1 На четвертому році Єгоякима, сина Йосії, царя Юдиного, Господь промовив до Єремії, говорячи:
2 "Візьміть книгу і напишіть у ній усі слова, які я говорив вам щодо Ізраїля, стосовно Юди та всіх народів, від дня, коли я говорив вам за днів Йосії, і до сьогодні.
3 Я здогадався про дім Юди, і це примітно, через усі їхні лиха, які я маю намір напасти, щоб вони відвернулись від свого лихого шляху і пробачили свої провини та свої гріхи.
4 Тоді Єремія покликав Баруха, сина Нерії, і Барух з вуст Єремії написав у сувій книгу всі слова Господні, що він говорив йому.
5 І наказав Єремія Баруху, кажучи: Я злий, я не можу ввійти до Господнього дому.
6 Тож іди ти, і в дім Господній, у день посту, почуй Господні слова в вухах народу, що ти написав їх моїми устами; читайте їх також у вуха всім євреям, які виїжджають із своїх міст.
7 Я молюся, щоб прийшла їхня молитва до Господа, і кожен відвернеться від своєї злої дороги. Бо великий гнів і гнів, які Господь погрожував цьому народові.
8 І зробив Барух, син Нерії, усе, що наказав йому пророк Єремія, читаючи в книзі Господні слова в Господньому домі.
9 На п’ятий рік Єгоякима, сина Йосіїного царя Юди, дев’ятого місяця вони проголосили піст перед Господом усьому народу Єрусалиму та всьому народові, що прибув до Єрусалиму з міст Юди.
10 Тоді Барух у Господньому домі, у кімнаті Гамарії, сина книжника Шафана, та у верхньому подвір’ї, біля дверей нової брами Господнього дому, прочитав всі слова Єремії на вуха всім люди.
11 Але всі слова Господні були почуті в книзі Міхея, сина Гамарії, сина Шафана.
12 І зійшов він до царського дому, до кімнати книжника, де сиділи всі князі: книжник Елісам, син Шімії, сина Далаї, син Ахбора, син Елнатана, сина Шафан, Гамарія, син Хананії та Седекії.
13 І Міхей розповів їм усі слова, які він чув, коли Барух читав їх із книги перед народом.
14 І послали князі до Баруха Юди, сина Натанії, сина Шелемії, сина Гуші, кажучи: Візьми в цю руку свиток, про який ти читав народ, і приходь.
15 І вони сказали йому: Сідай зараз, і читай перед нами, а Барух читав перед ними.
16 І, почувши всі слова, вони подивились на себе та сказали Варуху: Усі ці слова ми сказали цареві.
17 І запитали Баруха, кажучи: Скажи нам зараз: Як ти написав усі ці слова в його устах?
18 І сказав їм Барух: Він переказав мені всі ці слова усно, і я написав їх чорнилом у книзі.
19 Тоді князі сказали Баруху: Іди, сховайся ти, ти та Єремія, і нехай ніхто не знає, де ти.
20 І ввійшли вони до царя у двір, і листок залишили в кімнаті писаря Елісама, і донесли все цареві.
21 І послав цар Юду принести валок. І вивів його Юда з кімнати книжника Єлисама, і прочитав це перед царем та перед усіма князями, що стояли біля царя.
22 А цар сидів у зимовому домі дев'ятого місяця, і на ньому був вогонь.
23 І коли Юда прочитав три та чотири стовпи, він відрізав їх ножем і кинув у вогонь, що був на вогнищі, аж поки вся валка не згоріла у вогні у вогнищі.
24 І цар, і всі його слуги, що чули всі ці слова, не боялись і не роздягали свого одягу.
25 Бо Елнафан, Далайя та Гамарія закликали царя не спалювати сувій, а слухати їх.
26 І наказав цар Єремії, царевого сина, Сераїї, сина Езрієла, та Шелемії, сина Абдеелевого, схопити Баруха-писаря та пророка Єремію; але Господь їх сховав.
27 І сталося, коли цар спалив булочку словами, що Барух написав про Єремію, Господь промовив до Єремії, говорячи:
28 "Візьміть ще один сувій і напишіть у ньому всі попередні слова з першого сувоя, спаленого юдейським царем Єгоякимом.
29 І скажеш ти Єгоякиму, цареві Юдеї: Так говорить Господь: Ти спалив сувій з докором, говорячи: Чому ти так написав, кажучи: Вавилонський цар обов’язково прийде і знищить цю землю, і вигнати людей та звірів їх?
30 Тому так говорить Господь Єгоякимові, цареві Юдиному: Йому не буде кому сидіти на троні Давида, і його труп буде вигнаний вдень на спеку, а вночі на мороз.
31 І зроблю гріх на нього, і на насіння його, і на рабів його, і зроблю їх гріх на них, на мешканців Єрусалиму та на юдейських людей;
32 І взяв Єремія ще один свиток, і дав його писареві Баруху, синові Нерії, який написав у ньому з вуст Єремії всі слова книги, яку Йодаким, цар Юди, спалив у вогні, і сказав багато слів.