Історія ксиліту та дослідження
Ксиліт відомий в науці вже 115 років. Він був відкритий незалежно Емілем Германом Фішером та Рудольфом Штахелем у Німеччині та М. Г. Бертраном у Франції, але в перші десятиліття після його відкриття його потенційні переваги залишались невикористаними. Під час Другої світової війни нестача цукру спричинила дослідження альтернативних підсолоджувачів та дослідників та експертів колишньої фінської компанії Sugar Co. ТОВ Вони розробили невелике промислове виробництво ксиліту. Але після закінчення Другої світової війни дефіцит цукру припинився і інтерес до ксиліту стрімко впав. Більш високі витрати на виробництво ксиліту також вирішили зупинити виробництво цього підсолоджувача.
На початку 1960-х років інтерес до ксиліту з’явився знову, оскільки хіміки та фізики, серед інших, почали відкривати і використовувати властивості ксиліту, які мають велику користь для здоров’я та дієти людини. Якщо до 1970 року ксиліт в основному використовувався як підсолоджувач у дієті для діабетиків, то в 1970 році вчені та біохіміки почали вивчати та розробляти його як профілактичний засіб проти карієсу. Перша жувальна гумка з ксилітом була виготовлена у Фінляндії в 1975 році, а пізніше в США того ж року. З тих пір подальші дослідження дали переконливі докази, які не лише підтвердили його позитивний вплив на зуби, але й підтвердили його позитивний вплив на верхні дихальні шляхи.
Дослідження 1: Вплив ксиліту
У 1980 р. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) провела два дослідження, одне - у Французькій Полінезії, а друге - в Угорщині. У полінезійському дослідженні досліджувані споживали різну їжу, підсолоджену ксилітом, протягом 32 місяців. У людей, які споживали ксиліт, на 40% менше карієсу, ніж у тих, хто мав лише базову профілактику за допомогою зубної пасти з фтором. В угорському дослідженні ксиліт так само зменшив карієс на 45% порівняно з тими, хто мав лише базову профілактику. В обох випадках ксиліт забезпечував навіть кращий захист, ніж просто фтор.
Дослідження 2: Ксиліт і фтор
Дослідження уряду Фінляндії в школі в маленькому сільському містечку Юлівієска, що фінансується Національною радою охорони здоров’я Фінляндії, використовувало жувальну гумку для досягнення рівня 64,7% ксиліту. Вони обрали місто, оскільки там діти вже застосовували профілактичний догляд за порожниною рота, тому професіонали та керівництво школи вважали, що додавання ксиліту мало чи матиме незначний ефект. Ці діти споживали дві-три жувальні гумки з ксилітом на день. В обох випадках ксиліт перевершував інші методи профілактики, зменшуючи частоту карієсу на 30% у двох жувальних гумок на день і на 60% у трьох жувальних гумок.
Дослідження 3: Ксиліт та сорбіт
Одне цікаве дослідження, проведене в середині 80-х років у Белізі, порівнювало використання жувальної гумки, підсолодженої сорбітом, та жувальної гумки, підсолодженої ксилітом, у дітей, які не мали реального режиму стоматологічної допомоги (наприклад, нефторована вода, нерегулярні звички у догляді за зубами, велике споживання цукру, тощо).
Через сорок місяців у дітей, які використовували жувальну гумку з ксилітом, було на 73% менше карієсу, ніж у дітей, що використовували жувальну гумку сорбітол (26%). Важливість цього дослідження полягає також у тому, що воно доводить, що ксиліт є не тільки ефективним замінником цукру, але й запобігає розвитку карієсу.
Дослідження 4: Ксиліт і карієс
Одним з ефектів ротових бактерій, особливо Streptococcus mutans, є те, що вони підвищують кислотність у роті. Ця кислота повільно розчиняє емаль зубів і збільшує карієс. Однак якщо кислотність зубного нальоту підтримується низькою, емаль розчиняється набагато повільніше. І якщо елемент, який підтримує низький рівень кислотності, також дозволяє склу відтворитись, це ще краще.
Цей процес розчинення емалі називається демінералізацією, а процес відтворення емалі - ремінералізацією. Оскільки ксиліт підтримує низький рівень кислотності зубного нальоту, він також може утворювати сполуки з кальцієм і фосфором, які потім утворюють ефективний бар’єр (нові кристали) в карієсі зубів. Цей бар’єр перешкоджає живленню бактерій при карієсі, і вони гинуть.
Порівняння впливу ксиліту на зменшення карієсу зубів у цих чотирьох дослідженнях дало значні результати. У кожному випадку діти приймали ксиліт протягом трьох років у кількості 7-15 грам (від трьох до п’яти шматочків жувальної гумки ксиліту) на день. На рисунку 8 показані результати цих досліджень.
Дослідження 5: Довготривалий ефект ксиліту
Друге дослідження, проведене в Белізі в 1995 р., Вивчало вплив ксиліту на невеликий початковий карієс. Це дослідження підтвердило, що ксиліт може зупинити розпад емалі, який вже почав погіршуватися. Не менш значним є довгостроковий вплив ксиліту на дитячі зуби після досліджень. Коли дослідники повернулися через два-п’ять років після закінчення програми жувальної гумки, вони виявили зниження ризику карієсу зубів на 93 відсотки через рік після використання жувальної гумки ксилітолу та зниження на 88 відсотків через два роки після закінчення використання. Тривале застосування ксиліту пов’язане із зупинкою карієсу та запобіганням його погіршенню в зоні ураження.
Подібним чином, дослідження в Ylivieska (дослідження 2) виявило значні довгострокові ефекти ксиліту навіть після припинення його використання. Огляд через два-п’ять років після закінчення програми жувальної гумки показав профілактичний вплив ксиліту на зуби, який розвинувся під час використання жувальної гумки ксилітолу.