ЛІКИ В УПРАВЛІННІ ОЖИРІННЯ ДОРОСЛИХ

ліки

П. Гібала, Т. Магал

В даний час ризики ожиріння чітко визначені. Ризик розвитку цукрового діабету 2 типу, захворювання жовчного міхура, дисліпідемії, резистентності до інсуліну, задишки та задишки сну дуже ризикує. Також підвищуються ризики ішемічної хвороби серця, гіпертонії, артрозу коліна, гіперурикемії та подагри. Індекс маси тіла (ІМТ) та вісцеральний (абдомінальний) тип ожиріння, що характеризується збільшенням окружності талії у невагітних жінок понад 88 см, у чоловіків понад 102 см, добре корелюють із підвищеним ризиком.

Слід лікувати будь-яке ожиріння з ІМТ вище 30 кг/м 2 та надмірною вагою з ІМТ 27-30 кг/м 2 із супутніми серцево-судинними захворюваннями, діабетом 2 типу, ревматичними або метаболічними захворюваннями.

Метою лікування ожиріння є досягнення постійної втрати ваги, яка усуває або зменшує проблеми зі здоров’ям пацієнта, які у них є або піддаються ризику через ожиріння. Зменшення ваги на 5-10%, яке має бути постійним, вважається реалістичним. Навіть такі порівняно низькі зниження зазвичай усувають проблеми зі здоров'ям пацієнта. Зусилля надто швидко і швидко схуднути часто дають крах і пов’язані з швидким відновленням ваги.

Лікування ожиріння базується на когнітивно-поведінкових процедурах, спрямованих на пояснення проблем здоров’я, пов’язаних із ожирінням, принципів правильного способу життя, в мотиваційних техніках. Важливо збільшити фізичну активність (не менше 30 хвилин на день). Втрата ваги призначена для зменшення споживання їжі за допомогою дієти, нижчої за споживання енергії, визначеної віком, статтю та фізичною активністю. Втрату ваги слід зменшити приблизно на 0,5 кг на тиждень і тривати щонайменше 6 місяців. Після завершення дієти з низьким вмістом калорій розроблена програма для підтримки належних харчових звичок та адекватних фізичних навантажень, а також на все життя. Комплексне лікування ожиріння також включає методи розслаблення та лікування всіх супутніх захворювань.

Медикаментозне лікування слід переоцінити через початкові 12 тижнів, а у випадку недостатньої втрати ваги подальші пацієнти, які не реагують на лікування, слід припинити. У разі втрати ваги (особи, що реагують), лікування наркотиками можна продовжувати на щомісячних оглядах. Лікування припиняють, якщо виникають побічні ефекти.

Не рекомендується короткочасне (4-6-12 тижнів) або циклічне введення при лікуванні ожиріння.

Ці принципи застосовуються до лікування наркотиками: