Кіпфер Н.М., Монтавон П.М.
Vet Comp Orthop Traumatol 2011; 24 (2).
Вступ: Метою цього дослідження є ретроспективна оцінка результатів внутрішньої фіксації травматичних переломів тазового дна з використанням вентрального черевного підходу у котів. Клінічне обстеження та рентгенологічні результати оцінювали під час презентації, після операції та під час спостереження. Зібрана інформація включала супутні травми, застосовувану хірургічну техніку, ступінь кульгавості та болю та рентгенологічні ознаки стабільності імплантату. У дослідження було включено десять короткошерстих котів європейського типу. Переломи тазового дна стабілізували пластинами у дев'яти котів, а відділення симфізу проводили геміцерклажем у однієї кішки. Додаткові процедури включали зменшення вивиху крижово-клубової кістки у дев'яти котів та фіксацію гвинтами у шести котів, а також стабілізацію пластин крижових переломів у однієї кішки.
Результати:Всі коти мали змогу ходити протягом п’яти днів після операції. Під час спостереження за семи котами не спостерігалося ортопедичних та неврологічних дефіцитів. Якщо у кішки спостерігався неврологічний дефіцит. Ознаки болю були виявлені у двох котів через неправильну хірургічну техніку в місцях імплантації. Анатомічне зменшення тазового дна було досягнуто у восьми котів.
Клінічне значення: Стабілізація тазового дна та відновлення крижово-клубового вивиху та інших травм із застосуванням вентрального черевного підходу у цих котів дали задовільний результат. У пацієнтів з множинними переломами таза в поєднанні з крижово-клубовим вивихом або крижовим переломом, звуженням тазового каналу, травматичною грижею живота та іншими пошкодженнями живота, а також з інтактною кульшовою западиною і клубовою кишкою слід розглянути можливість фіксації тазового дна.
Vet Comp Orthop Traumatol 2011; 24 (2).
Вступ: Метою цього дослідження є ретроспективна оцінка результатів внутрішньої фіксації травматичних переломів тазового дна з використанням вентрального черевного підходу у котів. Клінічне обстеження та рентгенологічні результати оцінювали під час презентації, після операції та під час спостереження. Зібрана інформація включала супутні травми, застосовувану хірургічну техніку, ступінь кульгавості та болю та рентгенологічні ознаки стабільності імплантату. У дослідження було включено десять короткошерстих котів європейського типу. Переломи тазового дна стабілізували пластинами у дев'яти котів, а відділення симфізу проводили геміцерклажем у однієї кішки. Додаткові процедури включали зменшення вивиху крижово-клубової кістки у дев'яти котів та фіксацію гвинтами у шести котів, а також стабілізацію пластин крижових переломів у однієї кішки.
Результати:Усі коти мали змогу ходити протягом п’яти днів після операції. Під час спостереження за семи котами не спостерігалося ортопедичних та неврологічних дефіцитів. Якщо у кішки спостерігався неврологічний дефіцит. Ознаки болю були виявлені у двох котів через неправильну хірургічну техніку в місцях імплантації. Анатомічне зменшення тазового дна було досягнуто у восьми котів.
Клінічне значення: Стабілізація тазового дна та відновлення крижово-клубового вивиху та інших травм із застосуванням вентрального черевного підходу у цих котів дали задовільний результат. У пацієнтів з множинними переломами таза в поєднанні з крижово-клубовим вивихом або крижовим переломом, звуженням тазового каналу, травматичною грижею живота та іншими пошкодженнями живота, а також з інтактною кульшовою западиною і клубовою кишкою слід розглянути можливість фіксації тазового дна.