Дієтична оцінка користувачів вагових залів із м’язовою дисморфією (вігорексія)

Університет Мігеля Ернандеса в Ельче

Universitat d'Alacant

Завдання: показано нове дослідження, в якому проаналізовано дієту серед користувачів спортзалу в провінції Аліканте, які страждають на м’язову дисморфію (СД).

користувачів

Методологія: Проаналізовано 141 гімнаст-чоловіка з різних тренувальних кабінетів в Аліканте (міський район на південному сході Іспанії) у віці від 18 до 45 років, які прагнуть збільшити свою м’язову масу. Враховувались ІМТ (кг/м2) та дієта, що виконувалася протягом доби. І було встановлено, страждали вони ДМ чи ні за шкалою задоволення м’язів.

Результати: вибірку складають 141 чоловік, з яких 45 мають СД, а 96 - ні, згідно зі шкалою задоволення м’язів. Було розраховано споживання білка, яке перевищувало 1,5 г/кг/добу в групі без СД та більше 2 г/кг/добу у групі з СД. Аналізуючи інші макроелементи, результати вказують на те, що частка вуглеводів, жирів та їх відсоток відповідно до ступеня ненасиченості перебувають у межах рекомендацій, за винятком холестерину, який перевищує їх, та кількості клітковини, яка трохи нижче. Стосовно мікроелементів у всіх випадках вони відповідають рекомендаціям, крім випадку йоду, який при ЦД дещо нижчий.

Висновок: особи з СД дотримуються нормокалорійної дієти та мають достатню кількість вуглеводів та ліпідів; однак, кількість споживаного білка перевищує межі, запропоновані згідно з науковими доказами для розвитку м'язової маси в силових видах спорту.

Завдання: це інноваційне дослідження, де було проаналізовано раціон споживачів тренажерних залів із м’язовою дисморфією (МД) в спортзалах провінції Аліканте.

Методологія: було проаналізовано 141 гімнастка-чоловіка кількох тренажерних залів Аліканте (міська зона південного сходу Іспанії) у віці від 18 до 45 років, які мають на меті збільшення своєї м’язової маси. Вважали ІМТ (кг/м2) та 24-годинну дієту. І було встановлено, чи страждає МД через шкалу задоволення зовнішнього вигляду м’язів.

Результати: вибірка складалася з 141 чоловіка, з них 45 - медики, а 96 - не відповідно до рівня задоволеності м’язового вигляду. Було розраховано споживання білка, яке становило більше 1,5 г/кг/день у пацієнтів без МД та більше 2 г/кг/день у групі МД. Аналізуючи інші поживні речовини, результати показують, що частка вуглеводів та жирів та їх відсоток за ступенем нестабільності перебувають у межах рекомендацій, крім холестерину, який перевищує, та кількості харчових волокон, яка є трохи нижчою. Що стосується мікроелементів, то вони відповідають рекомендаціям у всіх випадках, за винятком йоду, який дещо нижчий при MD.

Висновок: особи з МД дотримуються збалансованої енергетичної та адекватної вуглеводної та жирової дієти, однак значення споживання білка перевищують межі, запропоновані згідно з науковими доказами розвитку м’язової маси у силових видах спорту.