tbl 90x20 мг/5 мг (блікс. PVC/PE/PVDC/Al)

Зміст короткого опису характеристик (SPC)

Затверджений текст рішення щодо дозволу на продаж лікарського засобу, ev. No .: 2010/06230-REG

dironorm

КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ

1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ

Діронорм 20 мг/5 мг таблетки

2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД

Кожна таблетка містить 20 мг лізиноприлу (у вигляді дигідрату) та 5 мг амлодипіну (у вигляді безилату).

Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.

3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА

Білі до майже білих, круглі двоопуклі таблетки з вигравіруваним на одній стороні написом «CF2», а з іншого - звичайними, діаметром 11 мм.

4. КЛІНІЧНІ ДАНІ

Терапевтичні показання

Лікування есенціальної гіпертензії у дорослих.

Діронорм показаний як замісна терапія для дорослих, у яких адекватно контролюється артеріальний тиск на рівні лізиноприлу та амлодипіну в тих самих дозах.

Дозування та спосіб введення

Рекомендована доза - одна таблетка на день. Максимальна добова доза - одна таблетка. Оскільки дієта не впливає на всмоктування препарату, Діронорм можна приймати з їжею або без їжі, напр. до, під час або після їжі.

Фіксовані комбінації, як правило, не підходять для початку лікування.

Діронорм показаний лише пацієнтам, у яких оптимальні підтримуючі дози лізиноприлу та амлодипіну титрувались до 20 та 20% відповідно. і 5 мг.

Якщо необхідна корекція дозування, можна розглянути питання про титрування з окремими компонентами.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Щоб визначити оптимальну початкову та підтримуючу дозу у пацієнтів з нирковою недостатністю, пацієнтам слід індивідуально титрувати за допомогою вільної комбінації лізиноприлу та амлодипіну.

Під час лікування Диронормом слід контролювати функцію нирок, рівень калію та натрію в плазмі крові. У разі ниркової недостатності застосування Діронорму слід припинити та замінити лікуванням відповідними компонентами. Амлодипін не піддається діалізу.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Рекомендацій щодо дозування не встановлено у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості; тому підбір дози повинен бути обережним, починаючи з нижчого діапазону доз (див. розділи 4.4 та 5.2). Для визначення оптимальної початкової та підтримуючої дози у пацієнтів із порушеннями функції печінки пацієнтам слід індивідуально титрувати за допомогою вільної комбінації лізиноприлу та амлодипіну.

Фармакокінетика амлодипіну не вивчалась при тяжких порушеннях функції печінки. У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю застосування амлодипіну слід починати з найменшої дози та титрувати повільно.

Педіатричні пацієнти (65 років)

До пацієнтів літнього віку слід ставитися з обережністю.

У клінічних випробуваннях не спостерігалося вікових змін ефективності та профілю безпеки амлодипіну або лізиноприлу. Пацієнтам похилого віку слід індивідуально титрувати за допомогою вільної комбінації лізиноприлу та амлодипіну, щоб знайти оптимальну підтримуючу дозу.

Протипоказання

Пов’язані з лізиноприлом:

Підвищена чутливість до лізиноприлу або до будь-якого іншого інгібітора ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ).

Ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов’язаний із попередньою терапією інгібіторами АПФ.

Спадковий або ідіопатичний набряк Квінке.

2 та 3 триместр вагітності (див. Розділи 4.4 та 4.6).

Пов’язані з амлодипіном:

Підвищена чутливість до амлодипіну або будь-якого іншого похідного дигідропіридину.

Шок (включаючи кардіогенний шок).

Обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад, високоякісний аортальний стеноз).

Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.

Пов'язані з Dironorm:

Всі протипоказання окремих компонентів, докладно описані вище, також застосовуються до фіксованої комбінації Діронорму.

Підвищена чутливість до будь-якої з допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1.

4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання

При використанні фіксованої комбінації Dironorm слід враховувати попередження для окремих компонентів, докладно описаних нижче.

Пов’язані з лізиноприлом:

Симптоматична гіпотензія рідко зустрічається у пацієнтів з гіпертонічною хворобою без ускладнень. У пацієнтів з гіпертонічною хворобою, які приймають лізиноприл, гіпотензія частіше виникає, якщо у пацієнта спостерігається виснаження об’єму, напр. під час лікування діуретиками, обмеження дієтичної солі, діалізу, діареї або блювоти або мають виражену ренінзалежну гіпертензію (див. розділ 4.5 та розділ 4.8). Симптоматична гіпотензія спостерігалась у пацієнтів із серцевою недостатністю із супутньою нирковою недостатністю або без неї. Це, найімовірніше, трапляється у пацієнтів з більш важкими ступенями серцевої недостатності, що виражається у застосуванні високих доз петльових діуретиків, гіпонатріємії або порушенні функції нирок. У пацієнтів із підвищеним ризиком розвитку симптоматичної гіпотензії слід уважно стежити за початком лікування та коригуванням дози. Подібні міркування стосуються пацієнтів з ішемічною хворобою серця або судин головного мозку, у яких помітне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

Якщо виникає гіпотонія, пацієнта слід помістити в положення лежачи на спині та, якщо потрібно, зробити внутрішньовенну інфузію фізіологічного розчину. Транзиторна гіпотензивна відповідь не є протипоказанням для подальших доз, які можна легко вводити далі після підвищення артеріального тиску внаслідок збільшення обсягу.

У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю, які мають нормальний або низький кров'яний тиск, лізиноприл може бути додатково знижений. Цей ефект очікується і зазвичай не є причиною для припинення лікування. Якщо гіпотензія стає симптоматичною, може знадобитися зменшення дози або припинення прийому лізиноприлу.

Гіпотонія при гострому інфаркті міокарда

U пацієнти з гострим інфарктом міокарда, у яких існує ризик подальшого серйозного погіршення гемодинаміки після лікування судинорозширювальним засобом, лікування лізиноприлом не слід починати. Це пацієнти з систолічним артеріальним тиском 100 мм рт. Ст. Або менше або пацієнти з кардіогенним шоком. Протягом перших 3 днів після інфаркту, якщо систолічний артеріальний тиск становить 120 мм рт. Ст. Або менше, дозу слід зменшити. Якщо систолічний артеріальний тиск становить 100 мг рт. Ст. Або менше, підтримуючу дозу слід зменшити до 5 мг або тимчасово до 2,5 мг. Якщо гіпотонія зберігається (систолічний артеріальний тиск менше 90 мм рт. Ст. Протягом більше 1 години), прийом лізиноприлу слід припинити.

Стеноз аортального та мітрального клапанів/гіпертрофічна кардіоміопатія: Як інші інгібітори АПФ, лізиноприл слід застосовувати пацієнтам із стенозом мітрального клапана та перешкодою відтоку лівого шлуночка, наприклад Стереноз аорти або гіпертрофічну кардіоміопатію слід застосовувати з обережністю.

У разі ниркової недостатності (кліренс креатиніну за 6 місяців до вступу в дослідження) або інших атеросклеротичних серцево-судинних захворювань (серцево-судинні захворювання), задокументованих (51,5% загалом), цукровий діабет 2 типу (36,1%), ЛПВЩ-2. Після доз від 0,1 до 0,2 мг/кг стабілізовані пікові концентрації лізиноприлу в плазмі крові досягались через 6 годин, а ступінь всмоктування сечі становила приблизно 28%. Ці значення подібні до тих, які вперше були виявлені у дорослих.

Значення AUC та Cmax у дітей відповідали таким, що спостерігались у дорослих.

У пацієнтів старшого віку рівень крові та більша площа під кривою концентрація у плазмі крові - час (збільшений приблизно на 60 відсотків) у порівнянні з молодими пацієнтами.

Амлодипін

Після перорального прийому терапевтичних доз амлодипін добре всмоктується з піковим рівнем крові через 6-12 годин після дозування. Абсолютна біодоступність оцінюється у 64 та 80%. Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну.

Розподіл і зв’язування білків плазми

Об'єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. Дослідження in vitro показали, що приблизно 97,5% циркулюючого амлодипіну зв’язано з білками плазми.

Біотрансформація та елімінація

Кінцевий період напіввиведення з плазми становить приблизно 35-50 годин і відповідає застосуванню один раз на день. Амлодипін в значній мірі метаболізується в печінці до неактивних метаболітів із виведенням 10% вихідної сполуки та 60% метаболітів із сечею.

Фармакокінетичні властивості у спеціальних групах пацієнтів

Застосування при печінковій недостатності

Клінічні дані щодо застосування амлодипіну пацієнтам із порушеннями функції печінки дуже обмежені. У пацієнтів з печінковою недостатністю кліренс амлодипіну знижений, що призводить до більш тривалого періоду напіввиведення та збільшення AUC приблизно на 40-60%.

Час досягнення пікової концентрації амлодипіну у плазмі крові подібний у літніх та молодих пацієнтів. У пацієнтів літнього віку кліренс амлодипіну має тенденцію до зменшення із подальшим збільшенням AUC та періодом напіввиведення.

Збільшення AUC та період напіввиведення у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю було очікуваним у пацієнтів у дослідженій віковій групі.

Популяційне фармакокінетичне дослідження проводили у 74 дітей з гіпертонічною хворобою у віці від 1 до 17 років (з 34 пацієнтами у віці від 6 до 12 років та 28 пацієнтів у віці від 13 до 17 років) з амлодипіном у дозах від 1,25 до 20 мг, що вводились один раз або два рази на день. У дітей у віці від 6 до 12 років та у підлітків у віці від 13 до 17 років типовий пероральний кліренс (CL/F) становив 22,5 та 22,5 відповідно. 27,4 л/год у хлопчиків і 16,4 відп. 21,3 л/год у дівчаток. Спостерігалася велика варіабельність індивідуального впливу. Дані, що повідомляються у дітей віком до 6 років, обмежені.

Фіксована комбінація

Не повідомлялось про фармакокінетичні взаємодії між препаратами Діронорм. Фармакокінетичні параметри (AUC, Cmax, tmax, період напіввиведення) не відрізнялися від тих, що спостерігались після введення окремих компонентів окремо.

Їжа не впливає на шлунково-кишкове всмоктування Діронорму.

Доклінічні дані безпеки

Доклінічні дослідження комбінації лізиноприл-амлодипін не проводились.

Відноситься до лізиноприлу

Доклінічні дані не виявляють особливої ​​небезпеки для людини на основі звичайних досліджень загальної фармакології, токсичності при повторних дозах, генотоксичності та канцерогенного потенціалу.

Показано, що інгібітори АПФ як класу викликають несприятливі наслідки для подальшого розвитку плода, що призводить до загибелі плоду та вроджених наслідків, в першу чергу впливаючи на череп. Також повідомлялося про фетотоксичність, затримку внутрішньоутробного розвитку та відкриту артеріальну протоку. Вважається, що ці аномалії розвитку частково зумовлені прямим впливом інгібіторів АПФ на феніт-ренін-ангіотензинову систему плода, а частково - ішемією внаслідок гіпотонії матері та зменшення фетально-плацентарного кровотоку та надходження кисню/поживних речовин до плода.

Відноситься до амлодипіну

Дослідження розмноження на щурах та мишах показали затримку пологів, тривалий пологів та зменшення виживання щенят у дозах, приблизно 50-кратному від рекомендованої дози для людини, розрахованої на основі мг/кг.

У щурів та мишей, які отримували амлодипін протягом 2 років у раціоні, у дозах, розрахованих до рівня добової дози 0,5; 1,25 та 2,5 мг/кг/добу, не надали доказів канцерогенності. Найвища доза (подібна для мишей та вдвічі * максимальна рекомендована клінічна доза 10 мг/добу для щурів на мг/м 2) була близькою до максимальної переносимої дози для мишей, але не для щурів.

Дослідження мутагенності не виявили жодних ефектів, пов’язаних з наркотиками, на рівні гена або хромосоми.

Що стосується фертильності щурів, амлодипін вводять у дозах до 10 мг/кг/день (8 разів * максимальна рекомендована доза для людини 10 мг/день, розрахована на основі мг/кг) (самці протягом 64 днів, а самки - за 14 днів до до спаровування) не мали впливу. В іншому дослідженні на щурах, у яких самців лікували безилатом амлодипіну протягом 30 днів у дозах, порівнянних із дозами для людини, розрахованими на основі мг/кг, зниження рівня фолікулостимулюючого гормону та тестостерону, а також зменшення щільності сперми та зрілої сперми. кількість клітин Сертолі.

* Виходячи з ваги пацієнта 50 кг.

6. ФАРМАЦЕВТИЧНІ ДАНІ

6.1 Перелік допоміжних речовин

Целюлоза мікрокристалічна, крохмаль гліколат натрію (тип А), стеарат магнію.

6.2 Несумісність

6.3 Термін зберігання

6.4 Особливі заходи щодо зберігання

Не зберігати при температурі вище 25 ° C.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла та вологи.

6.5 Вид та вміст контейнера

По 30 або 90 таблеток у білому кольорі, блістери з ПВХ/ПЕ/ПВДХ/Ал у картонній упаковці.

Не всі розміри упаковки можуть продаватися.

Особливі запобіжні заходи щодо утилізації та іншого поводження

Будь-який невикористаний продукт або відходи слід утилізувати відповідно до місцевих вимог.

7. ВЛАСНИК РАЗРЕШЕННЯ НА МАРКЕТИНГ

Gedeon Richter Plc.

Gyömrői út 19-21,

8. РЕЄСТРАЦІЙНИЙ НОМЕР

ДАТА ПЕРШОГО РЕЄСТРУВАННЯ/ПОВНОВЛЕННЯ РОЗРЯДУ

10. ДАТА ПЕРЕГЛЯДУ ТЕКСТУ