ОПИС
Каберголін - це синтетичний агоніст похідного ерголіну дофаміну, призначений для лікування гіперпролактинамічних розладів, ідіопатичних або через аденоми гіпофіза. Результати порівняльних досліджень каберголіну та бромокриптину показали, що каберголін є більш ефективним, ніж бромокриптин, як пригнічувач секреції пролактину і що він має більш сприятливий профіль переносимості. Крім того, можливість одноразової добової дози каберголіну є потенційною перевагою цього препарату. Хоча для ефективності бромокриптину потрібні багаторазові дози, каберголін має дуже тривалий період напіввиведення, що дозволяє вводити двічі на тиждень. Однак кожного пацієнта необхідно оцінювати індивідуально, щоб визначити, якою буде оптимальна доза. Як і бромокриптин та перголід, каберголін корисний для рухових коливань, пов’язаних із хворобою Паркінсона. У цьому сенсі можливість прийому одноразових доз на день є перевагою для цього препарату.
Механізм дії: Каберголін - це синтетичний алкалоїд, що отримується з тривалого ерготаміну, який діє централізовано. Каберголін викликає дозозалежне придушення рівня пролактину завдяки дії агоністів на рецептори дофаміну-2 передньої частини гіпофіза. Стимуляція D-2-рецепторів у цій ділянці мозку пригнічує секрецію пролактину.Каберголін у сім разів більш селективний щодо D-2-рецепторів, ніж бромокриптин. Ця вища селективність може бути причиною кращої переносимості каберголіну порівняно з іншими агоністами дофаміну. Каберголін має мінімальну спорідненість до адренергічних, серотонінергічних або гістамінових рецепторів. Каберголін не впливає на секрецію інших гормонів гіпофіза, таких як кортизон, АКТГ, ФСГ або ТТГ. Деякі симптоми, які можна виправити нормалізацією рівня пролактину, - це втрата лібідо, аменорея, безпліддя, галакторея, гінекомастія та імпотенція.
Кінетичний препарат: Каберголін призначають перорально і зазнає значного метаболізму першого проходження після системної абсорбції. На швидкість і ступінь всмоктування їжа не впливає. Пік рівня плазми крові спостерігається протягом 1-3 годин. Значна кількість препарату можна знайти в гіпофізі порівняно з плазмою. Через два тижні після початку лікування спостерігається значне зниження рівня пролактину. Одноразова доза каберголіну від 0,3 до 0,6 мг може знизити рівень пролактину протягом семи-чотирнадцяти днів.
Дослідження на тваринах показують, що каберголін проникає через плаценту. Каберголін інтенсивно метаболізується шляхом гідролізу в печінці з мінімальною участю мікросомального цитрохрому Р 450. Утворюється щонайменше чотири метаболіти, але, здається, жоден з них не сприяє дії препарату. Період напіввиведення становить близько 80 годин. Період напіввиведення з гіпофіза становить близько 60 годин. Каберголін та його метаболіти виводяться головним чином з калом (60-70%). Ниркова елімінація становить 110% дози. Як AUC, так і пікові рівні каберголіну в плазмі крові зростають за наявності печінкової недостатності, що вимагає коригування дози у цих випадках.
ПОКАЗАННЯ ТА ПОЗОЛОГІЯ
Для лікування гіперпролактинемії:
- Дорослі: спочатку доза 0,25 мг двічі на тиждень. Введення та щотижнева доза також виявилися ефективними для лікування стандартного мислення про те, що, як вважають, пролактин є таким. Слід припинити дію лікування каберголіном через шість місяців прийнятного рівня пролактину. Згодом слід періодично визначати рівень пролактину, щоб оцінити необхідність відновлення лікування.
Лікування моторних коливань, пов’язаних із хворобою Паркінсона:
- Дорослі: оптимальні дозування не встановлені. Однак клінічні дослідження показують, що лікування слід починати з дози 0,5 мг на добу, збільшуючи дози до максимум 6 мг на шлях. Ефективні дози становлять близько 3 мг на день.
Лікування синдрому втоми ніг:
- Дорослі: спочатку застосовували 0,5 мг один раз на день перед сном. Дози можна збільшувати, поки симптоми не зникнуть. Здається, середня доза становить близько 2 мг на шлях.
Оскільки каберголін інтенсивно метаболізується печінкою, пацієнтам із порушеннями функції печінки слід зменшити дозу. Однак опублікованих рекомендацій щодо цього немає. Пацієнтам з нирковою недостатністю не слід зменшувати дози.
ПРОТИПОКАЗАННЯ ТА ЗАСТЕРЕЖЕННЯ
Каберголін протипоказаний пацієнтам з підвищеною чутливістю до препарату або інших алкалоїдів ріжків через можливість алергічної реакції. Каберголін інтенсивно метаболізується в печінці, головним чином шляхом гідролізу. Як рівень плазми, так і AUC значно зростають за наявності печінкової недостатності.
Запаморочення та запаморочення спостерігались з певною частотою як побічні ефекти каберголіну. Пацієнтів, які працюють на механізмах або повинні керувати автомобілями, слід попередити, що каберголін може впливати на їх ефективність.
Каберголін виявляє мінімальну спорідненість до адренергічних рецепторів. Однак у деяких випадках це асоціюється з мінімальною гіпотензією. Це може статися, якщо лікування починають з доз, що перевищують 1 мг. Каберголін слід застосовувати з обережністю пацієнтам з артеріальною гіпотензією в анамнезі або пацієнтам, які проходять антигіпертензивне лікування. Як і інші похідні ерготаміну, каберголін не слід призначати пацієнтам з неконтрольованою гіпертензією. Прийом ліків слід припинити, якщо виявляються гіпертонія, сильний головний біль або інші негативні наслідки для центральної нервової системи.
Описаний випадок констриктивного перикардиту з розвитком плевролегеневого фіброзного синдрому за допомогою каберголіну. Як і інші похідні дофаміну, каберголін може спричиняти фіброзні зміни, запальний фіброз та плевральний випіт. Якщо можливо, каберголіну слід уникати при захворюваннях легенів.
Каберголін заважає грудному вигодовуванню в результаті інгібування пролактину. Тому каберголін не слід застосовувати під час лактації.
Крім того, каберголін не призначений для інгібування післяпологової лактації, оскільки використання інших агоністів дофаміну в цьому сенсі викликало гіпертонію і навіть судоми.
Агоністи дофаміну іноді використовують як альтернативу антихолінергічним препаратам для лікування екстрапірамідних симптомів, пов’язаних з антипсихотичними препаратами. Однак агоністи дофаміну можуть посилити такі симптоми шизофренії, як галюцинації.
Каберголін слід застосовувати з обережністю та пацієнтам із психозом або психотичними розладами. З іншого боку, каберголін викликав галюцинації та розгубленість у пацієнтів Паркінсона, які отримували препарат. Тому його слід застосовувати з обережністю пацієнтам з Паркінсоном, які мають ознаки деменції.
Депресія була зареєстрована у 1% - 5% пацієнтів, які отримували каберголін.
Каберголін класифікується до категорії В препаратів за рівнем ризику вагітності. Дослідження розмноження на кроликах не показали тератогенних або ембріотоксичних ефектів. Однак, оскільки немає контрольованих досліджень у вагітних, каберголін не слід застосовувати під час вагітності, якщо це не є абсолютно необхідним.
Безпека та ефективність застосування каберголіну у дітей не встановлені.
ВЗАЄМОДІЇ
Ефекти каберголіну, що знижують пролактин, можуть бути антагонізовані ліками, які не підвищують рівень пролактину, такими як циметидин, галоперидол, локсапін, метилдопа, молідон, метоклопрамід, оланзапін, фенотіазини, пімозид, резерпін, антиперидрид, антиперицидні препарати. Крім того, каберголін може знизити ефективність і антагоністів дофаміну, таких як протиблювотні засоби та антипсихотики типу фенотіазину (прометазин, триетилперазин та ін.).
І каберголін, і леводопа посилюють центральну дофамінергічну функцію. Каберголін застосовується як доповнення до терапії леводопою/карбідопою у пацієнтів з паркінсонізмом, які відчувають коливання рухів. Хоча ця комбінація видається безпечною та ефективною, можливі додаткові неврологічні ефекти. Галюцинації спостерігались при одночасному застосуванні каберголіну та леводопи.
Каберголін є похідним ерготаміну, і його використання з іншими похідними алкалоїдів ріжків (дигідроерготаміном, ерготаміном, метисергідом) може спричинити токсичність.
Каберголін має мінімальну спорідненість до адренергічних рецепторів. Однак у деяких випадках він асоціюється з гіпотонією, і тому слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують антигіпертензивні препарати або інші ліки, що викликають гіпотонію.
ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ
Більшість побічних реакцій, що спостерігаються при застосуванні каберголіну, є легкими або помірними та можуть бути мінімізовані при призначенні препарату з їжею та дотриманні режиму збільшення доз. Хронічне введення викликає толерантність до більшості побічних ефектів.
Найчастіше спостерігаються побічні ефекти при застосуванні каберголіну: нудота-блювота, головні болі, запаморочення, запор, астенія, втома, біль у животі та запаморочення. Більшість із них, як видається, не пов'язані з дозою, за винятком нудоти.
У порівнянні з бромокриптином, каберголін, мабуть, має кращий профіль переносимості. Зокрема, побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту були меншими у пацієнтів, які отримували каберголін.
Як і у випадку з іншими похідними ерготаміну, каберголін асоціюється із плевролегеневими змінами, плевральним випотом та легеневим фіброзом.
Поширеними побічними ефектами, що спостерігаються у пацієнтів з Паркінсоном, які отримують каберголін, є сплутаність свідомості, дискінезія, галюцинації та периферичні набряки. У дуже рідкісних випадках після прийому каберголіну повідомлялося про серцеву недостатність та виразку печінки.