Антидепресанти є одними з найбільш часто виписуваних препаратів серед дорослих молодого та середнього віку, проте порівняно мало інформації про безпеку різних препаратів у цій віковій групі.

антидепресантів

Новий аналіз оцінив зв'язок між терапією антидепресантами та множинними побічними явищами у пацієнтів з діагнозом депресія у віці від 20 до 64 років.

До аналізу загалом дослідники включили 238 963 пацієнтів. Побічні ефекти включали подальші падіння, переломи, кровотечі з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, дорожньо-транспортні пригоди, побічні реакції на ліки та смертність будь-якого походження.

Під час 5-річного спостереження 4651 пацієнт помер, у 4796 пацієнтів були переломи, у 1066 пацієнтів - шлунково-кишкові кровотечі, а 3690 пацієнтів зазнали дорожньо-транспортних пригод. Побічна реакція на препарат спостерігалася у 1058 пацієнтів та 3181 пацієнта померла. Частота переломів кісток була значно вищою при селективних інгібіторах зворотного захоплення серотоніну. Частота падінь була вищою в усіх групах антидепресантів, ніж у періоди без лікування антидепресантами. Частота побічних реакцій на ліки була значно вищою при трициклічних та окремих антидепресантах, ніж при СІЗЗС.

Ризик кровотеч із верхніх відділів шлунково-кишкового тракту був значно вищим при застосуванні тразодону. Смертність була значно вищою при трициклічних та аналогічно структурованих препаратах, ніж при лікуванні СІЗЗС, і була значно знижена після принаймні 85 днів терапії СІЗЗС. Смертність на 1 та 5 роки спостереження була значно вищою при застосуванні міртазапіну.

Пов’язаний вміст

Третина дорослих американців несвідомо приймає препарат, що викликає депресію

Порівняльний аналіз ефективності двадцяти одного основного антидепресанту

Дослідники виділили три підтипи депресії

СІЗЗС асоціювались із більшою частотою переломів кісток порівняно з трициклічними, але смертність та частота побічних реакцій на ліки була нижчою при СІЗЗС. Ці ризики слід враховувати стосовно потенційних переваг при призначенні антидепресанту.

Інше дослідження показало, що широко використовувані антидепресанти можуть погіршити шум у вухах. Згідно з дослідженням, опублікованим у журналі Cell Reports, веретеноподібні нейрони стають гіперактивними під впливом серотоніну.

"Ми виявили, що активність цих нейронів надзвичайно зросла", - сказав керівник дослідження. Якщо результати підтвердяться подальшими дослідженнями, це може мати значний вплив на використання великої групи антидепресантів. СІЗЗС полегшують симптоми депресії за рахунок підвищення рівня серотоніну, але нове дослідження показує, що СІЗЗС, призначені для лікування тривоги та депресії, можуть погіршити шум у вухах пацієнта.

"Якщо лікар лікує депресивного пацієнта, який також страждає від слуху або шуму у вухах, слід бути обережним при призначенні ліків, оскільки СІЗЗС можуть погіршити стан, який вони намагаються лікувати", - пояснив дослідник.

Керівник дослідницької групи додав, що огляд наявних наукових статей також підтвердив, що багато пацієнтів повідомляли про погіршення шуму у вухах після початку СІЗЗС.