У випадку амілоїдозу ми говоримо про групу захворювань;.
Сама речовина, амілоїд, викликає захворювання, проникаючи в паренхіму (тканини, що відповідають за функцію) життєво важливих органів, гальмуючи, а іноді і сильно порушуючи їх функцію.
Вже відкладений амілоїд нерухомий на місці, захисні механізми організму не в змозі його видалити. Як результат, прогноз захворювання та шанси на одужання істотно залежать від анатомічного розподілу та кількості.
Амілоїдні фібрили можуть мати різний склад, вони більш-менш визначають характер і тяжкість захворювання. Вони маркуються AL, AA, AF тощо. Генералізований амілоїдоз (АЛ) асоціюється з множинною мієломою (злоякісною пухлиною плазматичних клітин імунної системи) з дуже поганим прогнозом. Кістковий мозок залитий плазмоцитами, виробляються аномальні імуноглобуліни, і в основному їх легкі ланцюги (або фрагменти) забезпечують амілоїдний білковий компонент, який проникає в органи.
При локалізованому захворюванні це відбувається переважно в шкірі (амілоїдоз лишайників) або в деяких ендокринних органах (наприклад, щитовидна залоза). Вони є більш доброякісними, їх легше піддається лікуванню (хірургічне висічення амілоїдної пухлини), тоді як лікування системної, системної, генералізованої та сімейної (спадкової) форм переважно симптоматичне. В останньому випадку шанси вижити занадто низькі протягом трьох років, а при нирковій недостатності не більше одного року.
Гнійні бактерії також можуть викликати амілоїдоз, саме тому важливо лікувати ці види інфекцій якомога швидше та адекватніше, що в більшості випадків запобігає інфільтрації амілоїдів. Якщо останнє можна виявити де завгодно в організмі, ймовірність одужання значно зменшується, як у випадку змін мозку та серця при старечій формі захворювання.
Діагноз грунтується на тривалому, виснажливому (інфекційному) основному захворюванні, сімейному анамнезі, електрофорезі білків (ELFO), двобічному відборі зразків ректальної, ясенної та черевної (підшкірної) жирової тканини, мікроскопічному дослідженні зразків.