шкіл

Що характерно для педагогіки Монтессорі та чого діти навчаються під час такої освіти?

1 | ВІКОВА ГРУПА ДІТЕЙ

Для закладу Монтессорі характерна змішана вікова група дітей. Це означає, що в одній спільній зоні є діти віком від трьох років. Різниця у віці дозволяє дітям через вільну співпрацю розвивати взаємні стосунки, які не відзначаються суперництвом та конкуренцією. Діти старшого віку спонтанно діляться своїми знаннями та вміннями з молодшими, молодші діти знаходять допомогу та підтримку у своїх старших друзів, якщо це необхідно, їм не потрібно негайно звертатися до вчителя. Це одне з джерел згуртованості дитячої групи в класі Монтессорі. Різний вік заохочує співпрацю та мінімізує конкуренцію. Це зменшує егоцентризм і заохочує дітей допомагати собі, що дуже важливо для сучасного світу. Коли старший учень навчає чогось молодшого, це також є найкращою формою самонавчання для нього.

2 | ВНУТРІШНЯ МОТИВАЦІЯ

Причина психологічного розвитку полягає у внутрішніх психічних силах дитини, зовнішні подразники, викликаючи інтерес дитини, починають її навчання. Якщо внутрішні спонукання дітей до праці замінити на зовнішні (наприклад, винагороди, покарання, змагання, оцінки тощо), природне бажання вчитися порушується. Потім діяльність перетворюється на примусову працю, що спричиняє сильні психологічні бар'єри.

Тому в школі Монтессорі дитину не оцінюють усно або за оцінками. Вчитель надає дитині зворотній зв'язок і заохочує її продовжувати працювати. Нагородою для дитини є задоволення від самої діяльності. Його внутрішня мотивація - це внутрішня потреба розвиватися.

Дитина в школі Монтессорі може вільно обирати, відповідно до її потреб та інтересів, діяльність, якою вона займається стільки часу, скільки йому потрібно. Він вирішує, де і з ким буде працювати. Дорослий не втручається в його самостійну діяльність, він допомагає лише тоді, коли про це просить дитина. Свобода в педагогіці Монтессорі - це свобода з обмеженнями у вигляді правил, корисних для дитини, і які дитина добровільно приймає в процесі виховання, оскільки розуміє їх як корисні..

Вільний вибір діяльності є сильним мотиваційним фактором. Дитина вибирає середні показники активності за своїми здібностями, тому вона в змозі впоратися з цим. Він працює з матеріалом, який попереджає його про можливу помилку, він повторює вправу, поки не знайде правильного рішення. Він не підлягає критичній оцінці з боку вчителя. Все це призводить до того, що результати праці задовольняють дитину, приносять їй радість і підвищують самооцінку. Щаслива дитина, як правило, добра, їй не потрібна дисципліна, накладена ззовні, з боку вчителя, контролює свою поведінку, є господарем над собою, стає внутрішньо вільною. Дитина досягає внутрішньої свободи та дисципліни власною діяльністю.

4 | НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ

Підготовлене середовище - це середовище, сприятливе для потреб дитини у розвитку. Це середовище, яке стимулює його природний інтерес і дозволяє йому достатньо рухів, цікавих та самостійних занять, пов’язаних з відкриттями та необхідними відгуками про успіх. Підготовлене середовище включає певним чином обладнані приміщення, спеціальні засоби навчання, різновікову команду дітей та вчителів з освітою Монтессорі.

Пристрої - це переважно відкриті шафи з поличками, які завдяки продуманому розташуванню поділяють великий простір класу на менші відсіки та забезпечують дітям певну приватність. У кожному відділі допоміжні засоби з тієї чи іншої області зберігаються на полицях. У дитячому садку це: посібники з предметами практичного життя, пристосування для вдосконалення органів чуття, посібники з математики, мовної освіти, посібники у галузі природи та культури, посібники для музичної та художньої освіти. Інші галузі пізнання будуть додані до школи. Вчитель пояснює дітям, як працювати з допоміжними засобами, і коли виявляється, що діти його розуміють, він дозволяє їм працювати самостійно. Дітям пропонується віднести пристрій у те саме місце після заняття.

У перші роки життя всі зусилля дитини спрямовані на досягнення все більшої незалежності від дорослого. Зовні маленька дитина постає пасивною, безпорадною істотою, що у всьому залежить від допомоги дорослого. Однак усередині постійно відбуваються інтенсивні психічні процеси, які обробляють усі накопичені сенсорні відчуття. Обробка цих уявлень відбувається завдяки фізичній активності дитини. Рух, таким чином, призводить до розвитку психіки, що згодом відображається в кращій координації рухів.Марія Монтессорі підкреслила, що дитина вчиться за допомогою рук. За допомогою руху та маніпуляцій з предметами дитина розвиває свою особистість. Значима діяльність, пов’язана з рухом, є джерелом його великого задоволення, заряджає його енергією, прискорює внутрішнє зростання, допомагає встановити душевну рівновагу. Зростаюча дитина повинна вміти використовувати свої рухові органи для навчання, а не лише для ігор. Робота руками дозволяє дитині зосередитись на діяльності.

6 | ПОГЛИЩАЮЧИЙ РОЗУМ

7 | ЧУТЛИВІ ПЕРІОДИ

М. Монтессорі встановив, що в розвитку дитини існують певні періоди розвитку, коли дитина має надзвичайні здібності набути певних навичок, отримати певний досвід чи знання. Це періоди сильного інтересу до певних видів діяльності, що розвивають специфічні навички, напр. ходьба, скелелазіння, письмо. Це тимчасова ознака, яка закінчується, коли набута здатність. Монтессорі називав ці періоди підвищеної внутрішньої чутливості до певних подразників чутливими періодами. Якщо з якихось причин деякі здібності не можуть розвинутися в момент підвищеної чутливості, вони ніколи не розвинуться пізніше (мова), або дитина повинна докласти великих зусиль і зусиль для їх досягнення..

Дитина повинна дозріти для певної діяльності. Його нічого не можна змусити робити, якщо воно ще не дозріло. Розвиток дітей відбувається дуже індивідуально, вчитель не може точно знати, на якій стадії розвитку знаходиться дитина в даний час. Тому немає сенсу вимагати від групи дітей, навіть якщо вони одного віку, робити те саме.

8 | ПОЛЯРИЗОВАНА УВАГА

Монтессорі зауважив, що під час впливу певної внутрішньої чутливості увагу дітей сильно привертає певна діяльність, пізніше це явище називалося поляризованою увагою. Якщо дитину не турбують, існує глибока концентрація, від якої її не можна турбувати навіть цілеспрямованими зусиллями. Стан глибокої концентрації є проявом пробудження внутрішнього життя. Якщо дитині дозволяється тривалий безперешкодний зосереджений вид діяльності на її вибір, через деякий час настає психічна рівновага, яка проявляється у внутрішньому спокої, спонтанному зацікавленості в подальшій діяльності, радості, здатності зосереджуватися все довше і довше, хороші стосунки з дитиною. Дорослі не мають прямого впливу на фокус. Вони можуть лише створити умови для того, щоб дитина могла вибрати адекватну діяльність під час відкриття певної сприйнятливості та мати можливість займатися нею безперешкодно.

9 | НОРМАЛІЗАЦІЯ

Марія Монтессорі називала процес повернення з неврівноваженого стану психічного розвитку до стану психічної рівноваги через глибоку концентрацію на діяльності, що приносить задоволення внутрішніх потреб, процесом нормалізації. В активній діяльності дитина вчиться контролювати не тільки свої рухи, а й свої емоції та потяг робити щось, що їй шкодить. Робота, яку він обирає відповідно до своїх інтересів та можливостей, приносить йому задоволення, дитина часто переживає успіх, результатом якого є створення позитивного образу про себе, зростання його впевненості в собі та самооцінки. Все це спонукає його продовжувати працювати.

Доктор. Монтессорі вважав нормалізованими дітьми врівноважених, спонтанно навчаються, самодостатніх, які самостійно переходять від однієї стадії розвитку до іншої, добровільно поважаючи правила, поважаючи інших. Це діти, які розвинули самодисципліну внаслідок можливості вільно працювати. Їхні характеристики вона вважала нормою. Інші діти, які показали відхилення від норми, діти з певною проблемою, діти, поведінка яких несла певні асоціальні елементи, вважали дітей, позначених якимось чином нормалізованими, називали своїх "девіантних" дітей, тобто дітей з певним відхиленням, відхиленням. Сьогодні ми скоріше вживатимемо термін гіперактивні, соціально неадаптовані, проблемні діти. М. Монтессорі була впевнена, що цим дітям може допомогти вільно обрана безперебійна діяльність. З розвитком процесу нормалізації дитина стане все більш самостійною і буде реагувати з більшим інтересом на подразники навколишнього середовища. При задовільній активності з часом відбудеться зміна поведінки.

10 | НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

Дорослі, як правило, допомагають дітям більше, ніж їм потрібно, або роблять для них діяльність. Але дитина не потребує і не хоче, щоб хтось їй допомагав, натомість ніхто не може розвиватися. Його зацікавленість спочатку не зосереджена на самій діяльності. Це набагато частіше мотивується бажанням самостійно подолати проблему. Якщо дорослий почне йому допомагати, дитина може втратити інтерес до цієї діяльності.

Людина на роботі формує себе. Компенсації за роботу немає. Його не можна замінити почуттям або процвітанням. Однак, якщо є розлад трудового інстинкту, його не можна замінити прикладом чи покаранням. Дитячий інстинкт роботи є доказом того, що праця є інстинктивною і типовою рисою всього людського роду.

Те, що діти вивчають у Монтессорі, освічених дітей?

Форми та методи роботи

80 відсотків часу від викладання - це самостійна робота дітей на їх вибір, діти обирають діяльність, місце діяльності, форму діяльності (індивідуальну, групову) та час, який вони приділяють їй. 20 відсотків часу - це робота, яку ведуть вчителі. Акцент робиться на шкільній роботі. Діти працюють із допоміжними засобами, створюють власні посібники, реалізовують проекти, активно користуються шкільною бібліотекою, дбають про середовище в класі, жваво обговорюють, задають питання, допомагають молодшим школярам. У дитячому садку та нижчих класах переважає індивідуальна робота. У вищих класах більший інтерес до роботи в групах. Учні активні, коли працюють у групі, говорять тихо. Різна інтенсивність робочого шуму чергується з періодом тиші, який настає, коли більшість дітей зайняті роботою, яка не вимагає словесного спілкування. Студенти мають свободу пересування. Також важливо розвивати поважне спілкування та взаємне вирішення проблем за допомогою розмови.