Опис: II Латиноамериканський консенсус щодо ожиріння 2017 р

Ключові слова: Здоров’я, Перу, Ліма, Апоа, Ожиріння

Прочитайте текстову версію

Без текстового вмісту!

консенсус

Підсумовуючи: Кожен пацієнт із ожирінням повинен пройти медичне обстеження перед початком програми фізичних вправ. Важливо оцінити компоненти фізичного стану пацієнта з ожирінням. Дані, отримані в результаті цих оцінок, будуть використані для розробки відповідного призначення фізичних вправ. Пацієнт із ожирінням повинен виконувати аеробні вправи помірної інтенсивності, принаймні 30 хвилин на день, п’ять і більше днів на тиждень. Відповідно до даних, аеробні вправи рекомендується виконувати в інтервальному режимі. Пацієнт із ожирінням повинен виконувати принаймні два рази на тиждень вправи із зовнішнім опором, починаючи з низьких навантажень, що дозволяють більшу кількість повторень за одну вправу, збільшуючи їх у міру поліпшення фізичного стану. Виконання комбінованих вправ (аеробні вправи плюс вправи із зовнішнім опором) дозволяє пацієнту з ожирінням мати більшу втрату жиру та покращення м’язової маси. Вправи на гнучкість слід виконувати в більшість днів тижня шляхом активного статичного розтягування, накопичуючи 60 секунд на суглоб та/або рух, який потрібно виконати. 117

26. - Cardozo GG, Oliveira RB, Farinatti PT, et al. Ефекти інтервалу високої інтенсивності порівняно з помірним постійним тренуванням на маркери вентиляційної та серцевої ефективності у хворих на ішемічну хворобу серця. Науковий світовий журнал 2015; 2015: 192479. 27. - Крісті-Монтеро С. Чи достатньо рекомендувати пацієнтам гуляти? Важливість каденції Nutr Hosp 2013; 28: 1018-1021. 28. - Strasser B, Siebert U, Schobersberger W. Навчання резистентності при лікуванні метаболічного синдрому: систематичний огляд та мета-аналіз ефекту тренінгу резистентності на кластеризацію метаболізму у пацієнтів з порушенням метаболізму глюкози. Sports Med 2010; 40: 397-415. 29.- Весткотт В. Тренування ваги та схуднення. ACSM’S CertifiedNews • Перший квартал 2014 року • Том 24: ВИПУСК 1. стор. 9 і 14. 30.- Ратамесс Н. Основи силових тренувань та кондиціонування АССМ. Перше видання Індіанаполіс. Lippincott Williams & Wilkins: 2012. 31. - Торнтон К, Поттейгер Дж. Ефекти припадків опору різної інтенсивності, але однакова робота на EPOC. Med Sci Sports Exerc 2002; 34: 715-722. 120

Затверджені FDA/EMA препарати проти ожиріння Існує велика різниця у критеріях затвердження препаратів проти ожиріння між двома основними регулюючими органами, Управлінням з контролю за продуктами та ліками (FDA) та Європейським агентством з лікарських засобів (FDA)., що робить доступність цих препаратів дуже різною в США та Європі (табл. 1). Щось подібне відбувається в Латинській Америці, де існування ліків проти ожиріння також помітно відрізняється в кожній країні, з їх схваленням і, отже, їх доступністю до посад в органах місцевого самоврядування (7) Таблиця 1NA: Норадреналін; DA: дофамін; LR: Швидкий випуск; LP: Продовжений реліз; GLP-1: глюкагоноподібний пептид-1; CVC: серцево-судинні 122

Основні протипоказання та побічні ефекти Усі ліки від ожиріння мають побічні ефекти та протипоказання, про які лікар, який призначив лікар, повинен детально знати, багато з них є загальними, тоді як інші є більш специфічними для певного препарату (таблиця 2). Серед найпоширеніших побічних ефектів: тривога, дратівливість, безсоння, сухість у роті, запор, діарея, тахікардія, артеріальна гіпертензія, запаморочення, сонливість, непереносимість шлунково-кишкового тракту, головний біль та піт. Фармакологічна оцінка успіху Фармакологічне лікування ожиріння вважається прийнятним з точки зору зменшення у вазі тіла, коли втрата> 5% досягається протягом перших 12 тижнів лікування. Якщо це неможливо, оцініть дотримання змін способу життя, регулярного прийому препарату, використовуваної дози та можливості збільшення дози або модифікації препарату з іншим механізмом дії. (12) Таблиця 2 124

Препарати з несхваленими ефектами проти ожиріння Не рекомендується застосовувати препарати для інших патологій, які можуть сприяти зменшенню маси тіла, не схвалені відповідними науковими установами щодо стефіну, такі як гормони щитовидної залози, метформін, флуоксетин, сертралін., Зонісамід, серед багатьох інших. Наркотики, що збільшують масу тіла Існує група препаратів, що застосовуються переважно при хронічних захворюваннях, які характеризуються збільшенням маси тіла, збільшенням споживання їжі та/або зменшенням енергетичних витрат (табл. 3). Їх слід враховувати у пацієнтів із ожирінням і утримуватися від їх вказівки, якщо це не є суворо необхідним, або навіть якщо є можливість модифікувати альтернативні препарати, які є нейтральними або сприяють зниженню маси тіла (4). DPP4: дипептидилпептидаза-4; ACEI: інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту; ARA II: антагоністи рецепторів AT1; МАОІ: Інгібітори моноаміноксидази. 125