Перегляньте статті та зміст, опубліковані в цьому носії, а також електронні зведення наукових журналів на момент публікації

Будьте в курсі завжди, завдяки попередженням та новинам

Доступ до ексклюзивних рекламних акцій на підписки, запуски та акредитовані курси

Мексиканський урологічний журнал є офіційним органом Мексиканського товариства урології. З часу свого створення в 1943 р. Його основною метою було охопити роботу та поширити знання урологів Мексики. Завдяки глобалізованій інформації, яка є в даний час доступною, і як спосіб її збільшення, принципи та основи були зміцнені, щоб поступитися місцем обміну знаннями з іншими країнами. Таким чином, Revista Mexicana de Urología публікує оригінальні статті, клінічні випадки, оглядові статті, редакційні статті, короткі публікації, історію та філософію, а також статті про основні та клінічні дослідження. Наше бачення - запропонувати графічний простір якості та етики, щоб виразити вправи уролога на користь здоров’ю.

Слідкуй за нами на:

гіпогонадизм

Безпліддя - це відсутність вагітності у пари, яка займається сексом щонайменше 12 місяців без протизаплідних засобів захисту 1, і зачіпає приблизно 10-15 з кожних 100 пар репродуктивного віку. 2 Порушення фертильності у чоловіків може бути наслідком урогенітальних аномалій, інфекцій статевих шляхів, підвищення температури мошонки, ендокринних аномалій, генетичних аномалій та імунологічних факторів. 1 У великому відсотку випадків безпліддя класифікується як незрозуміле; 3 Ці випадки можуть бути наслідком таких факторів, як хронічний стрес, зміни, спричинені забруднювачами навколишнього середовища, надлишок вільних радикалів та хромосомні аномалії. 3 Хоча традиційно жінки визнані винними у безплідді, проблема зачіпає як чоловіків, так і жінок, і останнім часом 50% причин приписують чоловікам. 4

У чоловіків спостерігається зниження репродуктивної функції з віком, також спостерігається поступове зниження рівня тестостерону в сироватці крові, приблизно від 0,5% до 2% на рік після 50 років. 5 Зниження рівня тестостерону в сироватці крові зумовлене зменшенням функції яєчок, зменшенням функції гіпоталамо-гіпофізарної осі з подальшим зменшенням циркулюючих гонадотропінів 4 або збільшенням виробництва глобуліну, що зв’язує статевий гормон, який зв’язується з більша кількість тестостерону.

Зниження рівня гонадотропінів та тестостерону (гіпогонадотропний гіпогонадизм) є добре задокументованою причиною безпліддя, тому стани, пов'язані з гормональними змінами, можуть потенційно також призвести до безпліддя.

Метаболічний синдром (МС), також відомий як синдром резистентності до інсуліну, - це порушення обміну речовин, яке вперше було описано в 1920 році як поєднання гіпертонії, гіпертригліцеридемії та подагри. 6 З часом з’явилися різні визначення синдрому, кожне з яких розглядало різні компоненти; варіюючи від їх основних потреб від центрального ожиріння до резистентності до інсуліну або непереносимості глюкози. 7 Згідно з даними Групи лікування дорослих (ATP III) та консенсусу групи Міжнародної федерації діабету, проведеного у Берліні у 2005 р., З метою встановлення діагнозу РС у чоловіків принаймні у трьох таких випадках: окружність живота 90 сантиметрів і більше, тригліцериди, що дорівнюють або перевищують 150 мг/дл, холестерин ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) менше 40 мг/дл, артеріальний тиск 130/85 мм рт.ст. або більше, глюкоза в крові натще 100 мг/дл або вище. 8

Використовуючи ці критерії, метаболічний синдром має поширеність від 9,5% до 23% 7 і пов’язаний із підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань та еректильної дисфункції, що є останнім наслідком судинного компромісу пеніса та дисфункції ендотелію, що є фактором безпліддя.

Відомо, що метаболічний синдром у чоловіків призводить до зміни гормонального профілю. Повні чоловіки мають підвищений рівень естрону та естрадіолу, а також спостерігається ослаблення ширини пульсу лютеїнізуючого гормону (ЛГ), що призводить до зменшення вироблення тестостерону в яєчках. Поєднання цих висновків представляє ізольований стан гіпогонадотропного гіпогонадизму, який, як вважають, викликаний негативним зворотним зв’язком від гіперестрогенемії щодо секреції ЛГ гіпофіза. 7 Однак поки не ясно, який вплив ці гормональні зміни мають на репродуктивний потенціал чоловіків.

Порівняйте рівень гормонів та насінні параметри у безплідних чоловіків із метаболічним синдромом та без нього.

Було проведено аналітичне поперечне дослідження 60 пацієнтів, які відвідували андрологічну консультацію через безпліддя. Взяли анамнез, який включав опитування та фізичний огляд, який включав запис ваги, вимірювання окружності живота та вимірювання артеріального тиску. Також були замовлені лабораторні дослідження, які включали сироваткову глюкозу, ліпопротеїни, холестерин та тригліцериди. Гормональний аналіз проводили шляхом вимірювання концентрацій лютеїнізуючого гормону (ЛГ) у сироватці крові, фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), тестостерону (Т), естрадіолу (Е 2) та пролактину (ПРЛ). Усі пацієнти надали насіннєву пробу, отриману шляхом мастурбації, відповідно до вимог, встановлених Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ). 1 Також було застосовано опитувальник Міжнародного індексу еректильної функції (IIEF-5), міжнародно затверджений інструмент для діагностики еректильної дисфункції 9 та розраховано її поширеність.

Пацієнтів розділили на дві групи. Перший включав пацієнтів, які відповідали вимогам згідно з критеріями ATPIII, щоб вважатися носіями метаболічного синдрому. У другу групу були включені пацієнти, які не мали метаболічного синдрому. Метаболічний, гормональний та насіннєвий показники порівнювали між групами, з метаболічним синдромом та без нього. Після виявлення пацієнтів з гіпогонадизмом, який визначався як концентрація нижче 9,9 нмоль/л, ті самі змінні порівнювались між пацієнтами з гіпогонадизмом та без нього.

Тест Стьюдента використовували для порівняння незалежних вибірок для кількісних змінних та тесту Хі-квадрат для категоріальних змінних з урахуванням значення р. РЕЗУЛЬТАТИ

Було включено шістдесят пацієнтів з безпліддям, з яких 37 відповідали критеріям ATPIII для включення до групи з метаболічним синдромом, що становить 61,6% поширеності. Ідентифіковано 38 пацієнтів з гіпертригліцеридемією, 34 з гіперхолестеринемією та 23 з гіперглікемією, що становить відповідну поширеність 63%, 57% та 38%.

У групі пацієнтів з метаболічним синдромом вік становив 34,6 року, зріст 1,7 м, вага 84,1 кг, індекс маси тіла (ІМТ) 30,2 кг/м 2, час безпліддя 5,6 року та опитувальник IIEF-5 19,7 бала. Відповідні значення у групі пацієнтів без метаболічного синдрому становили: 33,2 року, 1,7 м, 70,3 кг, 24,9 кг/м 2, 5,2 року та 21,4 бала. З цих змінних лише вага та ІМТ показали значну різницю (Таблиця 1).

У групі пацієнтів з РС глюкоза становила 104 ± 22 мг/дл, тригліцеридів 346 ± 286 мг/дл, ЛПВЩ 32 ± 5 мг/дл, систолічний АТ 129 ± 12 мм рт.ст., діастолічний АТ 85 ± 8 мм рт.ст., периметр живота 102 ± 8 см. Відповідні значення в групі без РС становили 91 ± 7 мг/дл, 138 ± 75 мг/дл, 42 ± 9 мг/дл, 115 ± 10 мм рт.ст., 77 ± 7 мм рт.ст., 89 ± 7 см. Усі значення були статистично значущими, p Таблиця 2).

По відношенню до гормонального профілю у пацієнтів з РС рівень ЛГ становив 3,5 ± 11 мО/мл, ФСГ 5,6 ± 4,5 мО/мл, Т 18 ± 7 нмоль/л, Е 2 33 ± 11 пг/мл, PRL 9,5 ± 3,0 нг/мл. У пацієнтів без РС значення були ЛГ 4,3 ± 3,5 мО/мл, ФСГ 5,3 ± 5 мО/мл, Т 23,4 ± 10 нмоль/л, Е 2 37,6 ± 15,4 пг/мл та PRL 13,0 ± 15,5 нг/мл. І тестостерон, і естрадіол показали значну різницю між групами (табл. 3).

У чотирьох із 37 пацієнтів (10,8%) з метаболічним синдромом спостерігався гіпогонадизм, який визначався як рівень тестостерону в сироватці крові менше 9,9 нмоль/л.

У пацієнтів з гіпогонадизмом насіннєвий аналіз показав обсяг 2,5 ± 1 мл, концентрацію 77,8 ± 47 млн ​​/ мл, прогресуючу рухливість 52,0% ± 20,6%, нормальну морфологію 3,8% ± 3,5% та загальну кількість рухомих клітин (ТКМ) 114,8 ± 114,1 млн. У пацієнтів без гіпогонадизму значення були 2,9 ± 1 мл, 65,3 ± 68,1 млн/мл, 46,5% ± 28,1%, 4,8% ± 7%, 93,6 ± 89,3 млн відповідно. Жоден із цих параметрів не показав суттєвих відмінностей між групами (табл. 4).

Вага, ІМТ, окружність живота та гормон, що зв’язує статеві гормони (ГСГ), у групі пацієнтів із гіпогонадизмом становили 98,6 ± 18,6 кг, 33,9 ± 4,3 кг/м 2, 114,8 ± 7,9 см та 33,5 ± 25,5 нг/дл відповідно. У групі пацієнтів без гіпогонадизму ці показники становили 76,7 ± 11,9 кг, 27,5 ± 3,9 кг/м 2, 95,7 ± 8,6 см та 13,1 ± 1,3 нг/дл відповідно. Всі ці значення мали суттєву різницю (таблиця 5).

Концентрація загального тестостерону в сироватці крові у пацієнтів з гіпогонадизмом становила 7,8 ± 2,4 нмоль/л, тоді як у пацієнтів без гіпогонадизму вона становила 20,9 ± 8,9 нмоль/л, різниця була значною (Зображення 1).

Зображення 1. Концентрація тестостерону в сироватці крові у пацієнтів з гіпогонадизмом та без нього.

У двох із чотирьох пацієнтів з гіпогонадизмом спостерігалася легка еректильна дисфункція (ЕД) (оцінка IIEF-5 20,5 ± 4,3), тоді як цей стан також виявився у 26 з 56 пацієнтів без гіпогонадизму (оцінка IIEF-5 20,4 ± 3,9). Не було різниці в частоті подання ЕД або в балах опитувальника IIEF-5.

Метаболічний синдром - це сутність, яка значно зростає за останні роки і досягла високої поширеності сьогодні. 7 Його вплив на розвиток ішемічної хвороби серця або цукрового діабету є безперечним; Однак, враховуючи, що це синдром із системними наслідками, його вплив на фертильність ще не встановлений. У цьому дослідженні виділяється висока поширеність синдрому (61,6%) серед досліджуваної групи, що свідчить про схильність до набуття захворювання, або безпліддя є фактором, пов’язаним із синдромом. Враховуючи, що гіпогонадизм є суттю, що призводить до безпліддя, і що в цьому дослідженні це спостерігалося у групі пацієнтів з метаболічним синдромом, можливо, існує зв'язок між метаболічним синдромом, гіпогонадизмом та безпліддям. Дослідження, що повідомляють про метаболічний синдром, проводились у відкритих групах населення, і тому неможливо порівняти результати, але очевидно, що повідомляється про поширеність, очевидно, нижчу, ніж у цьому дослідженні, можливо, через те, що - це популяція з безпліддям.

Виявлено високу поширеність надмірної ваги (50%), ожиріння (30%), гіпертригліцеридемії (63%), гіперхолестеринемії (57%) та гіперглікемії (38%).

В іншому дослідженні повідомлялося про 9,10 18% ожиріння, 65% дисліпідемії (гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія або те й інше) та непереносимість глюкози у 15% у безплідних пацієнтів. Ці показники хоч і високі, але нижчі за показники, про які повідомляється у цьому дослідженні. Це може бути пов'язано з тим, що граничні рівні для визначення метаболічних порушень змінилися, а також тим, що частота метаболічних порушень, можливо, зросла.

Щодо гормональних концентрацій, між пацієнтами спостерігалася суттєва різниця в рівні тестостерону (18 ± 7 нмоль/л проти 23,4 ± 10 нмоль/л) та естрадіолу (23,4 ± 10 пг/мл проти 37,6 ± 15,4 пг/мл) між пацієнтами з метаболічним синдромом та без нього, найвищі значення - у другій групі, згідно з попереднім звітом, який пов’язує метаболічний синдром з гіпогонадизмом. 11 Хоча існує думка, що периферична ароматизація тестостерону призводить до збільшення естрадіолу, і це відповідає за зменшення гонадотропінів; Також вірно, що чим нижча доступність тестостерону, тим менша можливість ароматизації, що може пояснити нижчу концентрацію естрадіолу в сироватці крові в групі з гіпогонадизмом.

Центральне ожиріння як компонент метаболічного синдрому в основному асоціюється зі станом гіпогонадотропного гіпогонадизму, при якому естрогени, продукт периферичної ароматизації андрогенів, виробляють негативний ефект зворотного зв'язку на центральному рівні, що характеризується зменшенням амплітуди секреції гонадотропіну, особливо впливаючи на амплітуду його імпульсів, а разом з цим і на вироблення тестостерону. 12

У цьому дослідженні ми спостерігали появу гіпогонадизму лише у групі пацієнтів з метаболічним синдромом. На відміну від цього, жодного випадку гіпогонадизму не виявлено серед пацієнтів без метаболічного синдрому. Це свідчить про те, що гормональні зміни, що описують гіпогонадизм, ймовірно, пов’язані з типовими порушеннями метаболічного синдрому. Попереднє дослідження повідомляло, що гіпогонадизм частіший у пацієнтів з метаболічним синдромом (11,9% проти 3%, значення р 13 дуже схоже на те, що спостерігалося в цьому дослідженні, оскільки поява гіпогонадизму у пацієнтів з метаболічним синдромом становила 10,8%.

Інші дослідження показали, що вікове зниження концентрації тестостерону в сироватці крові у чоловіків посилюється ожирінням, метаболічним синдромом та СД2, тоді як поширеність гіпогонадизму серед пацієнтів, які відповідають п’яти критеріям АТФ III, у 10 разів вища, ніж у пацієнтів без порушення метаболізму. 7

Відповідно до вищезазначеного, у пацієнтів з гіпогонадизмом спостерігались суттєві відмінності у вазі, індексі маси тіла, окружності живота та статевому гормоні, що транспортує глобулін (ГСПГ, таблиця 5). Це конгруентно, оскільки перші три параметри безпосередньо пов’язані з ожирінням, а це, у свою чергу, пов’язано з низькими концентраціями тестостерону та ГСГ, 14 останній зменшився у пацієнтів із ожирінням, головним чином, через стан гіперінсулінемії, який характеризує ці випадки та викликає інгібування печінкового синтезу цього глобуліну.

Дуже висока поширеність (61,6%) метаболічного синдрому спостерігалася у безплідних чоловіків, а також еректильна дисфункція (50%), тому його навмисний пошук повинен стати звичайною практикою при оцінці цих пацієнтів.

Випадки з гіпогонадизмом (10,8%) мали місце лише у пацієнтів з метаболічним синдромом, тому останній, ймовірно, сприяє його появі. Цілком імовірно, що РС асоціюється з безпліддям через появу гіпогонадизму, оскільки це є причиною безпліддя, хоча не було виявлено жодних зв’язків із змінами параметрів насіннєвої тканини.

З огляду на високу поширеність, пошук РС та гіпогонадизму у безплідних пацієнтів є важливим через наслідки, які вони мають на фертильність, якість життя та небезпечні наслідки для загального стану здоров’я пацієнтів.