Визначення захворювання: Пієлонефрит - це гостре запалення тазу, спричинене бактеріальною інфекцією.
Захворюваність, схильні фактори (фактори ризику):Гостре запальне захворювання органів малого тазу найчастіше є наслідком висхідної інфекції, тому бактерії, що викликають запалення, переходять із сечового міхура, “піднімаючись” через уретру, до нирок. З цієї причини найчастіше це результат нелікованого запалення сечового міхура.
Цей зворотний потік полегшується, якщо нормальний потік сечі з якихось причин блокується всередині або поза ниркової протоки (наприклад, камінь) (наприклад, стан, пухлина), а сеча накопичується в нирковій порожнині і застоюється. Втручання пристрою в сечовивідні шляхи, діабет або стан (внаслідок анатомічної або дисфункції), при якому пацієнт не може повністю випорожнити сечовий міхур, залишаючи надмірно затримку сечі, також може сприяти розвитку запалення.
Симптоми, скарги: Найчастіше симптоми гострого циститу (часті та/або наказові подразники сечовипускання, хворобливе сечовипускання в стегні) супроводжуються раптовим початком високої температури, ознобу та болю в нирках. Крім того, загальне нездужання, слабкість, нудота або блювота.
Визнання: На додаток до розпізнавання класичних клінічних симптомів, для встановлення діагнозу достатньо дослідження сечі. Для виявлення можливої обструкції сечовивідних шляхів та абсцесів потрібні візуалізаційні тести (переважно ультразвукове дослідження).
Сорти, типи, сорти: Якщо в основі захворювання лежить схильний фактор, запалення ниркової миски називається «ускладненим». Фактором, що ускладнює, можуть бути сторонні сечовивідні шляхи (камінь, катетер), нетримання сечі (перевантаження передміхурової залози, дисфункція сечового міхура) або порушення функції імунної системи (діабет, після трансплантації органів). За відсутності такого стану ми, як правило, можемо говорити про більш легке та легше піддається лікуванні „неускладнене” запалення. При ускладненому пієлонефриті необхідне супутнє лікування запалення та ускладнюючий фактор.
Без лікування або неправильного лікування у важких випадках у корі нирок можуть розвинутися абсцеси, що можна підтвердити за допомогою УЗД або КТ та вимагати хірургічного рішення.
Нехірургічне/консервативне лікування: У разі гострого - неускладненого запалення малого тазу потрібне лікування антибіотиками, у важких випадках навіть за допомогою внутрішньовенного заміщення рідини та симптоматичної терапії (полегшення болю та лихоманки).
До результату посіву сечі необхідна емпірична парентеральна антибіотикотерапія, заснована на знанні місцевих збудників, тобто на основі попереднього медичного досвіду, як правило, шляхом введення фторхінолону, цефалоспорину третього покоління. Як тільки аналіз посіву сечі виявляє патогенну бактерію (найчастіше кишкову паличку) та її схильність до різних антибіотиків, це лікування можна змінити. Рекомендується підтримувати антибіотикотерапію протягом 2-3 днів без температури.
У складному випадку одного лікування антибіотиками недостатньо, необхідно лікувати сам ускладнюючий фактор. Це найчастіше включає відведення сечі з ниркової миски якимось чином, або за допомогою катетера, введеного в уретру (званий подвійним J), щоб забезпечити безперешкодний потік між ниркою та сечовим міхуром, або за допомогою катетера, введеного через шкіру в ниркової миски.
Хірургічне лікування: Якщо стан пацієнта стає важким і стає септичним, незважаючи на цілеспрямоване лікування антибіотиками та будь-яке необхідне сечовипускання, інфекційний епізод слід усунути. Це може включати хірургічне дослідження та видалення нирки.
Профілактика: Враховуючи, що гостре запальне захворювання органів малого таза найчастіше є наслідком висхідної інфекції, рекомендується своєчасно розпочинати відповідне лікування антибіотиками, переважно до стану.