І. З СЕСІЇ

бdбm

(ОСТАННЯ СИГАРА З АРАБСЬКОГО ФІЛЬТРУ)

Прагнучи зрозуміти новелу, нашу увагу в першу чергу привертає низка мотивів, які обтяжують, символічно інтерпретуються і проходять через весь текст. Зрештою, після вступних рядків ми повідомимо вас, що полковник

“Був прийнятий родючий, ніколи не відчутий голод. erхt. Він був голодний на животі, рот зголоднів, з відразою повернув язик, ніколи не відчував рота смаками їжі ».

Порушення стану безпліддя згодом не виявляється за аналогією: “. це пробували смаки, подібні смакам жінок у певних штатах ». І тут теж виражається тривога громади та тривога, виражена в громаді: "Я нарешті з’їду вапно!" Після повного поєднання смерті та смертного спілкування не повинно бути соромно розглядати клінічних слуг, цих людей у ​​формі, зовнішній вигляд яких залежить від свіжого крана, фамулу риби. Ні в якому разі це не лише заради заповнення екологічного малюнка

„. і щоденне розтин все одно закінчилося, неживий учитель нарешті вимив руки, возився з трупами, які ще можна було поховати, і, можливо, завтра може знадобитися якийсь час.

Їх слід виділити подібним чином, адже карети, що перевозять там вино, вирізняються із способу життя пабу. Один із наступних нападів громади супроводжується таким коментарем: "Якби полковник був забобонною людиною, він міг би запідозрити щось особливе". Ближче до кінця розповіді навіть ці досить прямолінійні коментарі здаються приголомшливими, тому що їх наївно вирішують заздалегідь, без жодних таємниць і без необхідності психологічної автентифікації:

- Юнак, як тільки побачив полковника, висловив комплімент його погляду, ніби зустрів диявола чи рибу.

Або дещо пізніше: "Ходімо до казарми", - хрипким голосом крикнув він у вухо колесниці, яка бігла так швидко в його руках, як риба. Тоді більш наївне пояснення:

“Дійсно, як виявилось на пізніших зустрічах, ніхто в цьому районі не був знайомий з цим хлопцем, хоча тут колись кружляли всілякі помилки арабів. Навіть якби йому довелося обійти це ".

Тоді повернення до нецензурної розмовної тональності вже видається періодичною стилізацією:

"Полковник тепер сидів у дуже тихому місці, ніби якась серйозна підозра пройшла над появою юнака в Корчмі".

Заключне речення, що описує поїздку в паб полковника: «Гавана була справді смачною, як остання сигара. ”- посилаючись на компанію, це робить життя героя набагато меншою ясністю.

Якщо ми розглядаємо мотиви з подібною роллю, розміщені ще в тексті, і крім їх назв враховуються також наші місцеві цінності, їх значення, схоже, зростає. Ми повинні дійти висновку, що вся коротка історія покликана поглибити значення цих символічних посилань, посилити їхній ефект і служити їм як щастя. Першим проявом цієї спроби слід вважати сам заголовок, а відразу ж після цього похмуре падіння вступного речення: «Того дня полковник повинен був застрелити людину. "

Після цього початку, що привертає увагу, пристрасна об'єктивність продовження:

„. за вказівкою Казино, після рішення лордів в англійській кімнаті імені принца Уельського відвідати. Тримайте поєдинок на лузі в спокої. "

- може розглядатися як засіб посилення. По суті, занудлива задоволення відповіді полковника виконує подібну роль: '. потягнув. Ну, я буду в новинах, - одноголосно сказав він. Відповідно, зважаючи на той факт, що ми вперше дізналися про стан полковника вперше ("Але тим часом він був дуже занепокоєний. У нього було стільки хвилювання, що він потрапив у день смертного лиха")., як щодо контрасту між зовнішнім виглядом та суттю, поверхнею та глибиною, поведінкою та людським змістом, виявленням першого та оберненням до трагічної поверхні другого. Ось чому мотив смерті, який з’являється знову і знову, якимось чином буде вважатися естетичним центром мистецтва, ключем до інтерпретації, з якого композицію можна схопити і повернути. Це буде набагато простіше, тому що розповідь і надалі буде протиставлятися, а жанрові виступи, вибудовані зі спокійною неперевершеністю, зроблять докладні описи, які здаються відвертими, прямими.

Той, хто підходить до новели, таким чином читає занепад форми поведінки - за термінологією Томаса Манна - з декадансу відформатованої людини. І ви також можете знайти “докази”, що підтверджують вашу інтерпретацію гарною цифрою. Цей "суворо мислячий чоловік" все більше покладається на стандарти поведінки, які ретельно дотримувались до того часу. Він присвячує себе крокам, які є просто «певним ваганням. після подарунка він підозрює: «Він нікому нікому не каже. Більше того, він керує явищем як остаточним розвитком, навіть як його називали на початку:

"Потрібно лише зробити перший крок на переході, другий крок - це природно".

Потім він сказав: «Схоже, він хотів про все подбати. ". Цей чоловік хоче вибратися зі своєї шкіри, занурившись у дві авантюри, але бути «як химерний хлопець, який зараз десь пише свій наказ, якщо має дотепний розум». Його ототожнюють із сторожем, котрого з’їдають ластівкою, з конфіскаторами, які залишили розпарений залишок, перед якими він годує солому. З фермером на вигляд фермера, на якого дивиться бармен, бос пабу, дружиною якого він хоче бути "пустотливим". Права половина Леньє протестує:

„. у полковнику іноді ґеґ дратувався, коли думав про власну професію. Насправді сьогодні вам доведеться вбити людину, яка в юності порушила Казино. "

Але тверді компоненти її єдності, яка повільно не залежить від неї, звільнені від її контролю, і мох її єдності за допомогою стихійної сили розчиняються, і вона приваблює себе все слабшим опором. М'яч може доставити у світ лише процес, який по суті завершений.

При близькому підході можна сказати, що ця інтерпретація новели Криди у Венеції родичі, бачить у полковнику одну з варіацій долі Ашенбаха. Однак для цього підходу існує принаймні одна велика перешкода: фігура полковника. Ашенбах є носієм серйозних цінностей, тому його особистість отримає особливу вагу, трагічний дзвін. Атмосфера новели визначається вимученим ототожненням з нею і потопаючою метою втоплення у долі. Натомість полковник - це перш за все анекдотична фігура, його порожній голова, невагомий син і плавний спостерігач за правилами казино. Х себе '. він звик думати про речі життя та смерті так само, як і сволоч у шахах. ".

І про це яскраво свідчать його базікання в гостях, його дитяча базікання, його скромне базікання, його голосність. Його неупередженість настільки велика, що він не є огидною, критично налаштованою фігурою, яка пронизує переваги та гріхи життєвої форми: його комічне спотикання, його веселі жести, його персоналізація. Трагедія та атласне відчуження цій фігурі чужі. Якщо в новелі «Криди» є щось більше, ніж лише анекдот та брошура, непошкоджений знаходиться поза цією фігурою, або без нього він знає, що це вбудовано у світ новели.

Можливо, не зовсім просто порівняти заголовки двох новел, де смерть відповідає останній сигарі, а Венеція арабським сірим. Трагічна лінь новели Манна змінюється деяким анекдотичним захопленням землі.

Легітимність символічного тлумачення також викликає сумніви, оскільки переважна частина елементів новели вважається необхідним контрастним наповнювачем, який якось не настільки більш тонкої форми, як з масою. Якщо можна говорити про більш детальну розробку - і вже загальновідомо, що Креди щедрий у деталях, - то це питання химерності чи настрою Урни. Перш за все, ми маємо на увазі ефективні уривки. Їх кількість та розмір новели дуже значні. Тільки pйldakйppen nйhбnyat kцzьlьk, як він використовується для'jsбgего vacsorбzni, dйlutбni karikagyиrиjйre, молодий grуfok mulatozбsai, вина йs sцrmйrйs цkonуmiбja, туалетний полковник ювенільних, йrtekezйs бllott sцrrхl в tepertх йs в zцldpaprika elfogyasztбsбnak моментів, в kocsmбrosом в hentesом megjelenйse kьlцnцs перегляд бlma йs kocsmбrosok любов йlete в kozmбs pцrkцlt секрети fiбkeresek odьsszeбi abgesnitesz erйnyei, ollуj' rбk dicsйrete, думки про retekrхl йs в retekszakйrtхkrхl szalбmicsutka leнrбsa kocsispбlinka elfogyasztбsa в fizetйs ceremуniбja szivargy'jtбs szertartбsa йs mйg jу nйhбny.

Це питання принципу побудови цих результатів. Велика кількість незначних деталей, аж до мікроскопічних розмірів, до сторонніх деталей, які в основному перебувають нижче порогового стимулу в повсякденних практичних системах вимірювання та значення. Кожен аспект можна розглядати як зміну точки зору в певному сенсі. У ході чергувань відкриваються бур’янисті світи, які, здається, нічого не знають про надзвичайно великий, реальний і унікально реальний світ. Основний погляд - пабський прапор і "трагедія" полковника - переривається і порушується цими натюрмортами. Занурений всередину, суворість та ексклюзивність центрального символічного краю стають неоднозначними: оскільки його трагічні, XIX. багатовікові (чи то Толстой, чи Флобер, Золай чи Харді) моралі стикаються з язичницьким гедонізмом. Таке незабутнє кохання Петфі та Пушкіна невідомо в літературі. Про простий засіб для видалення ми можемо знати все: вони залишаються,

«Який залишив дно горщика і був добре пов’язаний із власним соком. Це нормально трохи зайнятися. Тому що я вважаю, що кінець всієї їжі, яка готується найдовше, - це добре ».

Які прямі та ексклюзивні відносини складаються між швидкопсувним зубом та споживачем, наскільки випадковими стали всі інші важливі аспекти в момент їх появи, увесь світ був зведений вперше, і він був зруйнований у той момент, лише залишилися його органи, придатні для сприйняття забрудненого кольору, запаху та смаку. Пояснити можна лише тим, що він побачив його не відразу, а спочатку «спостерігав за плоттю з великою злочинністю», а потім «повертав той чи інший виделкою, особливо ті більш космічні, ніби вони йому найбільше подобалися». І лише тоді він почав їсти. Але він продовжує дотримуватись правил церемонії, яку він запланував і створив ситуацією, на знак особливої ​​поваги до ловця: він відбирає кістки і «стирчить кістку з кістки пальцем, якому сприяє стиль». Зрештою, він знає, значить, йому краще.

Однак винятки не обмежуються їжею. Емоційне життя пабів та зайнятість пабів означали справжню маленьку зустріч на річці.

У середовищі таверни Кельврос є багато для вивчення, прихований зв’язок та регулярність регулярних законів. Наприклад, «мовчазні та перламутрові капці» та еластичне взуття є неодмінними аксесуарами для цього способу життя, як і шапки з червоними кінчиками. Проголошення моїх «перчинок» та подальший «розрив» мають ускладнене психологічне підґрунтя, яке, однак, пояснюється не оком спостерігача, а знайомством міліції. Аналогічним чином, результати досвіду тривалої та наполегливої ​​ретельності є спостереженнями стану, подібного до пабу. Але так само лише ініційований фахівець суду може заявити, навіть якщо він почувався позаду, що його погляд посилюється тим, що "в світі ще не було пабу, без якого не було б його дружини поверхневий ". Незважаючи на те, що, як загальновідомо, «відомий паб практично неможливо розпочати любовні пригоди у своєму районі, оскільки це заважало б його діловій діяльності». .

Але те, що ми зараз називаємо явно нерішучістю, з багатьох точок зору, інші, як правило, бачать дитячу фільтрацію, дезорієнтацію та байдужість до проблем людини. Мистецтво та створення такого мистецтва пояснюється падінням особистості. Відмовившись від своєї соціальної прихильності та моральних обов’язків, людина переслідує землю, втрачає безпечну точку зору людини і відразу потрапляє в незручні плитки гармонійного цілого гуманного світопорядку. Людина, що залишилася сама, загубилася у цьому світі, який став для неї незнайомим, невпізнанним, і замість справжнього людського приданого на нього подають позов за кольорові фрагменти.

У цій інтерпретації описи повністю пов’язані з відхиленою фігурою полковника, і наслідком, за яким було виявлено рішення символізувати тлумачення, буде одне з найважливіших доказів.

Однак підключення є найменш проблематичним. Вже згадувалося, наскільки непридатною постать полковника є репрезентація соціальних факторів, які стали предметом критики у традиційному розумінні. У той же час важко з задоволенням читати описи з моральним несхваленням інтерпретації, залишаючись всередині світу та поза упередженістю всіх творів. І принаймні так важко зрозуміти, де виражений цей контраст, тобто відокремити шкіру від шкіри, трохи вульгарно від Креді. Однак, навіть якщо все це так, це не набагато полегшує погану совість читача, який не може позбутися думки, що він робить збочену справу, обурюючи щось аморальне. Це, в свою чергу, нестандартний букет - його можна розвіяти лише нестандартними аргументами.

Фігура полковника рухається у просторі, вільному від сумління та екзистенційних проблем. Його форма майже долає закон співучасті, вона настільки дисфункціональна, що може вийти з себе в будь-який час, і в ході анекдотичної ситуації вона може без особливих труднощів трансформуватися в інші форми. Кожна зміна точки зору - це водночас таке перепризначення, крок від себе. Кожен з охочих спійманих і споживаних уловів є середовищем еволюції фігури та частини життя. Перш за все, водій перни, що обертається пір’ям, про якого він згадується в найрізноманітніших контекстах, але аж ніяк не єдиний. Занурюючись у споживання захисту дитини, скільки деталей він використовує для деталізації життя шукачів дитини! І він майже нічого не знає, він із однаковою насолодою розмірковує про паб, бармена, мера та клінічних службовців. Було б нереалістично педантично досліджувати, коли розповідь формально пов’язана з полковником, а коли оповідач.

Чому потрібен шок? Чому необхідно створювати штучне напруження майже в експериментальних умовах? Оскільки після великих злетів і падінь життя наприкінці не змінилося, бо після тимчасових коливань стара система цінностей, здавалося, зайняла своє попереднє місце, тож, здавалося, знову функціонувала гладко. Поки тонкощі, лекції проникали, все залишалося в старому. На кесаревій сторінці, проте, більш-менш непоміченою, історія щойно пройшла. Він настільки змінився, що мистецтво створення гуманних цінностей не може ґрунтуватися на цьому образі, і з певною жорстокістю відкидає проблему продовження по старому. Однак у відповідь йому довелося відійти вбік або погодитися на невдачу. Таким чином, він не міг розраховувати на повноту життя, і він не міг взятися за вирішення нинішніх питань, тому що життя не було повноцінним, тому що питання не були перекинуті. Сумне протиріччя: заперечення традиційно зрозумілої трагедії повинно було бути підкріплене якоюсь самопричинною, розчарувальною трагедією.

Той факт, що новелу можна простежити до протилежності одна одній і що подолання свідомості руйнування модерну не є цілком самодостатнім заходом, також передбачається фактами історичного процесу. У поезії Аді шлях трагічного детермінізму, "неможливого виходу", так само замінюється шляхом самовиникнення. Mнg Az хs Kajбn - як репрезентація більш раннього поетичного періоду - фінал завершується зображенням перерви, в останньому поет претендує на нового і нового коня в минулому, що гине сьогодення. Уривки останнього вірша також можна прочитати так само, як зомбі Лірай з новели Криди, імб полковника.

Надішліть Немилосердного до моєї компанії,
Порив, горда спека
І моя людяність закінчилася
Будь жорстокішим.

Остаточність: безсмертя
І лише Мбй - це жах,
Для Людини існує тільки людина,
Ти не можеш зупинитися.

Версія і смерть
Всередині заводу,
Але він розраховує на чоловіка як на свою мету:
Червоний, тартус црцм.

Життя і смерть разом
А кому грішить велика Нільта,
Дозвольте мені бігти, о, сер,
Він прибув за підозрою.

Вітаємо велику стрілу
Не зупиняючись, моє волосся
Я себе уявляю
Кожну милю.

Або Коштоланій не дозволяє своїй мавпі, що розводить людину, Калігулі, дико дивитись на смерть? Але Халбл у Венеції також - це правда, через кілька десятиліть - немає падіння, після якого не може бути сходження, будь-кого можна вибрати.

Це питання, чи маємо ми право пов’язувати цього ларнійського зомбі з постаттю полковника, який звик мислити так само, як бастіон у шахових іграх і який без вагань входить у газету у рішенні казино. Полковнику, який у жодному разі не рухається на рівні епічної фантастики. Але, як я хотів довести раніше в своєму аналізі, полковник у новелі - це більше, ніж фігура, що рухається на рівні вигадки. Світ новели також формується чинниками, які не психологічно мотивовані ситуацією. Не можна заперечувати, що фантастика в новелі Криді не така загальна, як у Калігули. але важко було б заперечити, що критично розглянута реальна ситуація, зрештою, є лише епічною можливістю вести довічні рахунки з кимось.

(Нові методи аналізу короткої історії. (Матеріали конференції з аналізу короткої історії в Сегеді. 9-11 квітня 1970 р.) За редакцією Хенкіса Елемера.
Bp. 1971, Akadémiai Kiadу. 51-60. стор.)