Стаття медичного експерта

Ерозія шлунка та дванадцятипалої кишки - поверхневі дефекти, які не перевищують м’язову оболонку слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, і заживає без рубців.

дванадцятипалої

Причини ерозії шлунка та дванадцятипалої кишки

Основними етіологічними факторами ерозії шлунка та дванадцятипалої кишки є:

  • зараження слизової хелікобактеріями;
  • психоемотичні стресові ситуації (адаптаційна хвороба Г. Сельє з ерозивними виразковими ураженнями шлунково-дванадцятипалої системи);
  • вживання грубої, гострої, гарячої їжі та алкоголю;
  • прийом саліцилатів та інших НПЗЗ, а також глікокортикоїдів, резерпіну, наперстянки та деяких антибіотиків;
  • застій у ворітній вені при цирозі печінки або тромбозі портальної вени (створюється ерозією в стравоході та шлунку, хронічні ерозії, що часто спостерігаються при алкогольному, гострому та - вірусному цирозі);

Патогенез ерозії шлунка та дванадцятипалої кишки

Під впливом етіологічних факторів включаються такі механізми розвитку ерозії гастродуоденальної зони:

  • зниження активності захисних факторів слизової гастродуоденальної зони. До захисних факторів відносять слизову оболонку шлунка, оптимальний кровообіг у стінці шлунка, регенерацію клітин, інгібуючу дію шлунково-кишкових гормонів на шлункову секрецію (особливо утворення соляної кислоти), слину, лужний креатичний сік. Особливе значення має вироблення порушення слизу і уповільнення процесів регенерації шлункового епітелію, що знижує опір слизової оболонки шлунка та сприяє розвитку ерозії;

Класифікація ерозій шлунка та дванадцятипалої кишки

Гостра включає плоску ерозію, епітелізація якої не перевищує 2-7 днів; при хронічній ерозії, яка не зазнає зворотного розвитку протягом 30 днів і більше.

Клінічна картина ерозії шлунка та дванадцятипалої кишки

Пацієнти з ерозією шлунка та дванадцятипалої кишки 12 скаржилися на болі в області живота, які виникають через 1-1,5 години після їжі, печію, нудоту, полоскання горла, блювоту часто. При об’єктивному дослідженні пацієнтів можна відзначити втрату ваги (при тривалому існуванні ерозії), яка спричинена зниженням апетиту, іноді відмовою від їжі у зв’язку зі страхом болю та блювоти. При пальпації живота можна визначити місцеву чутливість в епігастральній ділянці. Таким чином, виразкова клінічна симптоматика є характерною особливістю гастродуоденальних ерозій.

FEGDS дозволяє розрізнити зрілу та незрілу хронічну повну ерозію. Незрілі повні ерозії - це ті, у яких зверху є лише коремія гіперемії. Зрілі ерозії розглядаються, якщо є симптоми десквамації та некрозу. Пізні ерозії спостерігаються у фазі ремісії, зрілі - у фазі загострення.

Ерозію шлунка необхідно ретельно диференціювати з ерозивною виразковою формою раку, для якої необхідно провести біопсію із підозр на ділянках слизової з подальшим морфологічним дослідженням.

[1], [2], [3], [4], [5], [6], [7], [8], [9], [10], [11], [12]