Вступ

Хоча модифікація харчових звичок та фізична активність є основними моментами лікування ожиріння, медикаментозна терапія зосереджена на поліпшенні профілю метаболічного ризику у пацієнтів із абдомінальним ожирінням, які мають високий ризик розвитку цукрового діабету (СД) та серцево-судинних захворювань (ССЗ) ). Нещодавно виявлена ​​ендоканабіноїдна система та канабіноїдні рецептори CB1 зі своєю роллю в регулюванні енергетичного балансу та складу тіла пропонують нову мішень для стимулювання втрати ваги та поліпшення вуглеводного та ліпідного обміну.

лабораторії

Повідомлялося, що римонабант, специфічний блокатор рецепторів CB1, зменшує споживання їжі та масу тіла тварин і модифікує метаболічну активність жирової тканини, одночасно викликаючи експресію гена адипонектину.

Результати дослідження «Римонабант в Європі з ожирінням» (RIO-Europe), дослідження фази 3, проведене серед пацієнтів із ожирінням, повідомляють, що препарат спричиняв значну втрату ваги та покращував метаболічні фактори ризику СД та ССЗ.

Автори досліджували вплив римонабанту на осіб з високим ризиком ССЗ, таких як пацієнти з дисліпідемією та надмірною вагою або ожирінням. Також досліджували вплив препарату на інші маркери ризику ССЗ, такі як розмір частинок ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) та рівні С-реактивного білка (СРБ) та адипонектину в плазмі крові.

Матеріал і методи

Основною метою дослідження було оцінити вплив 12 місяців рандомізованого лікування подвійним сліпим римонабантом у дозах 5 мг та 20 мг у порівнянні з плацебо, доданим до гіпокалорійної дієти, на втрату ваги у пацієнтів із надмірною вагою або ожиріння (індекс маси тіла [ІМТ] від 27 до 40), з нелікованою дисліпідемією та без СД. Вторинне визначення включало зміни рівня холестерину, пов’язані з холестерином ліпопротеїнів високої щільності (HDLc), тригліцеридами (TG), глюкозою в крові та інсуліном під час перорального тесту на толерантність до глюкози та поширеність метаболічного синдрому. Додатковими показниками ефективності були вплив на окружність живота, рівень лептину та адипонектину та біохімічні маркери серцево-судинного (СС) ризику.

Критеріями включення були вік від 18 до 70 років, ІМТ від 27 до 40, плазмовий TG від 1,7 до 7,9 ммоль/л (від 150 до 700 мг/дл), співвідношення загального холестерину (TC)/HDLc більше 5 у чоловіків та 4,5 у жінок та різниця у вазі за останні 3 місяці менше 5 кг.

Після реєстрації пацієнтів класифікували за базовим рівнем ТГ (> 4,5 проти 2 проти.