваги для Союзу в цілому, яка вже не може бути повністю компенсована позитивним міграційним балансом.

Згідно з прогнозом, між 2017 і 2080 роками група країн зі зменшенням населення збільшиться до 15. До кінця цього періоду з країн із зростаючим населенням менше мешкатиме у Німеччині та 4 інших країнах Центральної та Східної Європи (Словенія, Чехія, Словаччина, Польща). Таким чином, очікується, що всі країни Центральної та Східної Європи, які приєдналися до України з 2004 року, будуть серед населення, що зменшується.

Природна депопуляція, однакова в країнах із зменшенням чисельності населення, посилюється втратою міжнародної міграції в 4 країнах - Литві, Латвії, Болгарії та Румунії - тоді як решті заважають несприятливі демографічні тенденції. Найбільші падіння очікуються в Литві (42%), Болгарії (35%), Латвії (34%) та Греції (33%). Ще одне суттєве скорочення населення на 20-30 відсотків прогнозується в Португалії, Румунії, Польщі та Хорватії. В Угорщині природна втрата ваги дещо компенсується позитивним міграційним сальдо. За оцінками Євростату, кількість населення Угорщини зменшиться на 11% до 8,7 мільйона до 2080 року, що все одно поставить його в середину рейтингу країн-членів ЄС-28.

Позитивне сальдо міграції прогнозується в кожній з 13 держав-членів із зростаючим населенням у майбутньому. З них лише 8 держав-членів, як очікується, розмножуватимуться природним шляхом, у тих розвинутих країнах Західної та Північної Європи, які вже мають найвищі показники народжуваності, близьких до рівня відтворення, таких як Франція, Швеція, Ірландія та Великобританія. У найближчий період Люксембург і надалі буде найпривабливішим місцем для імміграції. Саме тут можна очікувати найбільшого приросту населення на 81 відсоток. Швеція (44%), Ірландія (30%), Великобританія та Бельгія (25-25%) також можуть очікувати значного зростання. Крім того, у Нідерландах, Франції та Данії природне відтворення супроводжується надлишком міграції.

За прогнозами, навіть через 60 років буде помітна різниця між умовами населення Східної та Західної Європи. Хоча вища народжуваність у більш розвинених країнах Північної та Західної Європи супроводжується більшою тривалістю життя та надлишком імміграції, регіони Східної та Південної Європи продовжують характеризуватися нижчою народжуваністю, нижчою тривалістю життя та високим рівнем міграції молоді.

Всесвітній день народонаселення - Перспективи

Організація Об'єднаних Націй (ООН) оголосила 11 липня 1989 року Всесвітнім днем ​​народонаселення з нагоди того, що двома роками раніше в цей день населення нашої Землі досягло 5 мільярдів людей. З тих пір ми зросли майже на 2,6 мільярда людей, а 1 липня 2018 року населення Землі перевищило 7,6 мільярда. Сьогодні 2,5-мільярдне населення в 1950 році зросло більш ніж утричі. Ми маємо зіткнутися з уповільненням, але все ще зростаючою тенденцією.

Згідно з прогнозом ООН щодо народжуваності середнього рівня, населення нашої планети досягне 10 млрд. До 2055 р., Що в 1,5 рази перевищує теперішнє значення до 2100 р. І майже в 4,5 рази перевищує поточне значення в 1950 р. - 11,2 млрд. Осіб.

Дивлячись на процес урбанізації у світі, у 1950 році в містах проживало менше 30 відсотків населення. Цей коефіцієнт змінився до 2010 року, а 2018 рік населення вже було міським у 2018 році. За прогнозами, ця тенденція збережеться і в майбутньому, оскільки частка жителів міст зросте до 68 відсотків до 2050 року.