► Вступ та цілі
Існують пренатальні, гестаційні та постнатальні фактори, які сукупно впливають на розвиток дитячого ожиріння, що зростає проблемою здоров’я як у розвинутих, так і в країнах, що розвиваються. Деякі дослідження припускають, що внутрішньоутробний вплив матері на гестаційний діабет (DBTG), який визначається будь-яким ступенем непереносимості глюкози, що виникає під час вагітності, представляє більший довгостроковий ризик для дитини для розвитку різних порушень, включаючи ожиріння.
Згідно з багатонаціональними дослідженнями, заснованими на єдиних діагностичних критеріях, DBTG є загальним клінічним ускладненням, яке зачіпає від 1% до 28% вагітностей. Взаємозв'язок між DBTG та ожирінням у дітей була давно встановлена, але не всі дослідження дали незмінні результати. Більшість досліджень проводилися з розвинутих країн із високим рівнем доходів, тому необхідно отримувати дані від країн, що перебувають у різних соціально-економічних ситуаціях.
Показники центрального ожиріння, такі як окружність талії (WC), можуть прогнозувати ризик серцево-судинних захворювань більше, ніж ожиріння, виміряне за допомогою індексу маси тіла (ІМТ). Метою цього дослідження було вивчити зв'язок DBTG з трьома показниками дитячого ожиріння - BMI, WC та жиром у дітей у дітей віком від 9 до 11 років із 12 країн.
► Учасники та методи
Міжнародне дослідження дитячого ожиріння, способу життя та навколишнього середовища (ISCOLE) мало поперечний та багатонаціональний дизайн і проводилось у міських та приміських регіонах 12 країн (Австралія, Бразилія, Канада, Китай, Колумбія, Фінляндія, Індія, Кенія, Португалія, ПАР, Великобританія та США), з різним діапазоном доходів. Координаційний центр дослідження розробив протокол дослідження, і місцеві комітети з етики затвердили його. Інформована згода була отримана від батьків або законних опікунів дітей-учасників. Також було попрошено згоди дитини.
Загалом у дослідженні взяли участь 7372 дитини віком від 9 до 11 років; з них 4740 залишились у цьому дослідженні, за винятком дітей, у яких не було достовірних даних, записаних для будь-якої змінної, яка вважається суттєвою (акселерометрія, анамнез ДБТГ у матері, ІМТ, WC, відсоток жиру в організмі, вага при народженні, вік вагітності, годування, вік матері, ІМТ матері, освіта матері або спосіб годування немовлят). Виключені діти не мали статистично значущих відмінностей щодо тих, хто був включений, за винятком більшого відсотка чоловіків.
Демографічні та сімейні дані збирали за допомогою структурованої анкети. Освіта матері була класифікована як неповна середня, повна середня та університетський рівень. Були зібрані дані про годування дитини в перші місяці (виключна материнська грудь, змішане годування, відмова від материнської грудей, виключно штучне молоко). Діагноз DBTG у матері був поставлений на основі критеріїв Всесвітньої організації охорони здоров’я. Для встановлення режиму харчування використовували опитувальник частоти їжі, затверджений для використання у дітей у віковому діапазоні дослідження. Відповідно до відповідей, режим харчування був класифікований як "здоровий" або "нездоровий".
Антропометричні вимірювання проводили відповідно до стандартизованого протоколу. Z-показники для ІМТ, жиру в організмі та туалету розраховувались із конкретними довідковими даними для віку та статі. Дитяче ожиріння визначалось> 2 стандартними відхиленнями Z-оцінки ІМТ. Центральне ожиріння було встановлено із значенням WC> 90-й процентиль. Підвищений жир у тілі визначався значенням> 90-й процентиль. Надмірна вага матері була встановлена для ІМТ> 25 кг/м2. Для об'єктивного вимірювання ступеня активності використовували акселерометр, розміщений на талії, який фіксував періоди помірних, інтенсивних, фізичних навантажень у стані спокою та сну.
Змінні порівнювали з тестом t для середніх значень та тестом хі-квадрат для пропорцій. Для оцінки зв'язку між DBTG та ризиком ожиріння у дітей була використана багаторівнева модель лінійної регресії, скоригована для змінних, які вважалися впливовими. Значення р
► Результати
Середня загальна поширеність DBTG становила 4,3%, коливаючись від 1,9% (Великобританія та Китай) до 8,8% (Португалія). Матері з ДБТГ були значно старшими, ніж ті, у кого не було цього захворювання (29,9 року проти 28,3 року; p ► Обговорення та висновки
У цьому багатонаціональному дослідженні з 12 країн автори виявили, що DBTG асоціюється з підвищеним ризиком ожиріння та центрального ожиріння у дітей віком 9-11 років. Однак ці відносини не були повністю незалежними від ІМТ матері. Кілька попередніх досліджень, проведених серед популяцій з високим рівнем поширеності ожиріння та DBTG (індіанці Піма), показали сильну зв'язок між DBTG та ожирінням серед дітей. Однак інші дослідження, проведені серед населення з високим рівнем доходу, не показали однакових результатів. Тому вважається, що результати частково відображають характеристики популяції. Це дослідження було першим, що оцінило зв'язок між DBTG та ожирінням серед дітей із використанням стандартизованих міжнародних даних із включенням країн з різним соціально-економічним статусом.
На думку дослідників, позитивна зв'язок між DBTG та ризиком ожиріння була значною для дітей у країнах з низьким або середнім рівнем доходу, тоді як ризик центрального ожиріння був вищим у дітей із країн з високим рівнем доходу. Однак цей взаємозв'язок вже не був суттєвим при корекції ІМТ матері. Ожиріння матері до досягнення вагітності є фактором ризику появи DBTG.
Згідно з результатами цього дослідження, діти у віці від 9 до 11 років, діти матерів із ДБТГ, мали в 1,42-1,73 рази більшу ймовірність ожиріння порівняно з дітьми матерів без ДБТГ. WC, ІМТ та відсоток жиру в організмі - три основні показники, що використовуються для оцінки наявності ожиріння та центрального ожиріння. Деякі дослідження показали, що центральне ожиріння є більш точним предиктором серцево-судинного ризику. Оскільки корекція ІМТ матері послабила деякі асоціації, автори відзначають, що необхідні додаткові дослідження, щоб підтвердити вплив DBTG на ожиріння серед дітей.
Хоча механізми, за допомогою яких внутрішньоутробний вплив DBTG підвищує ризик ожиріння, все ще до кінця не вивчені, у плода виявлені гіперглікемія, гіперінсулінемія та посилений синтез лептину. Підраховано, що DBTG може також впливати на епігеном плода та сприяти експресії генів, що сприяють накопиченню жиру в організмі.
Деякими сильними сторонами цього дослідження були широта міжнародної вибірки, стандартизований протокол вимірювань та суворий контроль якості, тоді як деякими обмеженнями була конструкція протоколу в поперечному перерізі, яка не дозволяла робити висновок про причину та наслідки та відсутність даних до вагітності матерів-учасниць.
На закінчення слід сказати, що DBTG був пов’язаний з більш високим ризиком ожиріння у дітей у віці від 9 до 11 років, відносини, які не були повністю незалежними від ІМТ матері.
♦ SIIC - Ібероамериканське товариство наукової інформації