Стаття медичного експерта
Консервативне лікування хронічної ниркової недостатності поділяється на симптоматичне та патогенне. Серед його завдань:
- гальмування прогресування хронічної ниркової недостатності (нефропротекторний ефект);
- уповільнення формування гіпертрофії лівого шлуночка (кардіопротекторний ефект);
- усунення уремічної інтоксикації, гормональних та метаболічних порушень;
- усунення інфекційних ускладнень хронічної ниркової недостатності.
Оптимальним для монотерапії хронічної ниркової недостатності є препарат з нефропротекторним та кардіопротекторним ефектом, метаболічно нейтральний, без будь-яких побічних ефектів.
Основними напрямами консервативного лікування хронічної ниркової недостатності є корекція гомеостазу азотистих та водних електролітів, лікування артеріальної гіпертензії та анемії.
[1], [2], [3], [4], [5], [6], [7], [8], [9], [10], [11]
Корекція порушень гомеостазу та метаболізму
Мало дієта (MOI) усуває уремічні симптоми інтоксикації, зменшує азотемію, симптоми подагри, гіперкаліємію, ацидоз, гіперфосфатемію, гіперпаратиреоз, стабілізує залишкову функцію нирок, запобігає розвитку кінцевої уремії, покращує стан здоров’я та ліпідний профіль. При низькій дієті ефект виявляється більш вираженим, коли застосування на ранніх стадіях хронічної ниркової недостатності на початку лікування та повільному прогресуванні хронічної ниркової недостатності. З низьким вмістом білка, який обмежує надходження тваринного білка, фосфору, натрію, підтримує сироватковий альбумін, підтримує харчовий статус, посилює нефропротекторну дію та кардіопротекторну фармакотерапію (інгібітори АПФ). З іншого боку, лікування препаратами епоетину демонструє анаболічний ефект, сприяє тривалому дотриманню низького вмісту білка.
Вибір дієти з низьким вмістом білка як одного з пріоритетних методів лікування хронічної ниркової недостатності залежить від етіології нефропатії та стадії хронічної ниркової недостатності.
Порція продуктів в 1 г, що містить 5 г білка
Вага, що подається, г.
Крупи (гречана, вівсяна)
Курячі яйця (одне)
Хелатори (повідон, гідролітичний лігнін, активоване вугілля, окислений крохмаль, оксицелюлоза) або кишковий діаліз застосовуються на ранніх стадіях хронічної ниркової недостатності або нездатності (небажання) дотримуватися низького вмісту білка. Кишковий діаліз проводиться шляхом кишкової перфузії спеціальним розчином (хлорид натрію, кальцій, калій разом з бікарбонатом натрію та манітом). Прийом повідону протягом 1 місяця знижує рівень азотного сміття та фосфатів на 10-15%. Після прийому всередину протягом 3-4 годин видаляють 6-7 літрів кишкового діалізного розчину на 5 г небілкового азоту. Як результат, рівень сечовини в крові падає для процедури на 15-20%, що є зниженням ацидозу.
[12], [13], [14], [15], [16], [17], [18]
Лікування артеріальної гіпертензії
Лікування хронічної ниркової недостатності полягає у корекції артеріальної гіпертензії. Оптимальний рівень артеріального тиску, який підтримує достатній нирковий кровотік при хронічній нирковій недостатності і не викликає гіперфільтрації, становить від 130/80-85 мм рт. Якщо немає важкого атеросклерозу коронарного або церебрального мозку. На ще нижчому рівні - 125/75 мм рт. Слід підтримувати артеріальний тиск у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю з протеїнурією вище 1 г/добу. Блокатори гангліїв протипоказані на будь-якій стадії хронічної ниркової недостатності; гуанатидину, недоречно систематично застосовувати нітропрусид натрію, діазоксид. Завданнями антигіпертензивної терапії консервативної фази хронічної ниркової недостатності є найбільш підходящі салуретики, інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину II, бета-блокатори, речовини центральної дії.
Підготовка до центральної акції
Препарати центральної дії знижують артеріальний тиск, стимулюючи адренорецептори та імідазолінові рецептори в центральній нервовій системі, що призводить до блокади периферичної симпатичної іннервації. Клонідин та метилдопа погано переносяться багатьма пацієнтами з хронічною нирковою недостатністю через загострення депресії, індукцію ортостатичної та інтрадіалітичної гіпотензії. Крім того, участь нирок у метаболізмі цих препаратів визначає необхідність корекції дози при хронічній нирковій недостатності. Клонідин застосовується для зупинки гіпертонічного кризу при хронічній нирковій недостатності, при блоковій діареї при вегетативній уремічній нейропатії в шлунково-кишковому тракті. Моксонідин, на відміну від клонідину, має кардіопротекторну та антипротеїнуричну незначну центральну (депресивну) дію та посилює антигіпертензивний ефект препаратів іншої групи без шкоди стабільності центральної гемодинаміки. Дозу моксонідину слід зменшити через хронічну ниркову недостатність, оскільки 90% препарату виводиться нирками.
Тіазидний діуретик
Інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину II
[19], [20], [21]
Блокатори кальцієвих каналів
Гіпотензивне лікування ниркової гіпертензії залежно від етіології та клінічних характеристик хронічної ниркової недостатності
Етіологія та ознаки хронічної ниркової недостатності
Локатори Гангліба, периферичні вазодилататори