Зовнішня служба не знімається, і держави-члени командують як ніколи раніше

всередині

Міжнародний 22.05.2010 21:45

Майже через шість місяців після набрання чинності Лісабонським договором та після стоденної пільги оновленої виконавчої влади Співтовариства Європейський Союз досі не вирішує проблем, які десять років дискусій намагалися вирішити назавжди. З одного боку, зовнішнє представництво ЄС у світі, яке є однією з цілей Лісабонського договору, залишається без відповіді.

Сама глава дипломатії Кетрін Ештон висловила це минулого тижня в жарті, який не подобається багатьом дипломатам. "Державний секретар США каже президенту: я вже маю відповідь на запитання Генрі Кіссінджера про номер, який потрібно зателефонувати, коли він хоче поговорити з Європою", - говорить він, посилаючись на відоме запитання свого попередника на посаді. За словами Ештон, Гілларі Клінтон, з якою у неї хороші особисті стосунки, вирішує разом з Бараком Обамою зателефонувати їй і зустрічає автовідповідач. "Ласкаво просимо до Європи. Якщо ви хочете знати французьку позицію, натисніть 1, якщо хочете знати німецьку позицію, натисніть 2."

Жарт був успішним на нещодавній конференції в Лондоні, але "становище Європейського Союзу зовсім не покращилося з моменту вступу Ештона на посаду", - каже старший чиновник ЄС, нагадуючи, що баронеса не має ні дарів, ні навичок. Хав'єр Солана, його попередник-трудоголік.

Віце-президент ледве прийняв рішення щодо масштабів, і її поїздка на Близький Схід у березні залишилася непоміченою. Крім того, вона досягла того, що її проект Служби іноземних дій, нового дипломатичного корпусу ЄС з багатомільйонним бюджетом, зібрав фронтальну опозицію Європарламенту, необхідну для його затвердження, через кілька годин після презентації.

Ештон є віце-президентом Європейської комісії, президент якої систематично уникає конфронтації або делікатних питань. "Це не нове", - каже Ульріке Геро, керівник берлінського офісу Європейської ради з міжнародних відносин, європейського аналітичного центру. "Комісія втратила свою присутність за останні десять років", - говорить він.

Шість відповідає Баррозу, "якому уряди їдять землю", особливо французи та німці, незважаючи на те, що виконавча влада має головною функцією захищати інтереси європейців і не підкорятися диктату Ангели Меркель чи Ніколаса Саркозі.

Найбільш очевидний приклад мав місце вчора, коли голова Ради, установи, що об'єднує 27 держав, головував на першому засіданні серії, яка завершиться створенням європейського економічного уряду (див. Сторінки 20 і 21). Герман Ван Ромпей очолював обговорення 27 країн-членів на основі дуже жорсткої пропозиції Німеччини, а не Брюсселя, як зазвичай. Все це, незважаючи на те, що інші держави та сама Комісія критикували націоналістичний дрейф її політики, під впливом внутрішніх конфліктів та нещодавніх виборів у Північному Рейні-Вестфалії.

Представник Комісії вчора працював, щоб захистити зменшувальну роль установи. "Ми не втратили ні дня, ні хвилини", - сказав Олів'є Бейлі перед критикою, від якої врятовані лише уповноважені юстиції, телекомунікацій, внутрішніх справ та економіки.

Інші, такі як Мішель Барньє, уповноважений з питань фінансового регулювання, на цьому тижні безцеремонно просунулися Німеччиною, яка оголосила удар для спекулянтів, який комісар вивчає місяцями, не уточнюючи.

Незважаючи на нові структури та схвалення Лісабонського договору, який замінює Європейську Конституцію, жарт, який повторює Ештон, далеко не так, як сприймають у Брюсселі, набагато болісніший факт.