Ліки підходять для більшості пацієнтів з рефлюксною хворобою, але деякі хірургічні рішення можуть бути настільки ж ефективними, згідно з новим дослідженням, яке аналізує сучасні методи лікування цієї хвороби.
Рефлюксна хвороба, також відома як гастроезофагеальний рефлюкс, виникає, коли вміст шлунку (разом з їдкою шлунковою кислотою) повертається назад у стравохід, викликаючи печію, впертий кашель, ларингіт, астму та інші симптоми.
Дослідники вивчили три категорії лікування: наркотики, лапароскопічну фундоплікацію та ендоскопічну фундоплікацію. Найчастіше для лікування рефлюксної хвороби використовують два класи препаратів: інгібітори протонної помпи (езомепразол, лансопразол, омепразол) та антагоністи рецепторів гістаміну-2 (циметидин, фамотидин). З двох класів препаратів інгібітори протонної помпи були більш ефективними, але не було суттєвої різниці між різними дозами.
У випадку фундоплікації a верхня частина шлунка хірургічно закріплена навколо нижньої частини стравоходу, тим самим пригнічуючи повернення шлункової кислоти до стравоходу. На сьогоднішній день дослідження показують, що ця операція допомогла дещо краще контролювати деякі симптоми у деяких пацієнтів, але загалом повністю припинити прийом ліків не вдалося. Наразі недостатньо даних про ендоскопічну фундоплікацію, тому не можна робити висновки щодо її ефективності.
Для дослідників їм не вдалося встановити, яке лікування може бути найефективнішим для яких пацієнтів, тому рекомендується призначати різні методи лікування для кожного пацієнта.