Жителі найвищого міста Лланес заповнили вулиці для своїх урочистостей | На ранкову процесію прийшли дударі, два букети, п’ятдесят жителів села та десятки паломників

Сонце засяяло вчора в Ель-Мазуку на честь Ангела-Хранителя. Опівдні в димохідних трубах компактного хутора було видно дим, у скелі лунали коров’ячі дзвони і десятки флаєрів розривали небо. На чотирьох кутах стояли машини, що належали жителям різних міст муніципалітету Лланес.

неба

Ранковий народний парад розпочався з району Ла-Кабезука, з дому місцевого жителя Адріана Мере, який цього року запропонував обидва букети. Процесію відкрили гайдуки Мончу і Пако Куе, що прибули з Балморі, яких привітала знаменита сопілка Сюаку Амієва, яка народилася в Ель-Мазуку, місці, де він провів дитинство. Ззаду з’явилися два букети: солодкий хліб на плечах Адріана Льєса, Альфонсо Вальядареса, Мігеліна Гонсалеса та Дієго Санчеса; та хліба ремісників, переданого Адріаном Мере, Гектором Куестою, Борха Мілларом та Гонсало Вальядаресом. Потім пішли понад півсотні молодих жінок, одягнених у ляніску, граючи на своїх бубнах до контрапункту барабана в руках Лорени Мере. Незліченна кількість людей закрила процесію на шляху до каплиці.

Діставшись скиту, священик Ауреліо Бургос долучився до процесії та послідів із зображенням Ангела-Хранителя на плечах Крістіана Коро, Хосе Рамона Амієви та братів Андреса та Луїса Обесо. І, утворюючи нескінченну лінію, вони рухаються по хвилястих вулицях міста до Пам’ятника емігранту в районі Ель-Кантон. Там парафіяльний священик попросив Ангела «продовжувати захищати сусідів, які знаходяться надворі і мають свої серця серед нас». І, на місцеве прохання, у нього була особлива пам’ять про Хуана Хунко з Парри, який помер буквально місяць тому, який щороку їздив до Ель-Мазуку, перевозячи людей у ​​коробці свого безпомилкового зеленого трактора.

На зворотному шляху до каплиці, на узбіччі дороги, яка веде до Ла-Торнерії, дівчата заспівали вірші подарунок букетів і розпочалася переповнена Євхаристія.

Після закінчення меси захоплений Луїс Обесо Челоріо, одягнений у порруано та в монументальних мадренях, закрив аукціон хлібців своїм звичним панаше та сіллю. А завершився ранок народним святом, який в Ель-Мадзуку має унікальний внесок. Протягом півстоліття там танцювали виключно дві п’єси, відомі як „Лос Лабрадорес” та „Моє кохання, якщо поїдеш”. Ці два танці мають кастильське походження, їх залишила в подарунок Марія Тереза ​​Агуадо де ла Уерга, корінна жителька міста Леон Сіманес де ла Вега, яка в 1960-х роках служила вчителем у місті, як згадував сусід Роза Мере Бабуся.

Крім того, у супроводі сопілки та барабана місцеві жителі виконували Quirosanu, jotas de Cadavedo і Cuera та Xiringüelu de Naves. В цьому останньому творі танцівниця Дієго Санчес вишила його чотирма дуже витонченими дівчатами: Ароа, Ангелою, Іціаром та Кларою.