Аналіз груп плацебо в дослідженнях з різними групами препаратів показує, як очікування впливають на результати лікування. Br J Clin Pharmacol, липень 2016 р

Br J Clin Pharmacol, липень 2016 р

діабету

Цілі: величина відповіді на плацебо при лікуванні діабету 2 типу (DM2) та його взаємозв'язок із способом введення препарату не систематично перевірялась. Метою було визначити втрату ваги, зміни рівня HbA1c та частоту побічних явищ після лікування ін’єкційним плацебо агоністів рецепторів GLP-1 (GLP1-ra) порівняно з пероральним плацебо інгібіторів DPP.4 (DPP-4i) та SGLT -2 інгібітори (SGLT-2i).

Методи: До вересня 2014 року ми проводили пошук у PubMed, EMBASE та Central для рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень, які досліджували SGLT2i, GLP-1ra або DPP-4i. Дані про групи плацебо були вилучені та об’єднані за допомогою методу зворотної дисперсії у загальній моделі випадкових ефектів.

Результати: Було включено шістдесят сім досліджень, в яких брали участь 2222, 5290 та 2028 пацієнтів, рандомізованих на плацебо GLP-1ra, плацебо DPP-4i та плацебо SGLT-2i, відповідно. Вага тіла зменшилась на -0,67 кг (95% ДІ від -1,03 до -0,31) після лікування плацебо GLP-1ra (-0,76 кг [ДІ95% -1,10 до -0,43] з плацебо GLP-1ra короткої дії та -0,32 кг [ 95% ДІ -1,75-1,10] з плацебо GLP-1ra тривалої дії) і зменшився на -0,31 кг (ДІ95%: -0,64-0,01) при плацебо DPP-4i (Р = 0,06 для відмінності від ГЛП короткої дії -1ra плацебо). Плацебо SGLT-2i призвело до проміжної втрати ваги на -0,48 кг (95% ДІ від -0,81 до -0,15). Втрата ваги при плацебо показала сильну кореляцію з активним препаратом порівняння (r 2 = 0,40-0,78). HbA1c мало змінювався при лікуванні плацебо (-0,23%, 0,10% та -0,13% для плацебо GLP-1ra, DPP-4i та SGLT-2i відповідно). Небажані явища часто траплялись при застосуванні плацебо, часто були подібними до активного препарату-порівняльника і в 2,0-2,7% випадків приводили до вивчення стирання.

Висновки: відповідь на лікування плацебо пов’язана з його активним компаратором: з ін’єкційним плацебо GLP-1ra він демонструє відповідну відповідь у вазі, тоді як пероральне плацебо DPP4i не виявляло значної відповіді. Ці результати можуть припустити, що суб'єктивні очікування впливають на ефективність лікування DM2, яке, можливо, може бути використано терапевтично.

de Wit HM, te Groen M, Rovers MM, Tack CJ. Реакція плацебо ін’єкційних агоністів рецепторів GLP-1 проти пероральні інгібітори DPP-4 та SGLT-2: систематичний огляд та мета-аналіз. Британський журнал клінічної фармакології. 2016; 82 (1): 301-14.